телебаченні, на радіо, у двох найбільших конгломератах ЗМІ, а саме: «Таймуорнер» і «Дісней», під їхнім контролем перебувають три головні американські операційні корпорації новин: Ей-Бі-Сі, Сі-Бі-Ес і Ен-Бі-Сі. Контроль за ЗМІ проізраїльськими партизанами це, мабуть, — окрема тема для іншої статті, але якщо Ви захотіли б отримати повну документацію, будь ласка, завітайте на мою сторінку в Інтернеті www.davidduke.com і скачайте розділ з «Мого пробудження», названий «Хто робить ЗМІ». «Завдяки» співтовариству проізраїльских партизан у ЗМІ більшість американців є жахливо не поінформована про терористичний послужний список Ізраїлю. Уся ця стаття повинна послужити лише малюсінькою шпилькою в мильну бульбашку ізраїльської пропаганди, щоб хоча б декількома добрячими уколами розірвати оболонку неправди, створену Ізраїлем.

Я представлю Вам документальні докази того, що упродовж останніх 50 років Ізраїль провадив більш убивчий тероризм, аніж будь-яка інша нація у світі; і що, підтримуючи його злочинні дії, Америка тепер пожинає фанатичну ненависть сотень мільйонів людей на всій земній кулі. Підтримка ізраїльського тероризму безпосередньо призвела тепер до терору, спрямованого проти самих Сполучених Штатів. Більшість американців навіть не уявляють собі розмаху і меж ізраїльського терору через тотальний єврейський контроль над ЗМІ, про що говорив генерал Браун. Яскравий приклад неймовірної моці їхніх ЗМІ виявився й у їхній здатності поширити Велику Брехню про те, що атака на ЦСТ нібито не мала нічого спільного з Ізраїлем; і що, мовляв, бійці-камікадзе ненавиділи американців тому, що ми нібито «вільні».

Велика Брехня

Захоплені євреями американські засоби масової інформації і керовані ізраїльтянами політичні діячі не хочуть, щоб американський народ цілком усвідомив ту неймовірно високу ціну, що Америка сплачує за сліпу підтримку Ізраїлю. Після теракту 11 вересня 2001 року навіть Президент Буш повторив відому абсурдну брехню, стверджуючи, що атака почата, тому що вони ненавидять нашу свободу. Якщо, як запевняють ЗМІ, за цим терактом стоїть бен Ладен, то насправді вони добре знають, що атаку вчинено зовсім не тому, що він ненавидить свободу. Лише три роки тому, у часи правління адміністрації Клінтона, телебачення ABC і PBS Фронту брали інтерв'ю в бен Ладена. І він чітко заявив, чому він виступив проти Америки.

«Вони (американці) віддали себе на милість нелояльного до Америки уряду ... це — Ізраїль усередині Америки. Візьміть такі впливові міністерства як Держдепартамент (МЗС), Міністерство оборони і ЦРУ, і Ви побачите, що євреї верховодять у них. Вони використовують Америку для просування своїх планів на увесь світ ...

Упродовж більш ніж половини сторіччя євреї вирізали мусульман у Палестині, на них нападали, грабували, позбавляючи честі і власності. Їхні будинки руйнували, їхній врожай знищували.., це моє послання до Американського народу: підшукайте собі серйозний уряд, що дотримуватиме своїх американських інтересів і не замірятиметься при цьому на інші країни, на інші народи, або на їхню честь … » [3].

Незважаючи на інкриміновані йому злочини, бен Ладен, ніколи за усе своє життя не вимовив жодного слова проти Демократії! ЗМІ винайшли брехню про атаки на демократію, щоби приховати реальну правду про те, що США зазнали руйнувань у відповідь на підтримку Американським урядом терористичної політики Ізраїлю на Близькому Сході. Єдність ЗМІ в поширенні цієї величезної брехні має спонукати кожну вдумливу людину без вагань зрозуміти, що американці не одержують правди від своїх ЗМІ.

Погляньмо на факти тероризму Ізраїлю проти палестинців.

Ізраїль: масовий убивця в ролі глави держави

Прем'єр-міністр Ізраїлю, Аріель Шарон, є одним із найбільш забруднених у крові терористів у світі. Він несе відповідальність за холоднокровне вирізання принаймні 1500 чоловіків, жінок і дітей у Бейрутських таборах біженців Шатіла і Сабра. Навіть офіційні Ізраїльські комісії дійшли висновку, що Шарон є особисто відповідальним за Ліванську різанину [4].

У 1982 році, будучи міністром оборони Ізраїлю, Шарон скеровував вторгнення Ізраїлю до Лівану, що супроводжувалося килимовими бомбардуваннями, спустошенням міста Бейрута (у Лівані загинуло тоді в п'ять разів більше жінок і дітей, ніж у вересні в атаці на Нью-Йорк). Цей теракт було здійснено євреями, з використанням реактивних винищувачів і бомб, що їх постачали їм Сполучені Штати.

Після ізраїльського військового спустошення й окупації, Шарон насильницькі витиснув палестинських борців опору з Лівану. Багато палестинських жінок, дітей і старих залишилися на окупованих територіях у таборах біженців біля Бейрута. Сполучені Штати привселюдно гарантували їхню безпеку й обіцяли, що вони незабаром возз'єднаються з їхніми близькими. Обмірковуючи їх убивство в цей момент, Шарон планував кривавий акт терору не тільки проти біженців; він знав так само, що це буде й акт зради, спрямований проти Сполучених Штатів, акт, що підніме хвилю ненависті до Америки.

Уночі 16 вересня 1982 року Шарон послав команди фалангістів-убивць у два палестинських табори біженців, Сабра і Шатіла. Ізраїльські танки й війська, тісно оточили табори, щоб жоден з палестинців не зміг звідти вирватися. Команди убивць, озброєні автоматами з примкнутими багнетами, кийками, розстрілювали, заколювали багнетами і добивали палестинське цивільне населення всю ту ніч, наступного дня і наступної ночі; і весь цей час ізраїльтяни, що оточували табори, з веселими усмішками слухали звуки автоматних черг і крики, що долітали з оточення. Потім Шарон послав бульдозери, щоби приховати якнайбільше своїх злодіянь. Принаймні 1500 палестинських чоловіків, жінок і дітей було безжально убито. Можливо, як установило офіційне ліванське розслідування, ця кількість є не меншою за 2500. Навіть після Шаронівських бульдозеристів безліч палестинців залишилися не похованими; працівники Червоного Хреста знайшли цілі родини; сотні літніх людей і малих дітей з перерізаними горлянками або розпатраних. Багатьох жінок і дівчат перш ніж зарізати було зґвалтовано.

Аріель Шарон розшукується Гаазьким Міжнародним Трибуналом, — тим же самим органом, що відзначився швидким затриманням колишнього Президента Югославії Слободана Мілошевича за звинуваченнями у злочинах проти людяності в Косово. Шарон не їздить до Бельгії через побоювання бути затриманим Міжнародним Судом за різанину [5].

Хоча Шарон розшукується за вчинені ним убивства в Шатілі і Сабрі, його могли би заарештувати за кожну з дюжини інших кривавих операцій, проведених ним упродовж його «бездоганної»