Чаклунка і стара шафа. Иллюстрация № 43">
Отож вони спішилися, прив'язали коней до дерев і рушили у гущавину. Невдовзі королева Сюзан мовила: — Високе товариство, що за чудасія? Здається, я побачила залізне дерево. — Мадам, — звернувся до неї король Едмунд, — якщо Ви приглянетеся ліпше, то побачите, що це залізний стовп із ліхтарем угорі. — Присягаюсь Лев'ячою Гривою, дивна вигадка — поставити ліхтар отут, серед густих височенних дерев. Навіть якби він і світився, хто б його побачив? — сказав король Пітер. — Сір, — озвалась королева Люсі, — напевно, коли цей стовп із лампою тут ставили, дерева були меншими, або їх було мало, або взагалі не було. Адже цей ліс молодий, а залізний стовп — старий. Вони стояли й розглядали його зусібіч. Згодом король Едмунд зауважив: — Я не знаю, у чому справа, але ця лампа на стовпі якось дивно впливає на мене. Мені здається, що я бачив її раніше. Мовби це було у сні, або у сні, який наснився у сні. — Сір, — загомоніли всі разом, — з нами теж таке діється. — І це ще не все, — промовила королева Люсі. — Бо мені не дає спокою думка, що за цим ліхтарем з нами або розпочнуться якісь дивовижні пригоди, або щось серйозно зміниться у нашому житті. — Мадам, — погодився з нею король Едмунд, — я теж маю таке передчуття. — І я, високий брате, — кивнув головою король Пітер. — І я також, — сказала королева Сюзан. — Тому, гадаю, нам треба повернутися до наших коней і більше не полювати на Білого Оленя. — Мадам, — відповів король Пітер, — уклінно прошу вибачити мене, проте відколи учотирьох правимо у Нарнії, узявшись за якусь важливу справу — хай це були битви, рицарські турніри, акти правосуддя чи інші подібні речі, — ми ніколи не кидали її напівдорозі. Навпаки, все, чим ми займались, завжди доводилося до кінця. — Сестро, — повела далі королева Люсі, — мій вінценосний брат має слушність. Гадаю, нас чекатиме хіба сором, коли через якісь страхи чи передчуття ми повернемось й упустимо цю дивовижну здобич, яка трапилась нам на цих ловах. — Ось що я вам скажу, — промовив король Едмунд. — Мене сповнює бажання дізнатись, що усе це значить, отож із власної волі я назад не повернуся, навіть якби мені запропонували найдорогоцінніший камінь, який будь-коли знаходили у всій Нарнії та на Островах. — Тоді, в ім'я Аслана, — виголосила королева Сюзан, — якщо ви усі згідні, рушаймо далі і гідно приймімо те, що випаде на нашу долю. Після цих слів наші королі та королеви заглибилися у гущавину. І заки вони ще пройшли із десять кроків, всі раптом пригадали, що те, що вони ото щойно бачили, називається вуличним ліхтарем, а ще за двадцять кроків збагнули, що борсаються вже не в гілляччі, а пробираються поміж шуб. А наступної миті всі вінценосні особи висипались із дверцят шафи у порожню кімнату і були це вже не королі та королеви у мисливських строях, а Пітер, Сюзан, Едмунд та Люсі, одягнені, як колись, у своє стареньке вбрання. Був той самісінький день і та саміська година того дня, коли вони заховались у шафі. Пані Макреді та відвідувачі ще гомоніли у коридорі, та, на щастя, до порожньої кімнати не заходили і дітей там не застали. І це вже був би кінець цілої історії, якби діти не відчули, що повинні пояснити професорові, куди поділися чотири шуби зі шафи. Професор, який був чудовою людиною, не обізвав їх ані дурнями, ані брехунами, а повірив у все, що вони розповіли. — Ні, — сказав він. — Гадаю, не варто взагалі повертатися через шафу по ті шуби. Ви не потрапите знову до Нарнії цим шляхом, так само не скористаєтесь більше тими шубами, навіть якби і потрапили! Га? Що? Так, звичайно, колись ви знову повернетесь у Нарнію. Хто коронований у Нарнії, завжди буде там королем чи королевою. Лише не пробуйте дістатися туди тим же способом удруге. Та й узагалі: не намагайтеся туди потрапити. Це станеться несподівано. І не розбалакуйте багато про це, навіть між собою. Не розповідайте про це нікому, доки не переконаєтесь, що ваш співрозмовник пережив щось схоже на ваші пригоди. Що? Звідки знатимете? О, ви добре знатимете. Ті люди розповідають дивні речі, ба навіть погляди їхні видають таємницю. Нехай же ваші очі будуть відкриті. О Господи, і чого їх у тих школах навчають? Й ось тепер справді пригоди зі шафою добігли кінця. Та якщо професор мав слушність, то пригоди з Нарнією лише розпочиналися.
