Був у місті Збаражі лікар Вилинський. Цього пройдисвіта добре знав Іван Франко. Вилинський за своє життя побував у різних партіях. Він був і соціалістом, і радикалом і, нарешті, став запеклим українським буржуазним націоналістом. За це його дуже ненавидів Франко. Окрім того, що Вилинський поганий лікар, він був дуже ласий на гроші. За гроші він і рідного батька продасть. Отож якось дізнався Вилинський, що в селі Краснопільцях потрібний лікар, написав своєму начальнику листа, щоб той послав його туди по сумісництву лікарем.

Дізнався про це Франко, зустрів його і каже:

— Що ти робиш? Адже ти знаєш, що на весь повіт тільки два платних лікарі! Гроші то ти будеш одержувати за двох, а допомогу хворим чи ти зумієш дати?

Вилинський відповів йому запитанням:

— А скажіть, пане Франко, якби вам трапилося два плуги, щоб виорать свою ниву: один новий, другий старий, то який би ви взяли?

— Я б узяв той плуг,— відповів розгніваний Франко, — яким би краще виорать таке зілля з ниви народної, як ви, пане лікарю!

ПРИСЛІВ'Я І ПРИКАЗКИ

Хто кругом обсівсь ріднею, план не виконає за нею.

Хто себе скрізь вихваляє, в того совісті немає.

Язик діє — та рука не вміє.

Красно говорить, а слухати нічого.

Бракороб і нероба — одна хвороба.

Зробив на п'ятак, а зіпсував на гривеник.

Язиком прориву не залатаєш.

Ледар і рвач — два рідні брати.

Бюрократ так справу поверне, що сам біс голову зверне.

В протоколі густо, а на ділі пусто.

Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.

В плані посіяно, а на лані ще й не орано.

Язиката, а на трудодні небагата.

Одна звичка в ледарів усіх: робить чужими боками, а лежать на своїх.

У ледаря закон простий: працюй годину - півзміни стій.

Ледар день гуляє, день слабий, а на третій вихідний.

За чаркою засідать — трудоднів не видать.

Зрівнялівка — ледачому мати.

Ударник везе хліб гарбою, а ледар несе під пахвою.

Де бригадир ледащо, там бригада нінащо.

Поганий той колектив, де є до пляшки актив.

Погана прикмета, як не подобається голові газета.

Біда тій громаді, де сільрада за головою скучає.

У кого в голові капустяна розсада, тому не дасть ума й посада.

Не пнись бути найвищим, а вчись бути корисним.

Криком дуба не зрубаєш.

Часом і між кропивою лілія росте.

Погано той робить, хто тверді горіхи на кінець відкладає.

У лінивого на полу кропива росте.

На роботу йти для нього кара: заважає то сонце, то хмара.

Диплом без праці — пустенька цяця.

Бігав не за Натою, а за її хатою.