простягала руки вперед, немов благала про допомогу. Кинувшись до неї, я обійняла її, але в цю мить коліна сестри підігнулись, і вона впала додолу. Її всю корчило, немов від нестерпного болю, руки і ноги судомило. Спочатку мені здалося, що вона мене нс впізнає, але коли я схилилася над нею, вона раптом скрикнула… О, я ніколи не забуду того страшного голосу!

«Боже мій, Елен! - кричала вона. - Стрічка! Пістрява стрічка!»

Вона силкувалася ще щось сказати, показуючи пальцем у бік лікаревої кімнати, але новий приступ судорог урвав її мову. Я вибігла з кімнати і з криком побігла за вітчимом. Він уже поспішав мені назустріч у нічному халаті. Сестра була непритомна, коли він нахилився над нею. Він улив їй у рот коньяку і негайно послав за сільським лікарем, але всі зусилля врятувати її виявилися марними, і вона померла, не приходячи до пам'яті. Такий був жахливий кінець моєї любої сестри…

- Дозвольте запитати, - сказав Холмс. - Ви впевнені що чули свист і брязкіт металу? Могли б ви засвідчити це під присягою?

- Про це мене питав і слідчий. Мені здається, що я чула ці звуки, однак завивання бурі і потріскування старого будинку могли ввести мене в оману.

- Ваша сестра була одягнена?

- Ні, вона вибігла лише в нічній сорочці. У правій руці в неї був обгорілий сірник, а в лівій - сірникова коробка.

- Отже, вона запалила сірник і стала оглядатися, коли щось її налякало. Дуже важлива деталь. А які висновки зробив слідчий?

- Він ретельно вивчив усі обставини - адже норовливий характер лікаря Ройлотта був відомий усій окрузі, але йому так і не вдалося знайти хоч якесь пояснення смерті моєї сестри. Я засвідчила під час слідства, що двері її кімнати було замкнено зсередини, а вікна захищені зовні старовинними віконницями із широкими залізними засувами. Стіни були уважно вивченні, але вони скрізь виявилися міцними і непошкодженими. Огляд підлоги теж не дав ніяких результатів. Камінний димар хоч і широкий, але його перекривають аж чотири заслінки. Отже, немає сумніву, що сестра в той момент була зовсім одна. Ніяких слідів насильства знайти не вдалося.

- А як щодо отрути?

- Лікарі досліджували її, але не знайшли нічого, що вказувало б на отруєння.

- Що ж, по-вашому, було причиною смерті?

- Мені здається, вона померла від жаху і нервового потрясіння. Але я не уявляю собі, хто міг її так налякати.

- А цигани були на той час у садибі?

- Так, цигани майже завжди живуть у нас.

- А що, по-вашому, могли означати її слова про стрічку, про пістряву стрічку?

- Іноді мені здається, що це звичайнісіньке марення, а іноді - що вони стосуються циган. Але чому пістрява стрічка? Можливо, пістряві хустки, що їх носять циганки, підказали їй цей дивний епітет.

Холмс похитав головою: мабуть, таке пояснення не задовольняло його.

- Ця справа темна, - сказав він. - Прошу вас, продовжуйте.

- Відтоді минуло два роки, і життя моє було ще самотнішим, ніж раніше. Але місяць тому один близький мені чоловік, якого я знаю багато років, зробив мені пропозицію. Його звуть Армітедж, Персі Армітедж, він другий син містера Армітеджа з Крейнвотера, біля Peдiнгa. Мій вітчим не заперечував проти нашого шлюбу, і навесні ми маємо обвінчатися. Два дні тому в західному крилі нашого будинку почався якийсь ремонт. Стіну до моєї спальні пробили, і мені довелося перебратися до кімнати, де померла сестра, і спати в тому самому ліжку, де спала вона. Можете собі уявити мій жах, коли минулої ночі, лежачи без сну і думаючи про її трагічну смерть, я раптом почула серед ночі той самий тихий свист, що був провісником загибелі моєї сестри. Я схопилася й засвітила лампу, але в кімнаті нікого не було. Знову лягти спати я не змогла - я була занадто схвильована, тому одяглася і, ледве розвиднілось, вислизнула з будинку, взяла двоколку в готелі «Корона», що знаходиться напроти нас, поїхала в Летерхед, а звідти сюди - з однією тільки думкою побачити вас і попрохати у вас поради.

- Ви дуже розумно вчинили, - сказав мій друг. - Але чи все ви розповіли мені?

- Так, усе.

- Ні, не все, міс Ройлотт ви жалієте і вигороджуєте свого вітчима

. - Я не розумію вас…

Замість відповіді Холмс відкинув чорне мереживне оздоблення на рукаві нашої відвідувачки. П'ять багряних плям - сліди п'яти пальців ясно виднілися на білому зап'ясті.

- Так, з вами поводилися жорстоко, - мовив Холмс.

Дівчина густо почервоніла і поспішно опустила мережива.

- Вітчим - сувора людина, - сказала вона. - Він дуже сильний, і, можливо, сам не помічає своєї сили.

Запало тривале мовчання. Холмс сидів, підперши руками підборіддя і дивлячись на вогонь, що потріскував у каміні.

- Складна справа, - сказав він нарешті. - Мені хотілося б з'ясувати ще тисячу подробиць, перш ніж вирішити, як діяти. А тим часом не можна зволікати й хвилини. Послухайте, якби ми сьогодні ж приїхали в Сток-Морон, чи вдалося б нам оглянути ці кімнати, але так, щоб ваш вітчим про це не знав?

- Він якраз говорив мені, що збирається їхати сьогодні до міста у якійсь важливій справі. Можливо, що його не буде весь день, і тоді ніхто не перешкодить зробити це. У нас є економка, але вона стара й дурна, і я легко можу кудись відіслати її.

- Чудово. Ви нічого не маєте проти поїздки, Вотсоне?

- Ніскілечки.

- Тоді ми приїдемо вдвох. А що ви самі збираєтеся робити?

- У місті в мене є деякі справи. Але я повернуся дванадцяти годинним потягом, щоб бути на місці, коли ви приїдете.

- Чекайте нас відразу після полудня. У мене тут є також деякі справи. Може, ви залишитеся й поснідаєте з нами?

- Ні, я мушу йти! Тепер, коли я розповіла вам про своє горе, у мене просто камінь звалився з душі. Я буду рада знову побачитися з вами.

Вона опустила на обличчя чорну густу вуаль і вийшла з кімнати.

- Що ви про все це думаєте, Вотсоне? - спитав Шерлок Холмс, відкидаючись на спинку крісла.

- По-моєму, це надзвичайно темна і брудна справа.

- Досить брудна і досить темна.

- Але якщо наша гостя права, стверджуючи, що підлога і стіни в кімнаті міцні, а через двері, вікна й димар неможливо туди проникнути, виходить, що її сестра в хвилину своєї таємничої смерті була зовсім одна…

- У такому разі, що означають ці нічні свисти і дивні слова вмираючої?

- Не маю ні найменшого уявлення.

- Якщо зіставити всі факти: нічні свисти, цигани, з якими в цього старого лікаря такі близькі стосунки, натяки вмираючої на якусь стрічку і, нарешті, те, що міс Елен Стоунер чула металевий брязкіт, який міг видавати залізний засув на віконниці… Якщо згадати до того ж, що лікар зацікавлений перешкодити заміжжю своєї пасербиці, - я думаю, що ми натрапили на вірний слід, який допоможе нам розгадати цю таємницю.

- Але