Люїс, Клайв Стейплз Хроніки Нарнії. Книга 2: Лев, Чаклунка і стара шафа
Перекладено за виданням: Lewis С. S. Тhe СhroпісІеs оf Narпіа: Тhе Lіоп, thе Witch апd the Wardrobe. Іllustrated bу Раuline Вауnes. - New York: Соllier Вооks, 1970. З англійської переклав Олесь Манько Художнє оформлення серії та копії ілюстрацій Тетяни Савельєвої Малюнок на обкладинці Лади Гентош Літературний редактор Наталка Римська Художній редактор Лада Гентош Технічний редактор Ірииа Стемпіцька © Монастир Свято-Іванівська Лавра, український переклад, 2002
ISBN 966-561-216-6 (1–7) ISBN 966-561-262-Х (2)
Підп. до друку 11.03.2002. Формат 84x108/32. Папір офс. Офс. друк. Ум. — друк арк. 8,2. Ум. фарбовідб. 9,0. Обл. — вид. арк 6,2. Вид. № 13. Зам. Монастир Монахів Студитського Уставу. Видавничий відділ «Свічадо» 79008, Львів, а/с 808, вул. Винниченка, 22 тел. (0322) 74-23-09, тел./факс. 97-16-33 e-mail: svichado@mail.lviv.ua, url: www.svichado.lviv.ua Віддруковано у друкарні ТзОВ «Книгодрук».
Отож вони спішилися, прив'язали коней до дерев і рушили у гущавину. Невдовзі королева Сюзан мовила: — Високе товариство, що за чудасія? Здається, я побачила залізне дерево. — Мадам, — звернувся до неї король Едмунд, — якщо Ви приглянетеся ліпше, то побачите, що це залізний стовп із ліхтарем угорі. — Присягаюсь Лев'ячою Гривою, дивна вигадка — поставити ліхтар отут, серед густих височенних дерев. Навіть якби він і світився, хто б його побачив? — сказав король Пітер. — Сір, — озвалась королева Люсі, — напевно, коли цей стовп із лампою тут ставили, дерева були меншими, або їх було мало, або взагалі не було. Адже цей ліс молодий, а залізний стовп — старий. Вони стояли й розглядали його зусібіч. Згодом король Едмунд зауважив: — Я не знаю, у чому справа, але ця лампа на стовпі якось дивно впливає на мене. Мені здається, що я бачив її раніше. Мовби це було у сні, або у сні, який наснився у сні. — Сір, — загомоніли всі разом, — з нами теж таке діється. — І це ще не все, — промовила королева Люсі. — Бо мені не дає спокою думка, що за цим ліхтарем з нами або розпочнуться якісь дивовижні пригоди, або щось серйозно зміниться у нашому житті. — Мадам, — погодився з нею король Едмунд, — я теж маю таке передчуття. — І я, високий брате, — кивнув головою король Пітер. — І я також, — сказала королева Сюзан. — Тому, гадаю, нам треба повернутися до наших коней і більше не полювати на Білого Оленя. — Мадам, — відповів король Пітер, — уклінно прошу вибачити мене, проте відколи учотирьох правимо у Нарнії, узявшись за якусь важливу справу — хай це були битви, рицарські турніри, акти правосуддя чи інші подібні речі, — ми ніколи не кидали її напівдорозі. Навпаки, все, чим ми займались, завжди доводилося до кінця. — Сестро, — повела далі королева Люсі, — мій вінценосний брат має слушність. Гадаю, нас чекатиме хіба сором, коли через якісь страхи чи передчуття ми повернемось й упустимо цю дивовижну здобич, яка трапилась нам на цих ловах. — Ось що я вам скажу, — промовив король Едмунд. — Мене сповнює бажання дізнатись, що усе це значить, отож із власної волі я назад не повернуся, навіть якби мені