- 1
- 2
- 3
- 4
- . . .
- последняя (18) »
- Сіняя птіца. – Кажу сам на себе. Зненацька волоссям (в мене там деколи очі проростають, як у равликів, ги-ги) уздріваю якусь руханку навпроти. Опа! Пенелопа! Не більше, не менше. На куценькому балкончику другого поверху станційного будинку. Абсолютно гола, як і я. Ба навіть ще голіша, бо не мала на собі жодних татуювань чи пірсинґів, не мала навіть леґендарного масово-літературного темного трикутника внизу живота. Все біло-чисто. На море ще не з’їздила. Цікаво, де це Юрко. Невже ж так скоро виграв? Дівчисько тим часом не зводило з мене своїх нафарбованих – так я подумав про них вперше – очей. Я так само тупезно періщився на неї. Кльово, що ми балкончик не до кінця добудували – так, стирчить собі якась поличка дерев’яна без всіляких там загородочок. Ідеально для романтичних самогубць та ексґібіціоністів. А ще для таких от аматорів несподіваних видовисьок, як я. Бо мені було б насправді пофіґ, почне там-о та Пенелопа дрочити в мене на очах чи просто бехнеться на кам’янисте дно не надто глибокої річки. Вона ж собі тим часом просто стояла. Аж стало нецікаво. Хоч би вже Юрко проявився, потрахалися б на балкончику екстремально, на радість ближньому. Час минав, я вже аж висох. Ерекція трималася на славу, шкода, що холодна вода все пустить на смарку. Пенелопа геть не рухалась, скидаючись на наочність з курсу „Анатомія людини, 9 клас”. Мала невеличкі груди, невеличкі пипки, не надто вигнуті лінії і нормальної довжини ноги. Чувіха як чувіха. І все-таки вона була. Я про ерекцію. А що ж ти ще хотів у 23 роки на вигляд голої баби?
- Слухай, - раптом бовкаю я, - а кілько тобі років?
- Двадцять сім. - По тих словах вона обертається й заходить до кімнати. О, а от дупка у неї прикольна. Роблю 2-3 повороти корпусом, розрухуючи м’язи, і пірнаю в воду. Добре, коли знаєш про глибші місця.
2
Я обтрусив із себе воду і неквапом рушив до хати. На порозі згадав, що залишив на камінні одяг і ще дещо. Про останнє нагадав стукіт пазурів дощаним настилом перед будинком. Холєра, куди поділося моє лахміття? Я тупо роззирався довкола, і, здається, гарчав. Жодних довкола запахів, анінайменшого шелесту. Балкон станції був порожнім, ба навіть із середини не долинало жодного натяку на рух. Я плюнув на все (як то тільки я міг зробити – плюнути?) і знова заквапився до хати. Ну і хай собі стукає пазуряччя дерев’яними сходами, нехай вода із чорної шерсті стікає патьоками (хм, я поміж тим, мав би вже і висохнути!) – мушу побігти перевірити ту кляту кімнату на другому поверсі. Двері були зачинені. Щільно. Ба навіть чимось приперті. Про те засвідчила марність моєї спроби ввалитись до кімнати, штовхнувши ті двері всією масою. Лапи дурнувато посповзали лакованою поверхнею. Я аж заскавчав від безсилля. Щоправда, до гавкоту справа не дійшла, наступної миті двері відчинилися зсередини, і я отетерів від якогось брунатно-червоного світла з кімнати. Хоча фіґ там, не було ніякого червоного світла звідтам-во. На ліжку (точніше, лише частково на ліжку, бо передня частина тіла була запхана під ліжко) лежав Юрко. З-під ліжка кіношно стелилася цівочка пурпуру. Кров – упізнав я запах. Пенелопа, як того і чекалося, ховалася за дверима. В руках (як того не чекалося) у неї не було ані сокири, ані хоча би ножа якого. Пістолету справжнього я у наших краях ще не бачив. Хіба лиш дубельтівку. Але хіба ж марудитиметься така от вишукана ґуччі-лярва із селюцькими рушницями? Пенелопа тим часом ошелешено дивилася на мене. Згори вниз. О, не чекала, що я можу псом отак зробитися. Дивно, я ж-бо думав, то вона, відьма, мої людські лахи з каміння поцупила.
Ньюфаунленд (ньюфаундрлен? ньюфаундлен?)
Newfoundland dog, карочє.
Зріст кобеля – 72 см. Зріст суки – 67 см
Переваги
Розумний
Чудовий плавець
Складнощі
Жодних складнощів чи недоліків не відзначено
Поведінка і характер
Спокійний, лагідний і довірливий. Любить похлюпатися в воді, відмінний плавець. Надійний друг ізахисник. Любить дітей.
Прогулянки
Має потребу в регулярних прогулянках твердою землею чи асфальтом.
Догляд за шерстю
Щоденна чистка щіткою збереже шерсть у хорошому стані.
Ну то таке. Вона собі мовчала. Я неквапом підійшов до Юрка і понюхав його. Живий іще. Лікарів би сюди, але ж поки хтось дотерлиґає із найближчого кольорового села... А сам я, певна річ, за кермо отак не сяду. Ба навіть, холєра, й у задрипану швидку так не подзвоню.
- Ну що ти мене витріщилась? – Роздратовано питаюся дівулі. Вона виглядає доволі недолуго, розкривши отак свого перекривленого рота. Крім того, вона усе ще гола. Зовсім гола. Без шерсті. Який несмак! Нарешті вона закрила рота. Сіла на підлогу. Що, може думаєш, я тебе кусати збираюся? Дурепа.
- Витягай давай його з-під ліжка.
(Не рухається).
- Бігом! – Вже гавкаю я. – Ай холєра, хто ж мої убьори свиснув, узнаю – порву.
- Фью-уіть! – Як відповідь знадвору. Вибігаю на балкон. Що за курча мать? На березі, мантиляючи моїми лахами, стоїть та сама Пенелопа, кажись, Вейтс. Лишень що вже вдіта. Озираюсь прибитий, як останнє шавензяло. Гола дівуля не рухнула з місця. Отже, їх є вдоста і тут, і там. Я навіть не кажу дві, бо пес їх там знає. Чи вже й не знає... Мене обдурили, як ганебну чіхуахуу! Гав, курча ляґа, гав!!!
- Альо, шарік, тє тряпкі нужни ілі как? – То знадвору. Раптом робиться дико соромно перед Пенелопою-голою. Їй, у свою чергу, робиться дико страшно. Як я то знаю? Запах адреналіну не переб’єш нічим. Цікаво, чи впізнала вона свій власний голос?
- У-у... – Загув з-попід ліжка Юрко. Гола дівуля не знати чого кинулась одягатись. А може, й правильно зробила. Вже один так свій прикидець провтикав.
- Як думаєш, - (секундна довіра до Пенелопи-ню підло закралась у серце), - щоб забрати в неї мій образ і подобу людську, доведеться піти у трирічне рабство?
- В семирічне, - відрізала вона. – Сексуальне.
От лярва! Не встигла оговтатись, як уже свої розпусні сітки на чесних чуваків накидає. Під шерстю я, мабуть, таки червонію.
- Ну добре, - гаркаю до неї, - витягай його давай нарешті, а я збігаю до тієї, гм, іншої.
- Now I wanna be your dog!3 – З якогось дива викрикує вона, але чаклування не діє: я люблю Sonic Youth.
Все, збігаю сходами вниз: двері, вихід, драбинка, кут хати, нікого на станції не видно, стежка, камінці, камінь. На ньому
- 1
- 2
- 3
- 4
- . . .
- последняя (18) »