Про нескінченних коханок чи
Про безугавні вуличні бійки, чи
Про постійні запої, чи
Про судомні похмілля, чи
Про геніальні вірші неперевершених
Самогубців, чи
Про безкінечні ночі і шансонні мотиви, чи
Про брудні руки товстих офіціанток, чи
Про неприбрані туалети цієї похмурої дійсності.
І поки ти знову розливають,
Необачна муха залітає в зашморг,
Який звисає зі стелі
Кожного дня одне й те ж саме.
Ранкові газети, невиспаність, поспіх.
Однакові зануди,
зрештою, цілком оригінальні.
Національна ідея,
ті ж самі суперечки довкола неї.
Нез'ясованість поняття ((дискурс».
Питання тендеру,
насправді ж самоутвердження фемінности.
Право на сповідь.
Поспіх, дзеркало, зачіска.
Також постійна відсутність
себе і думки.
Чітка громадянська позиція,
медії, турбота про тебе.
Спрага, поспіх.
...залишається плюнути.
Совкове порно
Залишітьмені право на час,
коли сонце світило в спину.
Коли п'яні слухали джаз,
або вальс, який без упину
плутав ноги об ноги. І всі
забагато сміялись, а вечір
запливав у кімнату в порі,
коли твої кремові плечі
нестримно світились. Вогні
відкривали скрадливу голість
вечірнього міста. Дощі
стукали в шибку, а голос
від цього лише втрачав
свою дзвінкість. Торішнє листя
тріпотіло на вітрі. Стікав
день по ринвах. Намисто
спадало на груди. Закони
не діяли. Твоє совкове ліжко
тремтіло, як ядерна зона.
Життя протікало успішно.
Осінь від'їзд і вокзали
чорна розчинна кава
жили наче канали
сутінь твоєї постави
бути не значить чути
жити або померти
бути це просто взути
мешти своєї смерти
дощ сірячина мряка
бути не значить чути
як в надвечір'ї плакав
янгол твоєї смути
аж до розвиднення спати
і надягати браслети
наче з води виповзати
з сутіни своєї смерти
чай роздуплятися нежить
втеча від параної
саме тобі належить
встигнути вскочити в поїзд
Якщо жити, то жити сповна.
На годиннику двадцять по восьмій,
їсти виключно з леза ножа
уже не понтово. Осінь
тим часом зникає. Чадить
жовте листя. Зникають каное,
відпливаючи в водну блакить.
Втеча з ковчега Ноя
цілком імовірна, хоча
тут від нас ніщо не залежить.
Одним словом, ранкова сльота
западає в свідомість. Нежить
непокоїть і далі. Фінал
визначає першість, але і другість.
Всі дороги ведуть на вокзал.
Боротьба триває. Все інше — дурість.
Отже, жити варто сповна:
повертаюся до початку.
Буденність свята. Суєта
провадить до Біблії. А на згадку
про щастя залишиться фото. І
заношена модна футболка
далі пахне тобою. Ключі
у кишені, а тьолка
все мугиче якийсь мотив.
Ностальгії все більше, а пам'ять
нагадає, як я будив
тебе зранку. Рам'я
вікна ховає твій силует.
І світу нема, бо його сховали.
Користується попитом ширпотреб.
І життя, між іншим, простує далі.
Я дімедролю. Читаю вірші.
Багато бухаю. Багато сплю.
Залізаю у сон, наче у нішу.
Я матюкаюсь. Але не курю.
Я деградую. І пишу вірші.
Багато бухаю. Багато сплю.
Вилізаю зі сну, наче із ніші.
Люблю кайфувати в вечірню пору.
Я декламую незграбні вірші.
Багато бухаю. Багато сплю.
Знаєш, часи стали зліші.
Знаєш, начхати мені на весну.
Я дімедролю. Читаю вірші.
Багато бухаю. Багато сплю.
Знаєш, вірші стали гірші.
І чай мені не до смаку.
Ось так ми жили крутили вініли
чекали месію і слухали рок
скривавлених сонць кораблі наболілі
падали в вічність наче оброк
і падали в ніч як сміття із вікон
чекаючи неба шукаючи слів
так бігло життя неначе полівка
ховаючись поміж проблем і бабів
ось так пробути і так прожити
треба принаймні для того аби
зрозуміти (або роздуплити)
життя це пунктир боротьби
Ти прийшла несподівано наче полюція
але стала жаданою як алкоголь
ти була так нестерпно жагучою
-наче кров-
ти прийшла заборонена як мастурбація
але стала кайфовою як конопля
заважала твоя менструація
-бля-
ти прийшла дуже впевнено наче ерекція
і читала тексти а я пив чай
ти стала набридлива наче лекція
-бай-
-Тасю-
а пам'ятаєш тасю
у кнайпах старого львова
була філіжанка кави
і горнятко чаю
а я чомусь біля гальби пива
хотів тобі розказати
про вихор у круговерти
про те се і всіляку нісенітницю
читав тобі тексти
про піхви пахучу пустку
про сперми співоче соло
а ти просто сміялася з мене
-наче дитина-
немає бароко суцільна еклектика
немає поетів одні пияки
минає осінь лишаються секти та
деякі ґанджі бодай би вони
-тасю-
день розпочато і пляшку почато
ти далеко і ніч і чай
а пам'ятаєш я роздягав тебе
наші розмови про мистецтво
про іншу хрінь і зливу
про польські лейтмотиви у антонича
-(був такий поет)-
і про любов і про наркотики
ти ще сказала
що удвох можна втратити сенс
і я погодився і живу
без тебе наче без сенсу
наче без сну і наче без сексу без тебе
але знай:
між політикою і порносайтами
між навчанням і