Чирков Сергій - 21 книг. Главная страница.

Сергій Миколайович Чирков (народився 5 липня 1950 у с. Новолимарівка Біловодського району Ворошиловградської (нині Луганської) області — український прозаїк, поет, публіцист, перекладач. Заслужений працівник культури України (1999). Відмінник народної освіти України (1985). Фундатор літературної групи «Самотній вовк» (2010).
Батько Микола Семенович (1927—1999) — сільський водій, мати Надія Василівна (1925—2002) — трактористка, продавець, пташниця. Дружина Валентина Миколаївна (1951) — філолог, заступник директора приватної видавничої фірми. Син Владислав (1975) — молодший науковий співробітник Державної установи «Інститут громадського здоров'я ім. О. М. Марзєєва Національної академії медичних наук України». Дочка Ірина (1978) — менеджер-економіст, директор з виробництва приватної фірми.
Закінчив російське відділення філологічного факультету Ворошиловградського державного педагогічного інституту імені Т. Г. Шевченка (1968—1972 роки); навчався на заочному відділенні поезії Літературного інституту імені М. Горького у Москві (1971—1975).
Навчався у Новолимарівській восьмирічній і Біловодській середній школах (1957—1967). Після школи працював завідувачем Новолимарівської сільської бібліотеки і кореспондентом Біловодської районної газети «Маяк комунізму». Здобувши вишу освіту (1968—1972) і відслуживши у війську (1972—1973), зосередився на журналістській роботі. Був літературним працівником і заввідділом Луганської обласної газети «Молодогвардієць» (1973—1977); інструктором сектора преси ЦК ЛКСМ України (1977—1980); заввідділом газети «Молодь України» (1980—1983); заступником головного редактора Головної редакції літературно-драматичних програм Республіканського телебачення (1983—1984); відповідальним секретарем і головним редактором журналу «Однокласник» (1984—2003). Заснував два журнали — «Лель» (1992) і «Лель-ревю» (1994), які видавав до 2003 р. 1994 року заснував і очолив видавничу фірму. У 2003—2007 роках працював відповідальним редактором газети «Вісті», у 2008—2012 — першим заступником головного редактора «Селянської правди від Івана Бокого». Відтоді — на творчій роботі. Член Національної спілки журналістів України (з 1977 року), Національної спілки письменників України (з 1994 року).