Польщу, Румунію і Юґославію, також організації Глінкова Ґарда. Українську Поліцію Українські Шуцманшафти, німецькі Айнзацгрупи концентраційні табори СС. Цікаве при цьому завважити що серед них немає ані польської поліції, кримінальної поліції, яка в основному складалася з поляків та польських фолькдойчів, як також залізничної поліції, які добре давалися взнаки українцям. Так само немає згадки про РОА.
Окрему групу серед цих "обвинувачень" становили дивізія "Галичина". Тут також цікаво завважити те, що коли маленька Латвія мала дві дивізії, Естонія одну дивізію так само як і українці, а крім того мали свої військові частини литовці та білоруси, про них тільки тут та не там були згадки, але вони ніколи не були об'єктом таких нападів як дивізія "Галичина". Коли ж ми візьмемо до уваги, що в той час повелася шалена кампанія проти Дивізії і в Україні, про що доносили "Вісті з України", тоді матимемо прекрасний приклад координації дії, там совєтського уряду, а тут — жидів, щоб дискредитувати політичну діяльність української спільноти в Канаді на користь поневоленого українського народу, в яку поважний вклад дають колишні вояки української дивізії "Галичина".
Перед Комісією Дешена стояло нелегке завдання — перевірити обвинувачення кожної особи на списку. Тому що це все мало відношення до часів німецької окупації Східньої Европи, Комісія користала з послуг канадських і німецьких джерел інформації. З канадських вона діставала інформації з міністерства праці й іміґрації, з державного секретаріяту, який надавав громадянство, міністерства закордонних справ, яке видає пашпорти. В Німеччині Комісія зверталася до Берлінського документального центру, в якому знаходиться близько 30 мільйонів документів, а між ними інформації про поодиноких членів військових формацій СС; Центральне бюро крайової справедливости для перевірки націонал-соціялістичних злочинів у Людвіґсбурґу; Дойче мілітердінстамт (Бюро німецької військової обслуги в Берліні), завданням якого було збирати інформації про ранених, пропавших, полонених тощо. Берлінське бюро інформації про хворих і вкінці Центральне інформаційне бюро федеральних архівів в Аахен-Корнелімюнстер, основним завданням якого є збирати інформацію про військову службу, включно з цивільним персоналом на військовій роботі.
Крім того Комісія переслухувала заінтересовані сторони, бо як на практиці виявилося, перед Комісією ставали тільки жиди й українці і це право дістали від судді Дешена Жидівський канадський конґрес, що його заступав правник проф. Ірвін Котлер та Б'наі Б'рит, що її заступав адвокат Дейвид Матас. Від українців дістали право заступства Комісія громадянських прав, Комітет Українців Канади на чолі з адвокатом Іваном Григоровичем та правним заступником, відомим у Канаді адвокатом Іваном Сопінкою. З уваги на те, що дивізія "Галичина" була основним об'єктом жидівських нападів, суддя Дешен признав окреме право заступництва ("стендінґ") Комісії Братства кол. Вояків 1-ої УД УНА, яка існувала ще від 1980 року, тобто від перших нападів на Дивізію Соль Літтмана у "Торонто Стар", а також польських нападів у тижневику "Звйонзковєц". До цієї комісії входили д-р Остап Сокольський, Андрій Кемеровський та Василь Верига. Правним дорадником завжди був Ярослав Р. Ботюк, а пізніше він заступав Братство і перед Комісією Дешена.
Переслухування Комісії відбувалися в Оттаві, Монтреалі, Торонто й Вінніпезі. На цих сесіях, як і у звя'зку з ними, у пресі, радіо і телевізії сипалися обвинувачення на українців, а часом і на балтійців у різних злочинах. Тут варто підкреслити, що на переслуханнях Комісії Деіиена, жидівські правні заступники, Ірвін Котлер та Дейвид Матас, мали коло себе штаб дорадників, інших адвокатів, які слідкували за всім, робили записки й підсували різні правні арґументи. На жаль, українські правні заступники так І. Сопінка як і Я. Ботюк не мали нікого бо наші українські адвокати не виявили великого заінтересування обороною доброго імени українця. Зате не бракувало критиків, які по всьому дораджували, як треба було говорити чи які питання ставити. І це треба назвати сумним явищем.
Перевіривши всі обвинувачення так само як і оборонні матеріяли. Комісія Дешена ствердила, що обвинувачення нерідко доходили до абсурду. Наприклад, одну пару зголосили як можливих воєнних злочинців, бо ці люди мали німецьке прізвище, жили на відлюдді під охороною двох чорних псів і мали на продаж старі европейські меблі. Знову ж Канадський жидівський Конґрес зробив донос на одну особу (справа ч. 171), на базі Документаційного Центру Візенталя у Відні, що та особа с воєнним злочинцем, а крім того ще й служила у Дивізії "Галичина". Комісія, розглянувши всі обвинувачення як також дані з міністерства внутрішніх справ та міністерства закордонних справ ствердила, що дана особа у жодному випадку не могла поповнити тих воєнних злочинів, бо мала заледве п'ять чи шість років під кінець війни. Ми можемо додати, що та особа не могла бути також і членом дивізії "Галичина", бо в Дивізії дитячих садків не було.
Переглянувши списки, що залишилися на головній листі і звіривши їх із документацією, отриманою з різних установ та інституцій, комісія ствердила, що кількість запідозрених у воєнних злочинах у Канаді, жахливо перебільшені й остаточно закінчилось на тому, що всіх осіб, яких обвинувачення вимагали докладнішої перевірки було 774. До нього дійшла ще одна листа "Аддендум", на якій є 71 прізвище. Разом 883 особи.