легковірних обивателів, російським патріотам не варто впиратися в слова. Для нас важливіша суть явища, а не його оболонка.» І тому Рогозін рекомендує своїм прихильникам і послідовникам маскуватися під патріотів, водночас наголошуючи, що «неможливо бути патріотом, не будучи націоналістом, неможливо бути націоналістом, не люблячи свою Батьківщину».
Немає сумніву, що якби в нормальній державі політик уклав угоду про співпрацю з політичною силою, яка заперечує її існування і своєю головною задачею ставить її поглинення, то, як мінімум, він би перестав бути політиком, а як правило, «мотав би срок». Проте в Україні на такі речі чомусь дивляться крізь пальці. Офіційно діють КПУ, ПСПУ, СПУ, «Союз», та ще з десяток партій і партійок, які «в гробу» бачили Україну і її самостійність.
«Не так важливо, коли ми прийдемо до влади, головне, щоби ми прийшли назавжди», — резюмує Рогозін. Напевно ж, розраховує на підтримку своїх марень і від вірних соратників — «наших» соціалістів. Виглядає, що і не безпідставно. Чи дозволимо?
Газета «Рада робітничих депутатів» (№ 1, серпень — вересень 2002 р.) опублікувала програмову статтю під назвою «Чого хочуть комуністи-революціонери України». Це російськомовне видання з українською назвою рясніє закликами до війни, розчленування України, відновлення СССР, репресій, розстрілів і депортацій. На знакове питання «Хто винен?» комуністи дають однозначну відповідь: незалежність, демократи, націоналісти, зрештою, всі, хто не з ними. На сакраментальне питання «Що робити?» відповідь така (цитую в перекладі на українську): «По-перше, закликати до таємного об'єднання членів КПУ, ВСР, Спілки Радянських Офіцерів, КПРС та інших лівих сил навколо підготовки повстання і створення Рад робітничих, селянських і солдатських депутатів — органів дійсно народної влади, альтернативних буржуйським парламентам. По-друге, приступити до термінового створення бойових дружин. До складу цих дружин мають входити колишні солдати і офіцери, здатні тримати в руках зброю, які знають дисципліну і військову справу. Здійснити розвідку і збір інформації про місцезнаходження складів зі зброєю, складів НЗ, автобаз. По-третє, негайно почати розгортання широкої пропаганди й агітації за повстання, закликаючи простий народ до активної участі в створенні бойових дружин і в забезпеченні їх медикаментами і продовольством. По-четверте, не боятися кримінальної відповідальності й бути готовим до неминучих жертв на цьому шляху. Коли переможе трудовий народ (читай комуністи. — Ред.) — розстрілювати своїх катів робітники будуть безжалісно…» Все по-ленінському просто і відверто. Оприлюднена і тактика комуністів — революціонерів щодо заходів опозиції: «Задача чесних комуністів — «перехопити ініціативу у буржуазії і після дострокової відставки президента рухати «демократичний переворот» у напрямку соціалістичної революції». Це означає, що комуністи-революціонери України мають використати кризу верхів і незадоволення низів «для організації переможного повстання». Слід зазначити, що газета ця офіційно зареєстрована. Де? Звісно ж, у Москві! Там і друкується, туди ж пропонується слати і поштові перекази для підтримки видання… Наскільки відповідає зміст газети Конституції України мали би розібратися відповідні органи, зокрема СБУ, МВС, прокуратура, але чи будуть зроблені відповідні висновки?
Спонукали написати цю статтю мене безцеремонні закиди на адресу українських повстанців з боку представників комуністичної партії в ефірі «5 каналу». Зокрема П.Цибенка в дискусії з Олегом Тягнибоком та Ю.Соломатіна в бесіді з Ігорем Юхновським. Перший звинувачував УПА в злочинах проти українського народу і покликався на матеріали Нюрнберзького процесу, другий спочатку зовсім заперечував факт голодомору, а потім з табуреточною простотою «аргументував» цю трагедію українського народу «класовою боротьбою», і «диктатурою пролетаріату». Намагаючись стримувати емоції (як це не важко), спробую мовою документів і наведенням доконаних фактів дати матеріал до роздумів і аргументи до дискусій нашим читачам, водночас твердо будучи переконаним, що доводити щось діячам типу згаданих вище комуністів безсенсово. Як лікар не дискутує з гангреною, так і з ними треба поступати по іншому… Ще в часи національно-визвольної боротьби за українську державність більшовиками для придушення опору українців були створені каральні загони та концтабори. Отже, не лукавив «вождь німецьких соціалістів» (аналогія з «вождем світового пролетаріату») А.Гітлер, коли відверто признавався, що багато чому навчився від Леніна та його партії. Саме для радянських каральних загонів була затверджена і запущена в дію спеціальна інструкція від 20 квітня 1920 року, витяги з якої пропоную увазі читачів:
Прошу звернути увагу на виділені мною терміни. Чи не нагадують вони терміни і методи, якими користувалися вже інші загарбники, дещо пізніше? Мова документу та прізвища під ним також красномовно свідчать про чужоземне походження «визволителів» України від збіжжя та автохтонного населення. Про акції одного такого карального загону під командуванням Азарова на хуторі Панщина в
БЕЗ МАСКИ І МАКІЯЖУ
