ЛІТОПИС РУСЬКИЙ
КИЇВСЬКИЙ ЛІТОПИС
У РІК 1118
У РІК 6626 [1118].Вибіг Ярослав Святополкович із Володимира [в] Угри
[1], і бояри його відступили од нього.
У сей же рік преставився Роман Володимирович [місяця] січня в шостий [день]
[2]. І послав Володимир другого сина, Андрія, у Володимир княжити.
У РІК 1119
У РІК 6627 [1119]. Володимир забрав Мінськ у Гліба у Всеславича, а самого привів до Києва.
[У] тім же році преставився в Києві Гліб Всеславич, [місяця] вересня у тринадцятий [день]
[3].
У РІК 1120
У РІК 6628 [1120]. Юрій Володимирович ходив на Болгар по Волзі. І взяв він добичу велику, і полки їхні переміг, і, розоривши [їх], прийшов [у Ростов] поздорову, з честю і славою.
Тоді ж послав Володимир Андрія, [сина свого], з поганими на Ляхів, і попустошили вони їх.
У РІК 1121
У РІК 6629 [1121]. Прогнав Володимир берендичів із Русі. А торки і печеніги самі втекли.
Печать єпископа переяславського Лазаря.
Печать митрополита Никифора І.
[У] тім же році приходив Ярослав [Святополкович] із ляхами до [города] Червена при посадникові Фомі Ратиборичу. І вернулися вони назад, не досягнувши нічого.
Того ж року в Києві преставився митрополит Никифор, місяця квітня.
І було знамення в сонці і в місяці одного місяця.
І княгиня [Христина, жона] Мстислава [Володимировича], померла місяця січня у вісімнадцятий [день]
[4].
Того ж року [Володимир] заклав церкву святого Іоанна [Предтечі (?)] в Копиревім кінці.
Половецька жіноча статуя.
Торки і печеніги втікають з Русі. Мал. XIII (XV) ст.
У РІК 1122
У РІК 6630 [1122]. Одведена (Добродія) Мстиславна в Греки за цесаря [грецького Олексія]
[5].
митрополит Микита прийшов із Греків. Даниїл, єпископ юр’євський, помер. Амфілохій, єпископ володимирський, помер, земля потряслася трохи.
Володаря [Ростиславича] схопили підступно ляхи, Василькового брата
[6].
У сей же рік привели з Новгорода Мстиславові [Володимировичу] другу жону, (Любаву) Дмитрівну, онуку Завидову.
У РІК 1123
У РІК 6631 [1123]. Преставився Давид Святославич [у] Чернігові, і сів [тут] замість нього Ярослав, брат його.
Того ж року преставився Сильвестр, єпископ переяславський. І Феоктист, єпископ чернігівський, преставився.
Печать Христини, жони Мстислава Володимировича.
Того ж року поставили Симеона єпископом [у город] Володимир.
[У] тім же році прийшов Ярослав Святополкович з уграми, і з ляхами, і з чехами, і з Володарем та Васильком [Ростиславичами] до [города] Володимира. І безліч воїв було з ним, і обступили вони город Володимир. Андрій [Володимирович] перебував тоді І ньому, а Володимир [Мономах] не поспів із Києва з Мстиславом, сином своїм.
І коли настав недільний день, під’їхав Ярослав близько до города, всього утрьох, рано в неділю. І, їздячи під стінами города, сперечався він з людьми [і] князем Андрієм, бо розгордівся, надіючись на безліч воїв, і так говорив Андрієві і городянам: «То є город мій. Якщо ви не одчинитеся, ні вийдете з поклоном, то побачите: завтра я піду приступом до города і візьму город».
Андрій же мав надію велику на бога з усіма людьми своїми, і на молитву отця свого він надіявся. І коли ще той [Ярослав] їздив під городом, вийшли двоє ляхів на узвіз угорі і тут лягли сховавшись. І поїхав Ярослав, посперечавшись, од города, і коли був він в узвозі, де ото два ляхи ті підстерігали його, вони, зсунувшись в узвіз, ударили його списом
[7]. І насилу умчали його, ледве живого, і на ніч він помер.
План фундаменту церкви Іоанна (Предтечі?) в Копиревім кінці у Києві.
І так умер Ярослав один
[8] серед такої сили воїв, через велику гордість його, тому що не мав він на бога надії, а надіявся на безліч воїв.
Угри ж, і ляхи, і Володар, і Василько розійшлися кожен до себе, а до Володимира з благанням і з дарами послали послів, аби простив він їм, що вони осмілились на нього
[9] [піти].
Володимир же прославив бога за таке чудо божеє і за поміч його. Дивись, як подолав [бог] гордість, і ще він [це] зробить у гніві, як нагородить він смирення! Як ото Писання говорить: «Всяк, хтс возноситься серцем, — мерзота перед богом»
[10]. Решту, дружино і браття, [самі] розумійте: за котрим єсть бог — чи за гордим, чи за смиренним. Бо коли Володимир іще в Києві перебував, коли збирав він воїв многих, він молив бога щодо насильства і щодо гордості Ярослава, бо він же Мстислава послав був перед собою до [города] Володимира з малим [числом] воїв, а сам збирався піти услід за ним усім військом. І була велика поміч божая благовірному князю Володимиру із його синами за достойне його життя і за смирення його, А той [Ярослав], молодим будучи, заносився перед стриєм своїм, а також перед тестем своїм Мстиславом. Дивіться, браття, який благий бог і милостив до смиренних і до праведних, дбаючи і помщаючи за них, «тому що гордим господь бог противиться силою своєю, а смиренним же дає благодать»
[11].
У РІК 1124
У РІК 6632 [1124]. Земля потряслася трохи, і впала церква велика святого Михайла в Переяславлі [місяця] травня в десятий [день], що її спорудив був і прикрасив блаженний єпископ Єфрем.
У тім же році одвели ляховицю до [города] Мурома за Давидовича Всеволода
[12].
У сей же рік преставилася жона Ярослава Святославича.
У се ж літо було бездощів’я. Тоді ж погоріло Подолля все, напередодні святого рождення Іоанна Хрестителя і Предтечі. А на другий день погоріла Гора і монастирі всі, що їх [було] на Горі в городі
[13], і жиди.
[У] тім же році було знамення в сонці: надвечір
[14] воно [стало] як місяць малий і мало не померкло [місяця] серпня в одинадцятий день.
У сей же рік помер Василько Ростиславич
[15], а після нього преставився Володар брат його старший.
У РІК 1125
У РІК 6633 [1125] [16].