людей?

—Та все ж здається, що хтось більше знає...

—А воно?

—А воно однаково...

І ще щось кажуть, і ще щось. Так я вже не чую, бо мені тепло під

ряденцями, а в хаті холодно і поночі. І темрява якась глибока-преглибока...

69

А де ж стеля? Немає стелі. Темрява —од полу й аж до неба... Нічого

не думається більше, тільки одне слово ворочається десь у голові ще

живе: сито, сито, сито, сито... За нього чіпляються інші слова,

злипаються, як цяточки сажі у піднебінні:

Сито, сито! Ти святу муку сієш... А де наш тато?.. Скажи мені

правду... Святу правду... А де наш тато?.. Сніг...