Бібліотека шкільної класики

КАМІННА ДУША

Для старшого шкільного віку

Київ

ББК 84.4УКР6 Х85

Серія «Бібліотека шкільної класики» заснована 2005 року

Передмова та навчально-методичні матеріали Людмили Слободянюк

Обкладинка Наталії Задорожної

Хоткевич, Гнат.

Камінна душа : Для ст. шк. віку / Гнат Хоткевич; передм. та навч.-метод. матеріали JI. Слободянюк. — К.: Школа, 2009. — 288 с. — (Бібліотека шкільної класики).

ISBN 978-966-339-858-7

Гнат Хоткевич (1877—1938) — самобутня творча постать: письменник, критик, літературознавець, мистецтвознавець, театральний і музичний діяч, історик і етнограф, автор багатьох новел, оповідань, повістей, романів. До книжки увійшла його повість «Камінна душа» (1911), яка і сьогодні приваблює стильовою, мистецькою самобутністю.

Розрахована на школярів, вчителів, студентів-філологів, усіх, хто цікавиться творчістю Г. Хоткевича.

ББК 84.4УКР6

ISBN 978-966-339-858-7 (НКП) © Видавництво «Школа», 2009

ПИСЬМЕННИК З БАНДУРОЮ

Навряд чи є в українській культурі особа, яка проявила б себе так багатогранно, як Гнат Хоткевич, який творив у різних областях мистецтва, літератури, техніки. Він — прозаїк, драматург, перекладач, редактор, композитор, професіонал-бандурист, театральний режисер, музикознавець, фольклорист, етнограф, педагог, громадський діяч, художник, а за фахом — інженер-технолог. Залишив після себе велику творчу спадщину, яка, безперечно, належить до духовних скарбів України.

Гнат Хоткевич належав до стародавнього роду, з якого вийшло чимало славних особистостей, у тому числі гетьман — польський воєвода XVII століття. З дитинства юнак захоплювався народною творчістю. Під упливом козацьких дум і пісень у проникливому виконанні сліпого бандуриста дядька Павла навчився кобзарській майстерності, тягнувся до сцени, шукав самовираження в художньому слові (творив під псевдонімом Гнат Галайда). У 18 років заснував у селі Дергачі на Харківщині драмгурток із селян, з якими ставив п’єси І. Карпенка-Карого та 1. Нечуя-Левиць-кого. Пізніше в Харкові створив перший в Україні робітничий театр.

Вищу інженерну освіту Хоткевич отримав у Харківському технологічному інституті. Незважаючи на безперечні здібності до наук, у 1899 році його вигнали — за «політику». Неблагонадійного студента звинуватили в допомозі організаторам збройного повстання і крадіжці кулеметів.

Навчання Гнат поновив у вересні 1900-го будучи членом Харківського комітету Революційної української партії (РУП) — першої політичної організації наддніпрянських українців. Її засновник адвокат Микола Міх-новський виступив з програмною промовою, основні положення якої пізніше були видрукувані у Львові брошурою «Самостійна Україна». Не дивно, що охранка вважала Хоткевича «мазепинцем» — за ним ретельно спостерігали «голубі мундири» із губернського жандармського управління.

Після розколу радикальної РУП у 1902 році Гнат приєднався до українських есерів (з 1907 р. — Українська партія соціалістів-революціо-нерів), активно працював у підпільних гуртках. 12 листопада 1903 р. йому довелося пережити обшук, проте арешту вдалося уникнути.

Революційна робота не знищила інтересу до сцени, музики, літератури. Гнат Мартинович підтримував дружні відносини з багатьма відомим діячами національно-культурного ренесансу — Лесею Українкою, Михайлом Коцюбинським, Михайлом Старицьким, Марією Заньковецькою.

У революційному 1905 р. Хоткевич організував страйки робітників у Люботині, Полтаві, Кременчузі, Миколаєві. Брав участь у московському з’їзді представників залізничної спілки, яка затвердила програму всеросійського політичного страйку. Не випадково в циркулярі департамента поліції МВС від 28 січня 1906 року інженер Хоткевич згадувався як особа, запланована до арешту. Залишався єдиний вихід — еміграція. Залишивши Російську імперію, він до 1912 р. мешкав на Галичині, яка в той час знаходилася під владою Австро-Угорщини.

«Український П’ємонт» звів письменника з керівником Наукового товариства ім. Т. Шевченка професором М. Грушевським, відомими ученими С. Рудницьким, О. Маковеєм. У селі Красноїлове на Станіславщи-ні Гнат Хоткевич сформував етнографічний «Гуцульский театр», який проіснував до 1914 р. Трупа успішно гастролювала по Буковині и Галичині, виступала в Кракові, Харкові, Одесі, Москві. Центральне місце в

З

репертуарі театра відводилося творам його керівника: п’єсам «Довбуш» (1909), «Гуцульский рік» (1910) та ін. У цей період з-під пера Хоткевича вийшли повісті «Камінна душа» (1911), «Довбуш» (надрукована лише в 1965 р.), збірки нарисів та новел «Гірські акварелі», «Гуцульські образки».

У січні 1909 р. на слід «малоросійського сепаратиста» напала агентура Варшавської охранки. У Львові Хоткевича тримали «під ковпаком» негласного нагляду. А 3 квітня 1912 р. його як члена УПСР заарештувало Київське охоронне відділення. Проте ні київським, ні харківським слідчим «навісити» на письменника політичний злочин не вдалося. Він залишився на свободі.

У Харкові Хоткевич створив буковинську майстерню, вступив у Товариство ім. Г. Квітки-Основ’яненка, очолив його науково-літературне відділення. Читав лекції про культуру і побут Галичини, співробітничав

з україномовною газетою «Слово», яку після виходу другого номера в жовтні 1915 р. закрили за антиурядову пропаганду. В грудні збирав підписи під зверненням у Держдуму з вимогою свободи слова, друку,, викладання української мови. Закінчилося все тим, що 11 березня 1916 р. міністр внутрішніх справ наказав вислати Хоткевича з України і три роки тримати під наглядом поліції.

Протягом 17 років (1921-1938) життя Гната Хоткевича, за словами його дружини Платоніди, «проходило за письмовим столом». Одним із найяскравіших творів того періода стала тетралогія «Богдан Хмельницький» (1929). Останнє десятиліття свого життя присвятив дослідженню творчості Тараса Шевченка.

В кооперативному видавництві «Рух» вийшло 8-томне зібрання творів Хоткевича (1928-1931). Отримавши гонорар, Гнат Мартинович купив дім у селі Високому під Харковом. А скоро в домі не стало чим палити — письменника і його сім'ю як «нетрудовий елемент» позбавили не лише пенсії, але й продовольчих карток. В Україні почалася боротьба з націоналістичними проявами в культурі.

Обструкція, гоніння, напівголодне існування змусили Хоткевича