КОММЕНТАРИИ 1841
Илья Валерьевич Деревянко
Закончив последнюю страницу "Подонков", я закрыл книгу, ошеломленный и погруженный в раздумья. Взгляд Деревянко на жестокий и безжалостный мир преступности оказался одновременно захватывающим и ужасающим.
Каждый персонаж, от безжалостных бандитов до их жертв, был изображен с поразительной глубиной и нюансами. Действие было напряженным и не отпускало меня до самого конца, заставляя нетерпеливо переворачивать страницу за страницей.
История оставила горький привкус, заставив меня задуматься о моральном упадке и развращающем влиянии власти. Сильная и провокационная, "Подонки" - книга, которая останется со мной надолго после ее прочтения, оставляя след не только в моем разуме, но и в моем сердце.
Вера Николаевна Фигнер
Прочитав "Процесс 14-ти" Веры Фигнер, я была глубоко потрясена. Эта книга не просто исторический отчет, а душераздирающее свидетельство героизма и стойкости. Фигнер мастерски передает ужасы царского угнетения и силу духа тех, кто боролся против него.
Я восхищалась мужеством и интеллектом подсудимых. Они не отказались от своих убеждений, несмотря на угрозу смерти. Фигнер ярко описывает их личности, их боль и их надежды.
Эта книга - не просто урок истории. Она напоминание о том, что борьба за свободу и справедливость всегда стоит усилий, даже в самых мрачные времена. Она вдохновила меня и оставила неизгладимое впечатление.
Ольга Эр
"Незваная невеста мага" - это увлекательная история с динамичным сюжетом, которая затягивает с первых страниц. Герои яркие и запоминающиеся, их поступки и мотивации понятны и логичны. Романтика и приключения гармонично переплетаются, создавая интригующую и захватывающую атмосферу. Единственное, что немного разочаровало, - это предсказуемый финал. Тем не менее, книга оставила приятное послевкусие и желание прочитать продолжение истории.
ketrin 23-04-2024 в 00:16 #192068Александр Сергеевич Донских
В современной литературе России, кто-то подсчитал, в 43 раза больше авторов, чем в советской. Но читать, по большому счёту, нечего - неинтересно пишут. Строят из себя умни-ков. А. Донских тихий автор, но интересный. Мне кажется, о нём со временем станут говорить (громко).
С.С.С.S. 22-04-2024 в 14:37 #192066INDIGO
Первая книга ещё хоть как-то похожа на реалии скрещенные сексуальными фантазиями малолетки, вторая - бред полный ...
Э.Д. 22-04-2024 в 05:59 #192063Павел Федорович Парфин
Эта книга - захватывающее путешествие в иные миры, где опасные приключения переплетаются с загадочными магическими амулетами. Автор мастерски создает атмосферу интриги и непредсказуемости, заставляя читателей гадать о том, что будет дальше. Интеллектуальная фантастика и элементы магического фэнтези гармонично дополняют друг друга, создавая захватывающую и незабываемую историю.
harry778 22-04-2024 в 00:16 #192060Андрей Викторович Дробот
"Эффект безмолвия" Дробота - едкая и остроумная критика современной политической и социальной ситуации. Афоризмы бьют точно в цель, вызывая смех и задумчивость одновременно. Автор не боится поднимать острые темы, мастерски используя сатиру и юмор для разоблачения абсурда и несправедливости. Эта книга - must-read для всех, кто интересуется современной Россией и хочет посмеяться над ее причудами и проблемами.
Fred Panther 21-04-2024 в 00:16 #192054(1938 — 1985)
Народився в селянській родині. 1939 батьки — Семен Дем'янович та Ірина Яківна — переселилися в місто Сталіно (нині Донецьк), аби уникнути примусової колективізації. Ще через рік (1940) забрали туди своїх дітей.
Закінчивши середню школу зі срібною медаллю, Василь вступив на історико-літературний факультет педагогічного інституту м. Сталіно. Закінчивши 1959 навчання з червоним дипломом, три місяці вчителював в селі Таужня Кіровоградскої області, після чого два роки служив в армії. Під час навчання і служби став писати вірші. Тоді ж відкрив для себе німецьких поетів Ґете і Рільке; переклав близько сотні їх віршів. Ці переклади було згодом конфісковано і втрачено. 1959 опублікував свої перші вірші.
