енергії з вакууму зчепленням заряджених пластівчастих провідників» (1984) др. Роберт Фарвард з дослідницьких лабораторій «Х’юз» показав, що принаймні мала частка цієї енергії може бути перехоплена. Якщо її зможе запрягти як рушійну силу хто-небудь опріч наукових фантастів, тоді чисто технічні проблеми міжзоряного — чи навіть міжгалактичного — польоту були б вирішені.

А, може, й ні. Я надзвичайно вдячний д-ру Алану Бонду за його детальну математичну проробку необхідності щитового захисту для здійснення космічного польоту, описуваного в цьому романі, і за те, що вказав на зрізаний конус як на найдоцільнішу форму такого щита. Цілком може виявитися, що фактором, який обмежує швидкість міжзоряного польоту, є якраз не енергетична проблема, а руйнування щита пилинами та протонне випаровування.

Історію та теорію «космічного підйомника» можна знайти в моєму зверненні до Тридцятого конгресу Міжнародної федерації астронавтики (Мюнхен, 1979) «Космічний підйомник» — «мислений експеримент» чи ключ до Всесвіту?». Я також розвивав цю ідею в романі «Фонтани Раю» (1978).

Перші досліди в цьому напрямку, коли корисний вантаж подаватиметься з човникового космічного корабля в атмосферу на стокілометрової довжини «пуповині», розпочнуться одночасно з публікацією цього роману.

Артур Кларк (нар. 1917 р.) — англійський письменник, один із найвідоміших фантастів сучасності. Автор п’ятдесяти книжок. Твори його перекладені на тридцять чотири мови світу. Роман «Пісні далекої Землі» був опублікований 1986 р.

Хазін Вадим Ісакович (нар. 1937 р.) — за фахом інженер-геолог, кандидат технічних наук. Перекладає з англійської, іспанської, італійської, польської. В його перекладах на українську вийшли в світ твори Агати Крісті, Хорхе Ікаси, Ернесто Карденаля, Курта Воннеґута. З 1992 року живе в США.

http://argounf.at.ua/load/pisni_dalekoji_zemli/10610179