КОММЕНТАРИИ 1843
Ерофей Трофимов
sex
Lashunda 25-04-2024 в 12:11 #192083Андрей Но
Очередная часть "Субъекта" Андрея Но поражает своей глубиной и провокативностью. Автор не только создает захватывающий мир сверхспособностей, но и исследует фундаментальные вопросы человеческой природы и возможностей нашего разума.
Книга бросает вызов привычным представлениям о том, что значит быть человеком. Она заставляет задуматься о границах нашего сознания и потенциале, который таится в наших собственных умах. Рекомендую эту книгу всем, кто интересуется интеллектуальной фантастикой, психологическими исследованиями или просто хочет задуматься о том, на что мы способны как вид.
Илья Валерьевич Деревянко
Закончив последнюю страницу "Подонков", я закрыл книгу, ошеломленный и погруженный в раздумья. Взгляд Деревянко на жестокий и безжалостный мир преступности оказался одновременно захватывающим и ужасающим.
Каждый персонаж, от безжалостных бандитов до их жертв, был изображен с поразительной глубиной и нюансами. Действие было напряженным и не отпускало меня до самого конца, заставляя нетерпеливо переворачивать страницу за страницей.
История оставила горький привкус, заставив меня задуматься о моральном упадке и развращающем влиянии власти. Сильная и провокационная, "Подонки" - книга, которая останется со мной надолго после ее прочтения, оставляя след не только в моем разуме, но и в моем сердце.
Вера Николаевна Фигнер
Прочитав "Процесс 14-ти" Веры Фигнер, я была глубоко потрясена. Эта книга не просто исторический отчет, а душераздирающее свидетельство героизма и стойкости. Фигнер мастерски передает ужасы царского угнетения и силу духа тех, кто боролся против него.
Я восхищалась мужеством и интеллектом подсудимых. Они не отказались от своих убеждений, несмотря на угрозу смерти. Фигнер ярко описывает их личности, их боль и их надежды.
Эта книга - не просто урок истории. Она напоминание о том, что борьба за свободу и справедливость всегда стоит усилий, даже в самых мрачные времена. Она вдохновила меня и оставила неизгладимое впечатление.
Ольга Эр
"Незваная невеста мага" - это увлекательная история с динамичным сюжетом, которая затягивает с первых страниц. Герои яркие и запоминающиеся, их поступки и мотивации понятны и логичны. Романтика и приключения гармонично переплетаются, создавая интригующую и захватывающую атмосферу. Единственное, что немного разочаровало, - это предсказуемый финал. Тем не менее, книга оставила приятное послевкусие и желание прочитать продолжение истории.
ketrin 23-04-2024 в 00:16 #192068Александр Сергеевич Донских
В современной литературе России, кто-то подсчитал, в 43 раза больше авторов, чем в советской. Но читать, по большому счёту, нечего - неинтересно пишут. Строят из себя умни-ков. А. Донских тихий автор, но интересный. Мне кажется, о нём со временем станут говорить (громко).
С.С.С.S. 22-04-2024 в 14:37 #192066INDIGO
Первая книга ещё хоть как-то похожа на реалии скрещенные сексуальными фантазиями малолетки, вторая - бред полный ...
Э.Д. 22-04-2024 в 05:59 #192063Yародився у Москві в сім'ї радянських партійних працівників, які брали участь в громадянській війні в Росії. Батько майбутнього письменника очолював Сокольниківський райвиконком Москви, пізніше керував будівництвом Ярославльського гумово-азбестового комбінату. Мати Володимира Михайлова працювала у відділі пропаганди та агітації Московського міського та обласного комітету КПРС. Проте в кінці 30-х років минулого століття обох батьків майбутнього письменника арештували як ворогів народу. Мати Володимира Михайлова відбула 15 років покарання в радянських таборах, а батько, хоча й не визнав своєї вини, та був звільнений, проте під час ув'язнення втратив здоров'я, і після виходу на волю прожив лише близько 6 років, і помер у 1944 році.
