L

Київ

«Либідь»

20 1 1

УДК 821.161.2-1

ББК 84.4УКР6

К72

Розповсюдження та тиражування

без офіційного дозволу видавництва заборонено

Упорядкування та передмова Оксани Пахльовської

Художник Сергій Якутович

Післямова Дмитра Дроздовського

Головна редакція літератури з гуманітарних наук

Головний редактор Світлана Головко

Редактор Юрій Медюк

«Річка Геракліта» - це міні-вибране вже друкованих та

нових поезій Ліни Костенко. Цикли природи та людського буття

тут зв'язані в єдине ціле, циклічний міфологічний час та лінійний

час християнства перетинаються між собою. Вірші-осяяння,

вірші-попередження, вірші-реквієми і вірші, де тріумфує непри­

боркана стихія людських почуттів, створюють цілісну симфонічну

«поему» філософського осягнення Часу.

Оригінальний художній коментар до поезій від Сергія Якутовича

<<Транслює» таємницю буття через витончені фантазійні «портретю>

пір року, що постають у символічних, містичних та неореалістичних

жіночих образах.

У післямові літературознавець Дмитро Дроздовський осмис­

лює поетичний світ Ліни Костенко в контексті європейської

художньо-філософської традиції.

У долученому до книжки аудіодиску Автор озвучує свою

поезію про безмежжя в людині й людину в безмежжі.

ВИДАННЯ ЗДІЙСНЕНО КОШТОМ

ВИДАВНИЦТВА «ЛИБІДЬ»

© Ліна Костенко, 2011

© Сергій Якутович, ілюстрації, 2011

© Оксана Пахльовська, упорядкування, передмова, 2011

©Дмитро Дроздовський, післямова, 2011

ISBN 978-966-06-0587-9

© Олексій Григір, дизайн, 2011

Оксана П ахльовська

НЕВИДИМІ ПРИЧАЛИ

Big Упоряgника

ц я книжка виникла стихійно. Пе­

редавали по радіо «Циганську

Музу» Ліни Костенко у виконанні Лари­

си Кадирової, на фонограмі циганських

мелодій. Мене вразив гіркий коментар

актриси після передачі: «Я ж просила під

"Чакону" Баха! Бо твір не про поетесу ци­

ганську, а про поета взагалі».

Пригадалися «Пори року» Вівальді.

Подумалось про «Осінні карнавали»

(так називався розділ у «Вибраному»

1989 року). Адж-е осінь - магічна пора

трансформацій, простір згасання, що

таїть нове народження, - це свій окре­

мий психологічний театр у поезії Ліни

Костенко. Магнетичне поле природи

кликало вірш за віршем. Хотілося «хур­

товини айстр» і «сліпучого магнію сніго­

вих пустель», «gереворитів печалі» і

«білого вальсу вітрів і хуртовин».

Хотілось почути, як «б'є в тамбурини

осені горіх», як білий кінь «шукає літо у

сухому листі» і як осінь лишає на згадку

садам «шовковий шум танечноl' хоgи».

Хотілось торкнутися краю одіжі «перка­

левої» зими, подивитися на світ крізь «зо­

лоту жиранgоль» осені. Послухати, як

«риплять gубові кросна, І парчеву зливу виткавши з небес».

Хотілося побачити, як «весна піgніме келихи тюльпанів», як

Всесвіт струсить на нас «пелюстки космічної· черешні» і як

з'явиться серед грибів «гномик в камізельці, І застебнутий на

срібні гаплички». Розпитати, «як справи у сосен, і звірів, і

птиць». Простежити очима «танець бgжоли go безсмертного

поля». Погомоніти з «просмоленою вороною», яка сидить на

дереві «В береті сонця набакир». Помовчати поруч із Сізіфом,

який смалить під грушею свою «гіркущу люльку» ...

Все прийшло в рух. Живемо у важкий час - відчуваємо

брак естетики як повітря. Двадцяте століття не закінчи­

лось - за ним клубочиться отруйний дим невирішених проб­

лем минулих десятиліть. А нове століття проектує на екран

майбутнього ті зловісні тіні - і нас щодня шокує новітній

хоррор. Вчора - «Муза історй Кліо, мабуть, оgморозила

gушу». А сьогодні- «Епоха зашморгнулась, як Дункан». Тому

хочеться іншого виміру - там, де в коловороті циклічно­

го міфологічного часу ми змогли б повернутись до самих

себе, - супроти есхатологічного колеса історії, з-під якого -

кров, радіація, попіл. «Простору І простору І простору І

і щоб ніяких травм І і чогось такого простого І як пророс­

тання трав»".

Вибране - тому й вибране, що за ним стоїть вибір, а отже,

перечитання. Тим більше якщо йдеться про поета, якого за