коричневий пакет.

Десь — судячи зі звуку, на розі Ньюбері-стрит — щось вибухнуло.

Двоє дівчат над навушниками своїх айподів мали абсолютно однакові зачіски, але власниця зеленого мобільного телефону була білявкою, а її подруга — брюнеткою. Світла Фея і Темна Фея. У цей момент Світла Фея впустила телефон на тротуар, від чого він розлетівся на друзки, й ухопила Бізнес-вумен за талію. Клай вирішив (якщо він взагалі здатен був щось вирішувати в ці хвилини), що вона збирається втримати Бізнес-вумен, аби та знову не кинулася на морозивника чи не побігла на дорогу за своїм собакою. Якась частина його свідомості навіть була у захваті від самовладання дівчини. Її подруга, Темна Фея, широко розкривши очі, вражено задкувала, стиснувши маленькі кулачки між грудьми.

 Клай кинув на землю свої речі, по одній з кожного боку, і зробив крок уперед, щоби допомогти Світлій Феї. На іншому боці вулиці (він бачив це тільки краєм ока) якась машина різко звернула з дороги і помчала через тротуар у напрямку входу до готелю «Пори року», швейцар якого кинувся убік, аби не потрапити під колеса. З площадки перед входом до готелю розляглися крики. І перш ніж Клай устиг хоч якось допомогти Світлій Феї вгамувати Бізнес-вумен, Світла зі швидкістю змії стрімголов кинулася вперед, наблизивши своє гарненьке маленьке личко впритул до Бізнес-вумен, вишкірила міцні молоді зуби і впилася в шию жінки. Кров із рани забила фонтаном. Дівчинка-фея занурила в неї обличчя, наче вмивалася, а може, навіть і пила — Клай був майже впевнений, що пила, — а потім почала трусити Бізнес-вумен, наче ляльку. Жінка була вищою і, напевно, важила принаймні на сорок фунтів більше, ніж дівчина, але фея трусила її з такою силою, що голова жінки бовталася вперед і назад, розбризкуючи кров на усі боки. При цьому дівчина підвела перемазане кров'ю обличчя в чисте жовтневе небо і, ніби святкуючи перемогу, завила. «Вона збожеволіла, — подумав Клай. — Геть із глузду з'їхала».

— Хто ти? Що відбувається? — закричала Темна Фея.

Зачувши голос своєї подруги, Світла Фея повернула закривавлену голову. З коротких рваних пасом волосся, що нависали над її чолом, стікала кров. Білі ліхтарі очей витріщалися з очниць, налитих кров'ю.

Темна Фея подивилася на Клая широко розкритими очима.— Хто ти? — повторила вона... а тоді спитала:

— Хто я?

Світла Фея кинула Бізнес-вумен, і та повалилася на тротуар (з розгризеної сонної артерії досі струменіла кров), потім стрибнула на дівчину, разом з якою лише кілька хвилин тому спілкувалася по телефону.

Клай не роздумував. Якби він почав роздумувати, Темній Феї розпанахали б горло так само, як жінці у дорогому костюмі. Навіть не глянувши, він нахилився, простягнув руку вниз і праворуч, вхопив свій пакет з маленьким скарбом і з усього розмаху опустив його на потилицю Світлої Феї якраз у той момент, коли та стрибнула на свою колишню подружку, простягаючи до неї руки з розчепіреними пальцями, наче збиралася показати на стіні театру тіней, якою слугувало блакитне небо, кігтисту рибу. Якби він схибив...

Але він не схибив, і удар навіть не був легким. Скляне прес-пап'є у пакеті з притлумленим звуком пам опустилося прямо на її потилицю. Безсило опустивши руки — одна у крові, а друга досі чиста, — Світла Фея впала на тротуар під ноги своїй подрузі, наче сумка листоноші.

— Що, чорт забирай, відбувається? — закричав Містер Софті. Його голос був неправдоподібно високим. Мабуть, цей високий тенор був спричинений шоком.

— Я не знаю, — відповів Клай. Його серце відбійним молотком калатало в грудях. — Швидше, допоможіть мені. Ця жінка може померти, бо стікає кров'ю.

Позаду них, з Ньюбері-стрит, донісся глухий звук трам-бам, що свідчив про автомобільну аварію. Цей звук, супроводжуваний криками, ні з чим не можна було сплутати. Інший вибух, цього разу гучніший, ударний, пролунав за криками і струсонув повітря. За фургоном «Містер Софті» інша машина, стрімко перетнувши три ряди Бойлстон-стрит, вискочила на майданчик перед «Порами року», та, збивши двох пішоходів, врізалася у задній бампер машини, що перед цим в'їхала у обертові двері готелю та так і залишилася там. Від цього зіткнення першу машину проштовхнуло далі у двері, й вони перекосилися. Клай не бачив, чи у дверях хтось потрапив у пастку — з проломленого радіатора першої машини клубочіла пара, — та крики болю, що долинали з тіні, були поганою ознакою. Дуже поганою.

Містер Софті, якому з того боку нічого не було видно, висунувся з віконця і витріщився на Клая.

— Що там таке?

— Не знаю. Дві машини розбилися. Людські жертви. Не зважай. Краще допоможи мені. — Він став навколішки біля закривавленої Бізнес-вумен та уламків мобільного Світлої Феї. Конвульсії Бізнес-вумен вже майже стихли.

— Над Ньюбері дим, — сказав Містер Софті, досі не виходячи зі свого відносно надійного сховку у фургоні. — Там щось підірвали. Я про сильний вибух. Мабуть, це терористи.

Щойно це слово злетіло з його вуст, як Клай відчув упевненість у своїй правоті.

— Допоможи мені.

— ХТО Я? — зненацька заверещала Темна Фея.

Клай геть про неї забув. Він подивився вгору і побачив, як дівчина сильно вдарила себе ребром долоні у чоло, а потім, звівшись майже на кінчики кросівок, тричі швидко обкрутилась навколо своєї осі. Це видовище нагадало йому вірш, який він читав у коледжі на заняттях з літератури, — Обведіть його колом тричі. Здається, його автором був Колрідж. Вона заточилася, а потім швидко побігла по тротуару і врізалася просто у ліхтарний стовп. Дівчина не зробила жодної спроби уникнути зіткнення чи хоча б захиститися руками. Спочатку вона вдарилася обличчям, відскочила од удару, похитнулася, а потім знову кинулася на стовп.

— Припини! — закричав Клай. Він зірвався на ноги, побіг до неї, послизнувся у крові Бізнес-вумен, мало не впав, знову зіп'явся на ноги, перечепився через Світлу Фею і знову мало не впав.

Темна Фея озирнулася на нього. З її розбитого носа, заливаючи підборіддя, стрімко юшила кров. На лобі, як грозова хмара у літній день, повільно росла ґуля. Одне око було майже вирване з очниці. Вона розтулила рота, показуючи жалюгідні уламки зубів, над якими, мабуть, раніше працював дорогий ортодонт, і засміялася. Цього сміху він ніколи не забуде.

А тоді вона з криком побігла по тротуару.

Клай почув, як позаду завівся двигун, а з гучномовця полинула мелодія дзвоників на мотив із «Вулиці Сезам»^[5]. Повернувшись, Клай побачив, що фургон Містера Софті, набираючи швидкість, рвонув із узбіччя, і саме в цей момент на останньому поверсі готелю навпроти яскравими бризками розсипалося вікно. У жовтневий день вивалилося тіло. Воно впало на