Василь Рубан Бережа

ВЧИТЕЛЬ БАРБАРА

РОКУ БОЖОГО 1988

Книга «Бережа» – це знання про життя в країнi Араяна i служiння Боговi, завдяки чому людина могла б бути щасливою.

Це книга для кожного українського дому, школи, вiйськового училища. З неї ви дiзнаєтесь про походження українцiв, їхнiх Богiв i героїв. Тут є опис, коли i як проводити рiчнi свята: Рiздво, Великдень, Яна Купала, Рода i Роди; як проводити такi подiї як похорон, весiлля, родини. Тут ви знайдете тексти для кожноденної молитви, а також священнi речення, якi треба читати при кожному з названих обрядiв.

З цiєї книги ви дiзнаєтесь, яка може бути любов мiж чоловiком i жiнкою, як пити хмiльне, як освячувати Храм, як налагодити самоуправлiння села.

Книгу «Бережа» слiд перевидавати у тому виглядi, як її склав Барбара за життя. Дата написання (1988 рiк) повинна завжди стояти на титульнiй сторiнцi, в iншому мiсцi – дата перевидання. Розвиток вчення, обрядiв повинен провадитись в окремих книгах. Автор заповiдає нiколи не перекладати цю книгу на будь-яку з iноземних мов. Барбара – це iм'я В. Рубана в новiй вiрi i є його прiзвищем по матерi.

По батьку Барбара має прiзвища Рубан i Мамрай, по матерi – Барбара i Ямненко. В кожному з чотирьох прiзвищ є корiнь назви Бога якогось iз українських племен: Бан – володар, Рай – володар мiсця перебування праведних душ, Ар – Бог землеробства, а потiм вiйни, Яма – Бог того свiту.

Рубан Василь Федорович народився в селi Лiсники на Київщинi 1942 року. Батько – Рубан Федiр Iванович з с. Троковичi Житомирської областi – був учителем iсторiї, мати Барбара Федора Маркiвна – родом з села Лiсники, була вчителькою молодших класiв. Крiм Василя, вони виростили ще троє дiтей: Свiтлану, Людмилу i Олександра. Барбара почав писати вiршi, маючи 12 рокiв, закiнчив Житомирський культосвiтнiй технiкум, три роки служив у армiї, три роки навчався в Київському унiверситетi iм. Т.Г. Шевченка на фiлологiчному факультетi по спецiальностi українська мова i лiтература. Два роки працював лiтературним редактором у видавництвi «Музична Україна», пiсля чого, переслiдуваний КДБ за полiтичну дiяльнiсть, працював на рiзних роботах (кочегар, завклубом, слюсар), шiсть рокiв i два мiсяцi сидiв у тюрмах i спецпсихотюрмах. Книгу про iстинно українську вiру задумав написати 1967 року, маючи лише велике бажання i не маючи спецiальної пiдготовки та часу. Проте, до арешту 1972 року, встиг познайомитись iз головними свiтовими релiгiями i сектами, виготовив у самвидав перший варiант дуже невеликої за обсягом брошури «Берегиня». Щоб написати той варiант книги, який перед вами, ще треба було прочитати гору лiтератури i пережити двадцять рокiв поневiрянь.

1989 року вийшла книга вiршiв В. Рубана «Химера», за яку автора удостоєно лiтературної премiї iм. В. Симоненка. З сiчня 1990 р. член Нацiональної Спiлки письменникiв. 1992 року журнал «Київ» опублiкував роман «На протилежному боцi вiд добра», вiдзначений лiтературною премiєю iм. к. Маланюка. 1992 року побачила свiт книга «Берегиня», 1994-го – журнал «Київ» опублiкував той роман, за якого письменника свого часу було заарештовано, – «Помирав уражений пролiском снiг». Василь Рубан одружений з Кучеренко Людмилою Федорiвною i має трьох дiтей.

Слава Ягнi, Дарбогу i Тар'ягну!

I. ТАР'Я!

Почнемо нашу книгу з вранiшньої молитви. Коли ви набираєте воду у пригорщi, щоб омити вранцi лице, подумки говорите: «Дано-водице, омий мої лиця» або «Дано-водице, омий мої лиця, вiд грiха, вiд бруду, вiд людського осуду».

