1

2

3

ВБК 87.21

С44

Редактор В.В. Войтович

Сковорода Григорій.

С44 Пізнай в собі людину /Пер. Μ. Кашуба;

Пер. поезії В. Войтович. - Львів: Світ, 1995. - 528 с.

ISBN 5-7773-0209-2

http://vk.com/with_books

Україна знову стала на шлях духовного відродження. Багато людей повертаються до Бога, читають

Біблію. Читають... та чи розуміють? Гадаємо, що у цьому їм допоможе "любитель священної Біблії" Григорій

Сковорода, який заговорив у цій книзі зрозумілою сучасною українською мовою. Із всього творчого доробку

мислителя тут найбільш повно представлені його діалоги й трактати, в яких дається роз'яснення "Святого

письма", розуміння Бога, Всесвіту, Людини. Вперше друкується переклад біографії Г. Сковороди, що її

скомпонував його друг і учень М. Ковалинський.

Для всіх, хто цікавиться історією та розвитком духовної культури, філософії.

ББК 87.21

© Переклад, М. Кашуба, 1995 © Худ. оформлення, "Світ", 1995 © Переклад поезії, В. Войтович,

1995

„ 0301020000-061 , „. L -2-94

225-95 ІSBN 5-7773-0209-2

ЗМІСТ

Предтеча Месії України

М.І. Ковалинський. Життя Григорія Сковороди

Прокинувшись, побачили славу його

Хай цілує мене поцілунками уст своїх

Вхідні двері до християнського доброчестя

Нарцис. Розмови про те: пізнай себе

Симфонія, названа книга Асхань, про пізнання самого себе

Бесіда, названа Двоє, про те, що легко бути блаженним

Б

есіда 1-ша, названа O

bservatorium (Сіон)

Б

есіда 2-га, названа O

bservatorium Specula , по-єврейськи Сіон

Діалог, або Розмова про давній світ

Розмова п'яти подорожніх про справжнє щастя в житті (Дружня бесіда

про душевний спокій)

Кільце

Розмова, що називається Алфавіт, або Буквар миру

К

нижечка, що називається Si

lenus Alcibiadis , тобто Ікона Алківіадська

(Ізраїльський змій)

Книжечка про читання Святого Письма, названа Жінка Лотова

Боротьба Архистратига Михаїла зі Сатаною про те: легко бути добрим

Суперечка Біса з Варсавою

Вдячний Єродій

Убогий Жайворонок

Діалог. Назва його - Потоп зміїний

Примітки

4

ПРЕДТЕЧА МЕСІЇ УКРАЇНИ

"Весь світ спить..." констатував понад два століття тому Сковорода, а слова ці

актуальні й для сьогодення. Спить і далі світ, спить собі й Україна, хоч і борсається в

якомусь конвульсійно-прагматичному, ковбасно-економічному маренні, намацуючи шлях до

волі. І довго їй ще борсатись, якщо не прозріє, що матерія - це пітьма та заглада, коли її

не животворить світло Духа.

Тому саме тепер, коли зблиснув промінь Надії, Україні на допомогу знову

поспішають її великі сподвижники. Пригляньмося до них, почуймо їх!

А Предтечею серед них Сковорода благовістить нам...

"...Очистивши по можливості своє серце, бачив я такий сон.

Здавалось, що на небі від одного краю до іншого, по всьому його просторі, були

написані золотими великими літерами слова. Все небо було голубого кольору, і ті золоті

слова здавалися не стільки зовні блискучими, а більше зі середини сяяли прозоро і не разом

написані по лицю небесного простору, а складами, по складах і виражали таке й саме

таким чином:

па-м'ять-свя-тих-му-че-ник-А-на-ні-я -А-за-рі-я-Ми-са-ї-ла.

Із цих золотих слів сипались вогненні іскри, подібно як у кузні з вугілля, що сильно

роздмухується міхами, і стрімко падали на Григорія С. Сковороду. Він стояв на землі,

піднявши вверх праву руку і ліву ногу прямо у вигляді проповідуючого Йоана-Хрестителя,

якого деякі художники на картинах зображають у такому розміщенні тіла та яким

Сковорода тут мені уявився. Я стояв біля нього, і деякі іскри, із падаючих на нього,

відскакуючи, падали на мене й породжували в мені якусь полегкість, розкованість,

свободу, бадьорість, охоту, веселість, ясність, зігрівання й невимовну насолоду духа. Я

прокинувся, сповнений найсолодшого відчуття."

Так описує свій сон-видіння найближча по духу Сковороді людина, улюблений учень

його Михайло Ковалинський, на якого падали іскри духовних щедрот Григорія Сковороди.

Та й чи тільки на нього одного? Ми знаємо, що благодатні іскри подвижника щедро

сіялись по всій Україні, спопеляючи, роздираючи самодержавну російську пітьму, яка

облягала тоді нашу землю, гасила високі патріотичні думи, божественні помисли.

Сковорода був тим "стовпом хмарним", тим невичерпним джерелом осяйної

божої мудрості, яке живило й напувало, не давало впасти у гріховність серцям,

народженим нести світло. Варсава (тобто син Сави), як часто він сам себе називав,

став не тільки основоположником новітньої (як української, так і російської) філософії,

що опиралася на міцний фундамент Святого Письма та кращих мислителів древності,

але й явився в образі Предтечі, що торував хресну дорогу Месії України - Шевченкові І

це, на наше глибоке переконання, не красиві та пустодзвонні слова, а та вічна осяйна

істина Духа, промінь якої ніколи не переривався на нашій землі, запалюючи щораз нові й

нові серця, наповнюючи їх братньою любов'ю, яку вимолював Кобзар: "і братолюбіє

пошли".

У підтвердження того, що Сковорода був Предтечею Месії України, згадаймо те,

як ще малим дитям Тарас ховався у бур'янах, щоб списувати Сковороду. Дух до Духа

тягнувся, до променя сонцедайного, який освітлював у пітьмі шлях братерства й волі,

шлях гірний, лише яким ідучи, Кобзар допоміг люду українському не згубити свою пам'ять.