До римлян 3
1 Чим же переважує Жидовин? або яка користь з обрізання?
2 Велика на всякий спосіб: найперше бо, що їм були звірені словеса Божі.
3 Що бо, що не увірували деякі? Хиба невірство їх віру Божу оберне в нїщо?
4 Нехай не буде (так). Нї, (нехай буде) Бог правдивий, усякий же чоловік омана, яко ж писано: Щоб оправдив ся Ти в словах Твоїх, і побідив, як судити меш ся.
5 Коли ж неправда наша Божу правду викликає, що скажемо? Хиба неправеден Бог, що посилає кару? (яко чоловік глаголю.)
6 Нехай не буде (так). Як же бо мав би Бог судити сьвіт?
7 Коли бо істина Божа через мою оману ще побагатшала на славу Його, чого ж іще й менї, яко грішникові, осудженим бути?
8 А не (так тому бути), як нас хулять, і як говорять деякі, нїби ми кажемо, що нумо робити лихе, щоб прийшло добре? Праведний суд на таких.
9 Що ж? ми луччі? Нїяк (не луччі); попереду бо укорили ми й Жидів і Греків, що вони всї під гріхом,
10 яко ж писано: що нема праведного нїкого,
11 нема, хто розумів би, нема, хто шукав би Бога,
12 всї відхилились, вкупі нїкчемні стали; нема, хто робив би добро, нема аж до одного.
13 Гріб відчинений горло їх, язиками своїми підводили; отрута гадюча під губами їх;
14 котрих уста клятьби і гіркости повні;
15 скорі ноги їх проливати кров;
16 руїна та злиднї на дорогах їх,
17 а дороги мирної не пізнали.
18 Нема страху Божого перед очима їх.
19 Знаємо ж, що скільки закон говорить, тим, що під законом, говорить, щоб усякі уста загородились, і винен був увесь сьвіт Богові;
20 тим що дїлами закону не оправдить ся всяке тїло перед Ним; через закон бо познаннє гріха.
21 Тепер же окроме закону правда Божа явилась, сьвідкована від закону й пророків;
22 правда ж Бога через віру Ісус-Христову усїм і на всїх віруючих; нема бо ріжницї:
23 всї бо згрішили, і лишені слави Божої,
24 оправдають ся (ж) дармо благодаттю Його, викупленнєм, що в Христї Ісусї,
25 котрого предложив Бог на вблагальну жертву через віру в кров Його, щоб з'ясувати правду свою одпущеннєм прежнїх гріхів у довготерпінню Божому,
26 щоб з'ясувати (кажу) правду свою нинїшнього часу, щоб був Він праведний і оправдуючий, хто з віри Ісусової.
27 Де ж величаннє? Виключене. Которим законом? учинків? Нї, а законом віри.
28 Думаємо оце, що чоловік оправдуєть ся вірою, без учинків по закону.
29 Або Жидам Бог тільки, а й не поганам? Так, і поганам;
30 яко ж бо один Бог, що оправдує обрізаннє з віри і необрізаннє вірою.
31 То ми оце руйнуємо закон вірою? Нехай не буде (так). Нї, ми утверджуємо закон.
До римлян 4
1 Що ж, скажемо, Авраам, отець наш, знайшов по тїлу?
2 Коли бо Авраам з учинків оправдив ся, має похвалу, та не перед Богом.
3 Що бо писаннє глаголе? Увірував же Авраам Богові, і полїчено се йому за праведність.
4 Оце ж хто робить, нагорода не полїчуєть ся по благодатї, а по довгу.
5 Хто ж не робить, а вірує в Оправдуючого нечестивого, віра його полїчуєть ся за праведність.
6 Яко ж і Давид глаголе про блаженство чоловіка, котрому полїчує Бог праведність без учинків:
7 Блаженні, кому відпущено беззаконня, і кому прикрито гріхи.
8 Блажен чоловік, котрому не полїчить Господь гріха.
9 Чи блаженство ж се на обрізаннє, чи й на необрізаннє? глаголемо бо, що полїчено Авраамові віру за праведність.
10 Як же полїчено йому? чи як він в обрізанню був, чи в необрізанню? Не в обрізанню, а в необрізанню.
11 І знак обрізання прийняв, яко печать праведности (тієї) віри, що в необрізанню, щоб бути йому отцем усїх віруючих через необрізаннє, щоб полїчено й тим за праведність,
12 і отцем обрізання не тільки тим, що з обрізання, а й тим, хто ходить по слїдам віри, яку (мав) у необрізанню отець наш Авраам.
13 Не по закону бо (було) обітуваннє Авраамові або насїнню його, що буде він наслїдником сьвіту, а по праведностї віри.
14 Коли бо ті, що з закону, наслїдники, то зникне віра, й обітуваннє обернеть ся в нїщо.
15 Закон бо робить гнїв; де бо нема закону, нема й переступу.
16 Тим з віри, що по благодатї, щоб було певне обітуваннє всьому насїнню, не тільки тому, що з закону, та й тому, що з віри Авраама, котрий отець усїм нам,
17 (яко ж писано: що отцем многим народам настановив я тебе,) перед Богом, котрий, оживляє мертвих і зове те чого нема, так як те, що є, котрому увірував.
18 Котрий, окрім надїї, в надїї увірував, що бути йому отцем многим народам, по реченному: Так буде насїннє твоє.
19 І не знемігши вірою, не вважав тїла свого вже омертвілим, бувши мало не столїтнїм, і Сариної утроби замершою.
20 В обітуваннї ж Божім не сумнив ся невіруваннєм, а покріпшав вірою, давши славу Богові,
21 і впевнившись, що Обіцявший здолїє й зробити.
22 Тим же й полїчено йому за праведність.
23 Не про того ж одного тільки писано було, що полїчено йому,
24 а й про нас, котрим має полїчитись, віруючим в Того, хто воскресив Ісуса, Господа нашого, з мертвих,
25 котрий був переданий за погрішення наші, і воскрес на оправданнє наше.
До римлян 5
1 Оправдивши ся ж вірою, маємо мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа,
2 через котрого й приступ одержали вірою в благодать сю, в котрій стоїмо і хвалимось упованнєм слави Божої.
3 Не тільки ж (се), а хвалимось і горем, знаючи, що горе робить терпіннє,
4 терпіннє ж досьвід, досьвід же надїю,
5 надїя ж не осоромлює, бо любов Божа вилилась у серця наші Духом сьвятим, даним нам.
6 Ще бо Христос, як були ми недужими, в свою пору за нечестивих умер.
7 Ледви бо за праведника хто вмре; хиба за благого може ще хто й одважитись умерти.
8 Являє ж свою любов до нас Бог (у тому), що як ще були ми грішниками, Христос за нас умер.
9 Много ж більше тепер, бувши оправдані кровю Його, спасемось Ним од гнїва.
10 Коли бо, ворогами бувши, примирились ми з Богом смертю Сина Його, то много більше, примиривши ся, спасемось у життї Його.
11 Не тільки ж (се), а й хвалимось у Бозї Господем нашим Ісусом Христом, через котрого тепер примиреннє прийняли.
12 Тим же