Три рази ви набираєте воду в пригорщi i три рази подумки або вголос повторюєте цi слова.

В обiд або в будь-яку годину дня, коли душа потребує пiдтримки, ви пiдносите три пучки пальцiв до чола i говорите:

– Я.

Переносите пучки на сонячне сплетiння i говорите:

– Г.

Переносити пучки на праве плече i говорити:

– Н.

Переносити пучки на лiве плече i говорите:

– А.

Так ви робите три рази (можна подумки, уявно). Таким чином, ви утверджуєте в собi Вiру у рiвномiрне горiння, в торжество Добра, яким є Бог. Отже, ви утверджуєте рiвновагу свого iснування у всесвiтньому животворному вогнi, iм'я якому – Ягна.

Увечерi, перед сном або вже лежачи в постелi, ви вголос а чи подумки говорите:

«Бережо, Ягна-Дивна-Жива, спаси i помилуй мiй народ, мою сiм'ю i мене, твою рiдну дитину», або «Бережо: Ягна-Дивна-Жива, спаси i помилуй мiй народ, мою сiм'ю i мене, твою рiдну дитину. Спаси вiд Зради i Манiї. Допоможи менi прожити з честю i вмерти благополучно.»

Цi слова ви повторюєте три рази.

Тар'я!

Українцi. Крiм слiв для вiтання «Добрий день», «Слава Богу», ми ще вiтаємось словом «Тар'я»! Тар'ягн, Триєдиний, або Троян, – це iм'я патрiарха, родоначальника українського народу.

II. ЯГНА

Спершу з'явилась Ягна. Тодi настало перше перевтiлення Ягни:

Велес iз телям у руках,

Рода з житом у руках,

Морана з вороном у руках.

Iснувало воно так довго, що ми цього не можемо собi уявити.

Тодi настало друге перевтiлення Ягни:

Велес став Папою з мечем у руках,

Рода стала Славою з лелекою у руках,

Морана стала Ямою з петлею в руках.

Iснувало воно так довго, що ми цього не можемо собi уявити. Тодi настало третє перевтiлення Ягни:

Папа став Дарбогом iз Перуном у руках,

Слава стала Даною iз лебедем у руках,

Яма стала Дудем з покривалом у руках.

Цих дев'ять перевтiлень Ягни-Тепло-Оранти звуться дев'ятьма Перунами. З перших трьох перевтiлень: Велеса, Папи i Даждя – постало Диво iз планетами i зорями. З других трьох перевтiлень – Роди, Слави i Дани – постала земля, вода, рослини i тварини. З третiх трьох перевтiлень – Морани, Ями i Дудя – постав Той свiт, або Тло. Вiд роз'єднання на три свiти – Небо, Землю i Тло – Ягна народила Тар'ягна. Буква «Т» означає Тло, невидимий, але завжди присутнiй Той свiт, корiнь «АР» означає землю, змiшану з водою, корiнь «ЯГН» – животворний вогонь, а разом – це живе людське одухотворене тiло.

III. ТАР'ЯГН

Народився Тар'ягн на горi Орiяна. А що був малий i самотнiй, а добрi i злi сили клубочились над землею, то заплакав, i народилась iз його слiз рiчка Аракс. Дорослiшав вiн не днями, а хвилинами. Мав Тар'ягн у собi зростаючу силу трьох свiтових начал: Неба, Землi i Того свiту.

Народився вiн у недiлю, спав до понедiлка. Уранцi в понедiлок прокинувся i проказав молитву. Молився пошепки, лежачи на спинi iз заплющеними очима i розкинутими руками i ногами. У такiй позi Ягна ласкавила у своєму синовi кожну кровиночку, кожен м'яз, кожну кiсточку. Ця молитовна поза зветься «поза найповнiшої Божої благодатi».

Пiсля молитви Триєдиний вiдламав вiд гори камiнь i кинув що було сили. Упав камiнь на землю недалеко, пробив у землi дiрку i народилася