опинитися в міліції і до того ж просунутися вперед. Справа Рака ще раз показує, як слушно і розумно зробили наші власті, піддавши органи безпеки нормальному контролю державних і політичних організацій. Не хочу про це більше говорити. Додам тільки, що після справи “Веста” Рака судитимуть ще за шпигунство, але то вже парафія майора Риделя. Бандит заплатить за все!
І в голосі спокійного та веселого капітана почулася ненависть. Професор Верхар побачив раптом перед собою іншого Завірюху, якого ще не знав. Він уже хотів було припинити розмову про це, однак Завірюху, видно, дуже хвилювала справа Рака, бо він сам почав говорити далі.
— Офіцер міліції, хай йому чорт! Де взяла банда кільканадцять пістолетів “Веста”? Чому Товстий Казек так легко віддав дорогоцінності Чорної Ручки? Хто повідомив Галку про те, що його чекає обшук? Як машина, де везли Теофіла, уникла нашої облави? Все це робота Рака.
— Останнього не розумію, — перебив Верхар.
— Не розумієш? А який же міліціонер насмілиться обшукати машину, де їде людина з посвідченням офіцера Головного управління міліції? Рак організував на центральній телефонній станції підслухування наших розмов, використавши для цього своє становище. Мерзотник! Я певен, що тільки завдяки йому банда могла так довго діяти.
— Що стало неможливим тільки тоді, коли справу “Веста” взяв до своїх рук геніальний капітан Роман Завірюха, — закінчив жартом професор Верхар і закрив записну книжку.
— Ну, ну, без жартів, професоре! — весело запротестував Завірюха. — Спочатку мучиш мене півгодини питаннями, а потім така вдячність!
Верхар схопив його за плечі і струсонув, сміючись так голосно, що з другої кімнати висунулась постать у коротких штанцях:
— Уже можна, дядю професор?