запропонували найдорогоцінніший камінь, який будь-коли знаходили у всій Нарнії та на Островах. — Тоді, в ім'я Аслана, — виголосила королева Сюзан, — якщо ви усі згідні, рушаймо далі і гідно приймімо те, що випаде на нашу долю. Після цих слів наші королі та королеви заглибилися у гущавину. І заки вони ще пройшли із десять кроків, всі раптом пригадали, що те, що вони ото щойно бачили, називається вуличним ліхтарем, а ще за двадцять кроків збагнули, що борсаються вже не в гілляччі, а пробираються поміж шуб. А наступної миті всі вінценосні особи висипались із дверцят шафи у порожню кімнату і були це вже не королі та королеви у мисливських строях, а Пітер, Сюзан, Едмунд та Люсі, одягнені, як колись, у своє стареньке вбрання. Був той самісінький день і та саміська година того дня, коли вони заховались у шафі. Пані Макреді та відвідувачі ще гомоніли у коридорі, та, на щастя, до порожньої кімнати не заходили і дітей там не застали. І це вже був би кінець цілої історії, якби діти не відчули, що повинні пояснити професорові, куди поділися чотири шуби зі шафи. Професор, який був чудовою людиною, не обізвав їх ані дурнями, ані брехунами, а повірив у все, що вони розповіли. — Ні, — сказав він. — Гадаю, не варто взагалі повертатися через шафу по ті шуби. Ви не потрапите знову до Нарнії цим шляхом, так само не скористаєтесь більше тими шубами, навіть якби і потрапили! Га? Що? Так, звичайно, колись ви знову повернетесь у Нарнію. Хто коронований у Нарнії, завжди буде там королем чи королевою. Лише не пробуйте дістатися туди тим же способом удруге. Та й узагалі: не намагайтеся туди потрапити. Це станеться несподівано. І не розбалакуйте багато про це, навіть між собою. Не розповідайте про це нікому, доки не переконаєтесь, що ваш співрозмовник пережив щось схоже на ваші пригоди. Що? Звідки знатимете? О, ви добре знатимете. Ті люди розповідають дивні речі, ба навіть погляди їхні видають таємницю. Нехай же ваші очі будуть відкриті. О Господи, і чого їх у тих школах навчають? Й ось тепер справді пригоди зі шафою добігли кінця. Та якщо професор мав слушність, то пригоди з Нарнією лише розпочиналися.
Люїс, Клайв Стейплз Хроніки Нарнії. Книга 2: Лев, Чаклунка і стара шафа
Перекладено за виданням: Lewis С. S. Тhe СhroпісІеs оf Narпіа: Тhе Lіоп, thе Witch апd the Wardrobe. Іllustrated bу Раuline Вауnes. - New York: Соllier Вооks, 1970. З англійської переклав Олесь Манько Художнє оформлення серії та копії ілюстрацій Тетяни Савельєвої Малюнок на обкладинці Лади Гентош Літературний редактор Наталка Римська Художній редактор Лада Гентош Технічний редактор Ірииа Стемпіцька © Монастир Свято-Іванівська Лавра, український переклад, 2002
ISBN 966-561-216-6 (1–7) ISBN 966-561-262-Х (2)
Підп. до друку 11.03.2002. Формат 84x108/32. Папір офс. Офс. друк. Ум. — друк арк. 8,2. Ум. фарбовідб. 9,0. Обл. — вид. арк 6,2. Вид. № 13. Зам. Монастир Монахів Студитського Уставу. Видавничий відділ «Свічадо» 79008, Львів, а/с 808, вул. Винниченка, 22 тел. (0322) 74-23-09, тел./факс. 97-16-33 e-mail: svichado@mail.lviv.ua, url: www.svichado.lviv.ua Віддруковано у друкарні ТзОВ «Книгодрук».