Після початку німецько-радянської війни Володимир Михайлов жив у евакуації в Муромі, Новосибірську і Воронежі. Після закінчення війни Михайлов переїздить до Риги, де на той час жили його родичі по батьківській лінії. У столиці Латвії майбутній письменник закінчив середню школу, після її закінчення працював помічником майстра на місцевій панчішній фабриці. Пізніше Володимир Михайлов вступає до Латвійського державного університету на юридичний факультет. На другому курсі навчання він розпочинає роботу секретарем у районній прокуратурі, та переводиться на заочну форму навчання. За півроку Михайлову запропонували посаду слідчого в одному із повітів Латвії. Проте за рік його призивають на строкову службу до лав Радянської Армії, де він спочатку був писарем, а пізніше був у розпорядженні дивізійної газети. Після звільнення з армії Володимир Михайлов кілька років працював інструктором відділу пропаганди й агітації райкому КПРС. Пізніше, після того, як він розпочав публікувати свої літературні твори в пресі, Михайлов перейшов на роботу в латвійський сатиричний журнал «Дадзіс» (латис. Dadzis), де працює спочатку відповідальним секретарем, а пізніше заступником головного редактора. У сатиричному журналі Михайлов працював протягом 5 років, а в 1963 році став головним редактором газети «Literatūra un māksla». Проте вже за три роки його знімають із посади «за вільнодумство», деякий час письменник живе виключно за рахунок видання власних творів, проте фінансові труднощі змушують його повернутись на державну службу. і протягом трьох років він працює членом сценарно-редакційної колегії Ризької кіностудії. Пізніше Володимир Михайлов стає консультантом Спілки письменників Латвії з російської літератури, а в 1974 році стає завідувачем редакцією сучасної літератури видавництва «Liesma». Далі Володимир Михайлов стає головним редактором російськомовного республіканського літературного журналу «Даугава», і за два роки перетворив із маловідомого навіть у Латвії видання на журнал, який отримав визнання у цілому СРСР. У журналі за час керівництва Михайлова створено рубрику фантастичної літератури, в журналі вперше опубліковано повість братів Стругацьких «Гидкі лебеді», в якій на той час надмірно сміливо критикувалися радянські порядки. Проте таке вільнодумство не залишилось непоміченим радянським партійним керівництвом, і в 1987 році Володимира Михайлова знімають із посади головного редактора журналу. Місце головного редактора журналу «Даугава» стало останнім офіційним місцем роботи Михайлова. Невдовзі, у 1988 році, письменник разом із родиною переїздить до Москви, де офіційно проживав із 1990 року. Причиною переїзду стало те, що письменник не сприйняв відновлення незалежності Латвії. У Москві Володимир Михайлов керував Московським клубом шанувальників фантастики, був членом літературного журі премії «Мандрівник», а також входив до складу творчої ради журналу «Если».
Помер Володимир Михайлов 28 вересня 2008 року в Москві.<1><2> Похований письменник на Востряковському кладовищі в Москві.
Докладніше: wikipedia
Автор: Володимир Дмитрович Михайлов Переводчик: В Данилейко Жанр: Научная Фантастика Серия: Наукова фантастика Год издания: 1969 Язык книги: украинский Страниц: -
|
Чи хотілось би тобі зазирнути в минуле? А в майбутнє? Побачити, якою була Земля тисячі, мільйони років тому, взнати, як житимуть нащадки? Отож сідай у хронокар і разом з героями оповідання «Глибокий мінус» здійсни цікаву й повчальну мандрівку в... ... Полное описание книги
Автор: Володимир Дмитрович Михайлов Жанр: Научная Фантастика Серия: - Год издания: - Язык книги: украинский Страниц: -
|
Аннотация к этой книге отсутствует. На страницу книги
Автор: Володимир Дмитрович Михайлов Переводчик: В Данилейко Жанр: Научная Фантастика Серия: - Год издания: 1966 Язык книги: украинский Страниц: -
|
Космічний корабель, керований автоматами, несе експедицію до планети Марс. Несподівано він потрапляє и могутній потік проникаючого випромінювання. Настала особлива необхідність перейти на ручне керування кораблем. Космонавти змушені зробити... ... Полное описание книги