Добридень, сусіде! Сміховинки (Автор неизвестен) Страница 1 - Литвек

ДОБРИДЕНЬ, СУСІДЕ! СМІХОВИНКИ

ВІД ВИДАВНИЦТВА

На Закарпатті народний гумор має своє неповторне забарвлення. Двічі видані у нас «Закарпатські сміховинки» не тільки знайшли вдячного читача, а й породили численні прохання дати ширшу дорогу таким виданням. Збірка «Добридень, сусіде!» і є відгуком на читацькі побажання.

І от закарпатські сміховинки знову в дорозі, та на цей раз не самі. Закарпаття — на самому краю землі радянської, тому й не дивно, що тут схрестилося чимало доріг дружби. А щирий сміх, як і кожна щирість, ріднить людей. Тож і побутують нині між українцями-закарпатцями анекдоти сусідів наших на правах сміховинок своїх. У дружби нашої давні корені, то й не дивно, що навіть розмежувати гумор на свій і запозичений від сусідів далеко не завжди вдається. Більше того, іноді сміховинка має цілком визначений національний колорит, аж раптом зустрічаєш її в сусідів, ту саму, тільки в іншому вбранні. Часте повторення і варіанти сюжетів переконали нас, що найприроднішим для книги буде тематичний принцип, який дає змогу відібрати найкращі зі схожих сюжетів. Окремим розділом подано гумор сербів-лужичан — як такий, що маловідомий чи й невідомий українському читачеві і тому найбільше вирізняється своїм характером і колоритом. Хоча цей розділ стоїть у збірці дещо осібно, гадаємо, наявність його виправдана вже тим, що серболужицький гумор збагатить не тільки нашу уяву про народну творчість слов'ян, а й дещо скаже нам про вдачу цього невеликого, але сильного своїм життєлюбством народу.

Видання цієї книги стало можливим завдяки праці багатьох людей, що записували та збирали народну творчість. Нема змоги сказати, хто записав уперше кожну зі сміховинок. І все ж назвати бодай ті останні джерела, до яких ми вдавалися при створенні цієї книги, гадаємо, в сенс. Тому сміховинки мають цифрові позначки, значення яких розшифровується в кінці книжки.

Видавництво щиро вдячне тим, хто брав участь безпосередньо тепер чи своєю колишньою роботою у підготовці збірки — нині покійним фольклористам Л. Дем'янові та П. Лінтуру, всім авторам «Закарпатських сміховинок»: журналістам В. Піпашу-Косівському та М. Климпотюку, працівникові сільськогосподарської дослідної станції П. Пойді, лісівникові В. Пагирі, науковцеві Ю. Туряниці, вчителеві Ю. Чорі, упорядникові «Закарпатських сміхо' винок», нині доктору філологічних наук В.. Микитасеві, іншим;

журналістові з Чехословаччини Є. Митнику, що подав записи чеського, словацького народного гумору, а також сміховинок словаків, українців та угорців Східної Словаччини, журналістові В. Іваньо, що доповнив записи гумору українців Східної Словаччини сміховинками з пряшівської української газети «Нове життя», професору П. Чучці, що люб'язно погодився перекласти чеський та словацький гумор на українську мову;

вчителеві О. Гуменяку — збирачеві й перекладачеві польського гумору;

журналісту К. Бібікову, що вибрав і переклав угорські анекдоти;

палкому аматорові А. Чиркунову, що зібрав величезну кількість гумору різних народів, тож поповнив багатьма сміховинками й наше видання;

викладачеві університету К. Гурницькому — перекладачеві сербо-лужицького гумору;

кожному, хто розповів, записав і подав бодай кілька вміщених у книзі сміховинок.

Ось те, що ми хотіли сказати читачеві, а все інше хай скаже ця збірка слідом за привітними словами «Добридень, сусіде!»

ОКО ЗА ОКО

- Для чого бог сотворив картоплю? - Для того, щоб і бідні люди мали з чого шкуру дерти.

РОБІТНИЧА МОЛИТВА

1. Отче наш, капітале, що живеш десь, як у чорта за пазухою, і світиться морда твоя, і діється воля твоя, бо що хочеш, те робиш. Відбираєш хліб наш насущний, викидаєш нас із фабрики, бо ми не можемо робити за таку платню, як ти нам даєш. І оставляєм довги наші, бо нема чим заплатити податки. Але ведеш ти нас тим самим «во іскушеніє», і настане днина, як будеш голодний, і потече тобі слина, а може, й червона. А тоді ми «ізбавимося од лукавого». Амінь.

ГОЛОВА

2. Один із комуністичних послів у парламенті закінчив довгу глибокообдуману політичну промову. Раптом з гурту «патріотичних» послів кинули в нього головкою капусти. Оратор ані трішки не знітився, підняв капусту і, тримаючи її високо в руці, сказав:

— Здається, під впливом промови один із ваших «патріотичних» колег стратив свою голову. Прошу зголоситиг ся, ось вона!

У БУРЖУАЗНОМУ РАЮ

3. Громадянин буржуазної держави (до чужинця): — У нас тепер усі тюрми позамикані.

Чужинець: — Що? Так добре у вас, такий порядок?

Громадянин: — Ні! Позамикані тому, що всі повні, й більше туди не можна нікого запхати.

ІСПИТ НА ДОКТОРА ПРАВ

4. Голова комісії: — Без чого не може обійтися наша держава?

Кандидат: — Без криміналу, пане голово!

НЕМАЄ ХЛІБА

5. Жебрак (до багатія): — Дай бідному кусничок хліба!

Багатий (їсть саме свинину):— Бог дасть, діду, Видиш, сам хліба не маю, свинину мушу їсти.

ЧОМУ?..

6. Панський син запитує свого батька-багатія:

— Таточку, чому поліція стріляє в робітників?

Батько: — Бо не хотілося їм працювати.

Син: — Як так? То чому в татка ніхто не стріляє?

ЗМИЛОСЕРДИВСЯ

7. Іван Неборяк, вигнаний з роботи, плентався голодний по вулицях. Втомлений, ліг долілиць перед панським палацом на траву та почав найти її. Раптом він чує стукіт, підняв голову і бачить — зі шляху наближається бричка. З неї зліз пан-брюхач та крикнув на Івана:

— Що ти, волоцюго, тут лежиш? Красти хочеш?

— Ні, пане, я дуже голодний, то пасу траву,— відновів Іван Неборяк.

— Гм, гм...— змилувався пан.— Та чому ти не зайшов, коли так, на подвір'я? — там трава до колін.