Газета «Рада робітничих депутатів» (№ 1, серпень — вересень 2002 р.) опублікувала програмову статтю під назвою «Чого хочуть комуністи-революціонери України». Це російськомовне видання з українською назвою рясніє закликами до війни, розчленування України, відновлення СССР, репресій, розстрілів і депортацій. На знакове питання «Хто винен?» комуністи дають однозначну відповідь: незалежність, демократи, націоналісти, зрештою, всі, хто не з ними. На сакраментальне питання «Що робити?» відповідь така (цитую в перекладі на українську): «По-перше, закликати до таємного об'єднання членів КПУ, ВСР, Спілки Радянських Офіцерів, КПРС та інших лівих сил навколо підготовки повстання і створення Рад робітничих, селянських і солдатських депутатів — органів дійсно народної влади, альтернативних буржуйським парламентам. По-друге, приступити до термінового створення бойових дружин. До складу цих дружин мають входити колишні солдати і офіцери, здатні тримати в руках зброю, які знають дисципліну і військову справу. Здійснити розвідку і збір інформації про місцезнаходження складів зі зброєю, складів НЗ, автобаз. По-третє, негайно почати розгортання широкої пропаганди й агітації за повстання, закликаючи простий народ до активної участі в створенні бойових дружин і в забезпеченні їх медикаментами і продовольством. По-четверте, не боятися кримінальної відповідальності й бути готовим до неминучих жертв на цьому шляху. Коли переможе трудовий народ (читай комуністи. — Ред.) — розстрілювати своїх катів робітники будуть безжалісно…» Все по-ленінському просто і відверто. Оприлюднена і тактика комуністів — революціонерів щодо заходів опозиції: «Задача чесних комуністів — «перехопити ініціативу у буржуазії і після дострокової відставки президента рухати «демократичний переворот» у напрямку соціалістичної революції». Це означає, що комуністи-революціонери України мають використати кризу верхів і незадоволення низів «для організації переможного повстання». Слід зазначити, що газета ця офіційно зареєстрована. Де? Звісно ж, у Москві! Там і друкується, туди ж пропонується слати і поштові перекази для підтримки видання… Наскільки відповідає зміст газети Конституції України мали би розібратися відповідні органи, зокрема СБУ, МВС, прокуратура, але чи будуть зроблені відповідні висновки?
ХТО І ПЕРЕД КИМ МАЄ КАЯТИСЬ?
Спонукали написати цю статтю мене безцеремонні закиди на адресу українських повстанців з боку представників комуністичної партії в ефірі «5 каналу». Зокрема П.Цибенка в дискусії з Олегом Тягнибоком та Ю.Соломатіна в бесіді з Ігорем Юхновським. Перший звинувачував УПА в злочинах проти українського народу і покликався на матеріали Нюрнберзького процесу, другий спочатку зовсім заперечував факт голодомору, а потім з табуреточною простотою «аргументував» цю трагедію українського народу «класовою боротьбою», і «диктатурою пролетаріату». Намагаючись стримувати емоції (як це не важко), спробую мовою документів і наведенням доконаних фактів дати матеріал до роздумів і аргументи до дискусій нашим читачам, водночас твердо будучи переконаним, що доводити щось діячам типу згаданих вище комуністів безсенсово. Як лікар не дискутує з гангреною, так і з ними треба поступати по іншому… Ще в часи національно-визвольної боротьби за українську державність більшовиками для придушення опору українців були створені каральні загони та концтабори. Отже, не лукавив «вождь німецьких соціалістів» (аналогія з «вождем світового пролетаріату») А.Гітлер, коли відверто признавався, що багато чому навчився від Леніна та його партії. Саме для радянських каральних загонів була затверджена і запущена в дію спеціальна інструкція від 20 квітня 1920 року, витяги з якої пропоную увазі читачів:
33). …надлежит брать заложников из кулаков и из числа лиц влиятельных или подозрительных по соучастию или сочувствию бандам и повстанцам. 34). Заложники должны быть препровождены в Особые Отделы или Отделения ближайших воинских частей или учреждений ЧК. 35). Населению объявляется, что в случае ухода местного населения в бандитские шайки или участие в восстаниях или же иных враждебных действий против оперирующих в данной местности или пункте воинских частей, их начальников, учреждений и агентов Советской власти, заложники будут расстреливаемы. (…) 38). В случае явно выраженной враждебности населения, укрывательства или полной невыдачи бандитов и повстанцев на данное население может быть наложена та или иная кара. 39). Таковыми карами могут быть: а). контрибуция продуктами продовольствия, б). денежная. в). производство выселения и изъятия семейств главарей и зачинщиков восстания, конфискуя все их имущество, передавая его бедноте. г). обстрел селения. д). его полное уничтожение. Подписи: Председ. Совнаркома Украины: Раковский Командюгзапад: Егоров Член Реввоенсов. Югзапфронта: Берзин Начтыла фронта: Эйдеман Начюгзап: Петин». (ДАСО. Ф. Р-98. — Оп. 2. — Спр. 56. — арк. 229.)
Прошу звернути увагу на виділені мною терміни. Чи не нагадують вони терміни і методи, якими користувалися вже інші загарбники, дещо пізніше? Мова документу та прізвища під ним також красномовно свідчать про чужоземне походження «визволителів» України від збіжжя та автохтонного населення. Про акції одного такого карального загону під командуванням Азарова на хуторі Панщина в