«Союзу Спартака» Роза Люксембург (1871–1919) і Карл Лібкнехт (1871–1919).

(обратно)

503

Брестський мир — мирний договір між Радянською Росією, з одного боку, і з Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією, Туреччиною, з другого. Укладений у Бресті 3 березня 1918 р. Брестський мир був обтяжливий для молодої Радянської Республіки. Але він не зачепив корінних завоювань Великої Жовтневої соціалістичної революції. Радянська республіка зберегла незалежність, вийшла з війни, одержала необхідний час для зміцнення економіки, створення Червоної Армії. Передбачення В. І. Леніна здійснилися: через вісім місяців після підписання Брестського миру революція в Німеччині 1918–1919 pp. скинула владу імператора Вільгельма II. 13 листопада 1918 р. Радянський уряд анулював Брестський мир.

(обратно)

504

… поручик Парчевський, занесений в реєстрові списки контррозвідки як підозрілий елемент… — У книжці «Розмова з читачем» (с. 117–120) Ю. Смолич писав про справжні факти, які лягли в основу історії Парчевського: «В республіканському історичному архіві я натрапив на архів німецької контррозвідки в час її діяльності на окупованій Україні. І в тому архіві знайшлось чимало матеріалів про місця, де розвивалась дія мого роману, — Поділля, Вінниччина і Жмеринка, зокрема. То були матеріали якраз про події, очевидцем яких я був сам. Але матеріал цей мав одну — основну для нього рису: він висвітлював факти «з того боку» — очима ворога… З історії громадянської війни відомо, що дев'ятнадцятого року під ударами Червоної Армії Петлюра з своїм військом тікав за кордон. В Жмеринці — яка влітку вісімнадцятого вславилася вже загальним страйком, а далі загальним повстанням проти німецьких окупантів та їх петлюрівської креатури — і на цей раз вибухло повстання. В повстанні знову взяли участь жмеринські робітники-залізничники та селяни довколишніх сіл, і повстання це мало на меті захопити самого Петлюру. Я був очевидцем і цього повстання. Воно закінчилось трагічно. На повсталих робітників і селян, як грім з ясного неба, нагло вночі напали численні полки петлюрівських «січовиків»… Їх зняли з фронту, щоб дати змогу Петлюрі з міністрами ретируватись у Польщу. «Січовики» приїхали поїздами, фронт був оголений, наступ Червоної Армії прискорився — і за два дні Червона Армія уже здобула Жмеринку; але тієї ночі жмеринське повстання було придушене, і Петлюра прослизнув-таки за кордон…

Мені, очевидцеві, було відомо також, що разом з жмеринськими робітниками і селянами довколишніх сіл повстав проти Петлюри і… петлюрівський жмеринський гарнізон, петлюрівська комендантська сотня міста Жмеринки разом з її командиром, петлюрівським комендантом, та його ад'ютантом.

Другого дня — після розгрому повстання — петлюрівці розстріляли їх обох за «зраду неньки-України» та «головного отамана Симона Петлюри»…

Мені було не зрозуміло, чому це так трапилося, що повстала проти Петлюри петлюрівська сотня на чолі з своїми двома командирами, петлюрівськими офіцерами?

Я знайшов відповідь на це в архіві контррозвідки. На кожного козака цієї петлюрівської сотні була заведена особиста справа. З тих особистих справ, що лежали тепер передо мною, я довідався, що дев'яносто із ста «козаків» сотні були під рубрикою «неблагонадійних»: за кожним числились «антидержавні» злочини — проти гетьмана, Петлюри та німців… Матеріали, якими я тепер володів, свідчили, що за особами, які були тепер комендантом і його ад'ютантом у петлюрівській армії, ще за гетьманських часів німецька контррозвідка встановила пильну стежу — кожнісінький їхній крок фіксувався звітами і повідомленнями гетьманських, німецьких і петлюрівських шпиків. За цими таємними повідомленнями — через систему розкритих пізніше німецькою контррозвідкою явок — мені стало відомо: «петлюрівським» комендантом та його ад'ютантом в «неблагонадійній» сотні були підпільники-більшовики.

Як ясно стало тепер мені, письменникові! Я і раніше знав цих людей, але я не знав смислу подій і не був обізнаний з усім життям цих людей, в усій його складності».

(обратно)

505

Квітнева конференція більшовиків — сьома (квітнева) Всеросійська конференція РСДРП(б) відбулася 24–29 квітня 1917 р. у Петрограді. Прийняла як програму дій Квітневі тези В. І. Леніна, визначила курс партії на перетворення буржуазно-демократичної революції в соціалістичну, засудила підтримку імперіалістичної війни, підтвердила право всіх народів Росії на самовизначення, поставила вимогу конфіскації поміщицької та націоналізації всіх земель.

(обратно)

506

Мілюков Павло Миколайович (1859–1943) — російський політичний діяч, історик, публіцист. Один з організаторів партії кадетів. У 1917 р. міністр іноземних справ Тимчасового уряду. Після Великої Жовтневої соціалістичної революції білоемігрант.

(обратно)

507

В Одесі сидить вже й франко-грецький десант… — 27 листопада 1918 р. кораблі Антанти з'явилися в Одесі, куди почали прибувати також французькі, грецькі та білогвардійські війська.

(обратно)

508

… щорсівські богунці й таращанці. — Йдеться про бійців, очолюваних героєм громадянської війни Миколою Олександровичем Щорсом (1895–1919). Богунський і Таращанський полки брали участь у боях проти німецьких окупантів та петлюрівців.

(обратно)

509

Ямпіль — райцентр Вінницької обл., відомий з XVI ст.

(обратно)

510

«Демон» — опера російського композитора і диригента Антона Григоровича Рубінштейна (1829–1894) «Демон» (1871).

(обратно)

511

Прилюдні танці один час були заборонені.

(обратно)