Віктор Савченко
«І БАЧИВ Я ЗВІРИНУ…» Окультне дослідження

До читача

Працюючи над матеріалом, автор дотикався до таких планів людського буття, що часом ставало моторошно від:

точної відповідності подій, доль, дат пророцтвам св. Ів. Богослова, М.Нострадамуса, езотеричним та астрологічним передбаченням;

невідворотності покути за вчинки людини, сім'ї, монаршої династії, етносу;

глибини гріхопадіння.

Матеріал такого виду краще подавати без власної його оцінки, але читач мусить зважити, що твір писав не історик, а письменник, у свідомості якого є місце не лише сухому аналізу історичного факту, а також його емоційному осмисленню. Отож як би автор не намагався дотриматись історичної лінії викладу, але іноді він натрапляє на такі вражаючі «збіги обставин», прояви нелюдської жорстокості та несправедливості, що йому важко залишатися відстороненим оповідачем і тоді в тексті з'являється емоція.

Письменник просить пробачення у читача за такого роду «тенденційність».

Цей твір, перед тим, як вийти окремою книжкою, публікувався в газетах «Слово Просвіти», «Січеславський край», «Кримська світлиця», «Вільна думка» (Австралія) та інших. Його інсценізації багато разів звучали по радіо, про нього не раз оповідалося по телебаченню. І щораз по тому в редакціях лунали телефонні дзвінки, до них надходили числені листи з проханням повторити. В деяких відгуках наводяться оригінальні міркування щодо числа 666, підкріплені подіями не такої вже й далекої минувшини, та власним життєвим прикладом дописувача.

Тема Апокаліпсису цікавить жінок і чоловіків, молодих і літніх, атеїстів і віруючих, тому що в більшій чи меншій мірі вона торкається кожного.

Автор

Передмова

Щораз, коли я читав «Об'явлення св. Івана Богослова», у мене виникали якісь смутні здогади. Надто в тому місці, де йдеться про «звірину». Так, ніби я заглиблювався не в текст, а в якусь іншу, приховану, сугестію, розуміння якої вимагало незвичайних і глибоких знань. Ще і ще раз повертаючись до тринадцятої глави, я починав бачити все чіткіші контури її ізотеричного смислу. Але то були тільки обриси, як на недопроявленому фотопапері. І далі, скільки не перечитував тих рядків, зображення не ставало яснішим.

Зневірившись, я кілька разів відкладав Біблію, та з часом знову повертався, озброївшись новими знаннями. Ідея, що я мушу прочитати окультний текст, глибоко запала в свідомість. Це тривало не один рік. Краї сторінок в кінці моєї Біблії, де знаходиться «Об'явлення…» потемніли від частого їх перегортання.

І ось…

То було приміщення храму, а чи покої володаря, з колонами, арками та викладеною з каменю підлогою. Гурт людей, поміж яких стояв і я, оточив чоловіка, котрий намагався підважити лопатою (а може, якимось іншим знаряддям) одну з кам'яних плит підлоги. Поміж ламаної мозаїки вона одна мала прямокутну форму розміром десь 70 х 50 см., а по краях її вгадувався затверділий цементний розчин. Так, ніби підлога вже була, та потім у ній видовбали заглибину прямокутної форми, вставили туди плиту, а шпарини замазали вапняковим цементом.

Тим часом чоловік наліг на інструмент і йому нарешті вдалося підважити плиту та відсунути її. Прямокутне гніздо під плитою виявилося заповненим водою, в якій щось лежало. Ми з нетерпінням спостерігали. А один з-поміж нас був за старшого. Той, що відсунув був плиту, за наказом зверхника став у воду і те щось підчепив на інструмент. То виявився масивний срібний ланцюг з великим, також срібним, хрестом. І ланцюг, і хрест, хоч і пролежали в воді чи не від часу закладин храму, але були чистими. На них угадувалось черлення, надто на декоративній насічці хреста.

Знахідка являлась обладунком, що його одягає на шию священик під час богослужіння, а тільки значно більший від звичайного; такий, ніби його виготовили на велетня чотириметрового зросту.

Для всіх, хто стояв у гурті, знахідка була несподіванкою, відкриттям великої таємниці.

Для всіх, крім мене. Я-бо знав, що там лежало. Знав, але чомусь нікому не казав.

Ми вийшли з храму: першим — чоловік із знахідкою, за ним — решта.

На цьому сон закінчився.

Уже в досвітніх сутінках я потягнувся рукою до Біблії. Погляд мій торкнувся рядків з «Об'явлень…»: «Хто має розум, нехай порахує число звірини, бо воно число людське. А число її — шістсот шістдесят шість».

Св. Іван БОГОСЛОВ — автор «АПОКАЛІПСИСУ»

Ікона середини хvш ст., коло майстрів Сорочинського іконопису, Києво-Лаврська школа. Євангеліє розгорнуте на рядках: «СПОЧАТКУ БУЛО СЛОВО…» Походить з іконостасу церкви села Куцеволівка на Кіровоградщині. (З фондів Дніпропетровського художнього музею).

Число звірини

1. Одним з найпотаємніших в «Об'явленнях святого Івана Богослова» є назване число звірини. «18 Тут мудрість! Хто має розум, нехай порахує число звірини, бо воно число людське. А число її шістсот шістдесят шість», — пише пророк у тринадцятій главі «Об'явлень…» Мене, як фантаста, багато років бентежило це число. Я шукав пояснення йому в кожнім рядку «Об'явлень…». Та нарешті привернуло увагу те, що стих, у якому пишеться про нього, нумерується числом 18, а перед ним ще й три крапки стоять із попереднього 17-го стиха. Числа 18 і 666 поєднані тим, що перше є сумою цифр другого. Чи не в цьому таємниця?

Треба також узяти до уваги, що число 18 має ще одне значення: в сумі (1+8) воно дає 9, а це число Марса — символа війни та руйнування. В планетарному світі ця планета означає фізичну силу. Таким чином, 18 є кодом числа звірини і водночас кодом Марса.

Отож, якщо число 18 вважати за код до числа 666, то багато чого можна пояснити в «Об'явленнях».

Почнемо здалеку. В такій собі сім'ї в Німеччині 1818 року народився хлопчик, якому судилося стати в майбутньому творцем нової «релігії». Поглянемо на рік народження: 1+8+1+8=18. Набір цифр року, під яким народилося немовля, не якийсь довільний, а ніби тричі підтвердження — дві вісімнадцятки містять у собі по три шістки (дві дев'ятки) і водночас сума цифр кожної з вісімнадцяток (1+8) також дорівнює 9-ти. Цифри року народження 1, 8, 1, 8 у сумі також дають 18, яке містять у собі три шістки (дві дев'ятки) і в сумі (1+8) складає 9.

Хлопчика назвали Марходей Маркс Леві; досягши повноліття, він став називати себе Карлом Марксом. Слід зазначити, що слова МАРС і МАРКС дуже схожі.

1881 року (сума цифр така ж сама) К. Маркс практично завершив роботу над Основним Законом нової релігії — «Капіталом». До речі, в числі 1881 друга його половина є дзеркальним відбитком першої. Але до цього ми ще повернемось…

2. Тим часом перенесемося у