ушко:

"Ганнусю, Ганнусю"

І так мені гарно,

Бабусю, бабусю.

І так мені гарно,

Бабусю, бабусю.

Воркує, щебече,

Немов соловейко,

І так мені любо,

Бабусю, рідненька.

І так мені любо,

Бабусю, рідненька.

Дай зілля, бабусю,

Та ще й опівночі,

То може козак той

Не лізтиме в очі.

То може козак той

Не лізтиме в очі.

- Ні, серденько доню,

Цього не злічити,

Це врем’ячко твоє, -

Настав час любити.

Це врем’ячко твоє, -

Настав час любити.

Била жінка мужика, за чуприну взявши

Била жінка мужика, за чуприну взявши,

Що він їй не поклонився, ще й шапочку знявши,

Ще й, ще й, ще й, ще й, ще й шапочку знявши.

Ще й, ще й, ще й, ще й, ще й шапочку знявши.

Била жінка мужика, пішла позивати,

Присудили мужику ще й жінку прохати,

Ще й, ще й, ще й, ще й, ще й жінку прохати.

Ще й, ще й, ще й, ще й, ще й жінку прохати.

Сидить жінка на припічку, ноги підібгавши,

Стоїть мужик у порога, ще й шапочку знявши,

Ще й, ще й, ще й, ще й, ще й шапочку знявши.

Ще й, ще й, ще й, ще й, ще й шапочку знявши.

- Прости ж мене, моя мила, що ти мене била,

Куплю тобі корець меду, коновочку пива,

Ще й, ще й, ще й, ще й, ще й коновочку пива.

Ще й, ще й, ще й, ще й, ще й коновочку пива.

- Ой від пива болить спина, а від меду голова;

Купи мені горілочки, щоб весела я була,

Щоб, щоб, щоб, щоб, щоб весела я була.

Щоб, щоб, щоб, щоб, щоб весела я була.

Била мене мати

Била мене мати

Березовим прутом,

Щоби я не стояла

З молодим рекрутом.

Щоби я не стояла

З молодим рекрутом.

А я собі стояла,

Аж кури запіли,

На двері воду лляла,

Щоби не скрипіли.

На двері воду лляла,

Щоби не скрипіли.

На двері воду лляла,

На пальцях ходила,

Щоб мати не почула,

Щоби не сварила.

Щоб мати не почула,

Щоби не сварила.

А мати не спала,

Усе чисто чула,

Та мене не сварила -

Сама така була.

Та мене не сварила -

Сама така була.

Била мене мати

Тонкою лозою,

Щоби я не стояла

З милим під вербою.

Щоби я не стояла

З милим під вербою.

Била мене мати,

Та й ще буде бити.

"Ой перестань, козаче,

До мене ходити!"

"Ой перестань, козаче,

До мене ходити!"

"Я не перестану,

Поки не дістану

Личенька рум’яного,

Дівочого стану".

Личенька рум’яного,

Дівочого стану".

Червона калина

Білим цвітом цвіла,

Через тебе, козаче,

Мене мати била.

Через тебе, козаче,

Мене мати била.

Бодай ся когут знудив

Бодай ся когут знудив,

Що рано мене збудив, -

Малая нічка, мала,

Іще-м ся не виспала.

Малая нічка, мала,

Іще-м ся не виспала.

Причини, Боже, ночі

На мої чорні очі,

Причини ще й другую

На мене, молодую.

Причини ще й другую

На мене, молодую.

Послала мене мати

Зелене жито жати,

А я жита не жала,

В борозенці лежала.

А я жита не жала,

В борозенці лежала.

Послала мене мати

До хлопців погуляти:

"Погуляй трохи, доню,

Я ж тобі не бороню".

"Погуляй трохи, доню,

Я ж тобі не бороню".

А я собі гуляю,

Як рибка по Дунаю,

Як рибка з окунцями,

Я, молода, з хлопцями.

Як рибка з окунцями,

Я, молода, з хлопцями.

Гуляла би до ночі

Та й спатоньки не хочу,

Гуляла би до рана,

Ой дана ж моя, дана.

Гуляла би до рана,

Ой дана ж моя, дана.

Був собі гарний хлопець

Був собі гарний хлопець,

Мав років двадцять три,

Любив козак дівчину

І з сиром пироги.

Приспів:

Ой чули, чули, чули,

Чи чули, чули ви,

Любив козак дівчину

І з сиром пироги.

Чи теплі, чи студені,

Чи з білої муки;

Дівчина хлопця любить,

А він їсть пироги.

Приспів:

Ой чули, чули, чули,

Чи чули, чули ви,

Дівчина хлопця любить,

А він їсть пироги.

Із гори високої

Напали вороги.

Козак лишив дівчину

І вхопив пироги.

Приспів:

Ой чули, чули, чули,

Чи чули, чули ви,

Козак лишив дівчину

І вхопив пироги.

Козак мав довгі ноги,

Скакав через степи

Дівчину рятувати,

Бо вже з’їв пироги.

Приспів:

Ой чули, чули, чули,

Чи чули, чули ви,

Дівчину рятувати,

Бо вже з’їв пироги.

В кінці греблі шумлять верби

В кінці греблі шумлять верби,

Що я насадила...

Нема того козаченька,

Що я полюбила.

Нема того козаченька,

Що я полюбила.

Нема мого миленького, -

Поїхав за Десну;

Сказав: "Рости, дівчинонько,

На другую весну!"

Сказав: "Рости, дівчинонько,

На другую весну!"

Росла, росла дівчинонька

Та й на порі стала;

Ждала, ждала козаченька,

Та й плакати стала.

Ждала, ждала козаченька,

Та й плакати стала.

Плачте очі, плачте карі,

Така ваша доля:

Полюбила козаченька,

При місяці стоя!

Полюбила козаченька,

При місяці стоя!

Зелененькі огірочки,

Жовтії квіточки...

Нема мого миленького, -

Плачуть карі очки!

Нема мого миленького, -

Плачуть карі очки!

Не я не його полюбила,

Полюбила мати.

Вона ж мене заставляла

Рушнички давати.

Вона ж мене