По закінченню служби в збройних силах (1960) три роки працював редактором газети «Соціалістичний Донбас», після чого 1963 вступив до аспірантури Інституту літератури Академії наук УРСР у Києві. Того ж року опублікував добірку віршів.
У вересні 1965 під час прем'єри фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» в Києві взяв участь в акції протесту проти арештів серед української інтелігенції, за що Стуса звільнили з інституту. Після цього заробляв на життя, працюючи на будівництві, в котельні, в конструкторському бюро. Водночас продовжував продуктивну творчу діяльність.
1965 одружився з Валентиною Василівною Попелюх. 15 листопада 1966 у них народився син — нині літературознавець, дослідник творчості батька Дмитро Стус.
Пропозицію Стуса опублікувати 1965 свою першу збірку віршів «Круговерть» відхилило видавництво. Незважаючи на позитивні відгуки рецензентів, було відхилено і його другу збірку — «Зимові дерева». Однак її опублікували в самвидаві, а пізніше вона потрапила до Бельгії й 1970 була видана в Брюсселі.
У відкритих листах до Спілки письменників, Центрального Комітету Компартії, Верховної Ради Стус критикував панівну систему, що після відлиги стала повертатися до тоталітаризму, відновлення культу особи та порушення прав людини, протестував проти арештів у середовищі своїх колег. На початку 1970-х приєднався до групи захисту прав людини.
Восени 1972 заарештований і засуджений на п'ять років примусової праці і три роки заслання за «антирадянську агітацію і пропаганду». Весь термін ув'язнення перебував у концтаборах Мордовії. Більшість віршів, що Стус писав у концтаборі, вилучалася і знищувалась, лише деякі потрапили на волю через листи до дружини.
По закінченню строку в концтаборі Стуса 1977 вислали в Матросове Магаданської області, де він працював до 1979 на золотих копальнях.
Повернувшись восени 1979 до Києва, приєднався до гельсинської групи захисту прав людини. Незважаючи на те, що його здоров'я було підірване, Стус заробляв на життя, працюючи робітником на заводі. В травні 1980 був знову заарештований і засуджений на 10 років примусових робіт і 5 років заслання. Відмовився від призначеного йому адвоката Віктора Медведчука, намагаючись самому здійснити свій захист. За це Стуса вивели із зали суду і вирок йому зачитали без нього.
Стусові, що перебував у концтаборі в Кучино, заборонили бачитися з родиною. Однак його записи 1983 вдалося переправити на Захід. 1985 Стуса було висунуто на здобуття Нобелівської премії з літератури.
28 серпня 1985 Стуса відправили в карцер. На знак протесту він оголосив голодування. В ніч 3 на 4 вересня він помер, можливо, від переохолодження. Його поховали на табірному цвинтарі. Прохання родини перевести тіло додому відхилили на тій підставі, що не вийшов термін ув'язнення.
Автор: Василь Семенович Стус Переводчик: Юрий Александрович Беликов , Владимир Шовкошитный , Александр Закуренко Жанр: Поэзия Серия: - Год издания: - Язык книги: русский Страниц: 5
|
Аннотация к этой книге отсутствует. На страницу книги
Автор: Мария Семеновна Галина , Игорь Александрович Фролов , Олег Олегович Павлов , Евгений Михайлович Чигрин , Аркадий Моисеевич Штыпель , Наталья Владимировна Сняданко , Василь Семенович Стус , Журнал «Новый мир» , Сергей Павлович Костырко , Алла Николаевна Латынина , Андрей Витальевич Василевский , Олеся Александровна Николаева , Александр Евгеньевич Григоренко , Александр Владимирович Чанцев , Лиля Панн , Евгений Кириллович Карасев , Павел Михайлович Крючков , Рената Александровна Гальцева , Михаил Иосифович Назаренко , Кирилл Михайлович Корчагин , Татьяна Кохановская , Людмила Дмитриевна Херсонская Переводчик: Завен Робертович Баблоян , Ольга Александровна Синюгина , Дмитрий Петрович Бак Жанр: Современная проза, Газеты и журналы, Поэзия, Публицистика Серия: - Год издания: - Язык книги: русский Страниц: 433
|
Ежемесячный литературно-художественный журнал http://magazines.russ.ru/novyi_mi/ ... Полное описание книги