людину майбутнього, сина планети, представника чи не унікальної цивілізації. Однак при цьому випускалася з поля зору складна діалектика земного й космічного, загального й одиничного, інтернаціонального й національного. На авансцену знову ж таки виходив абстрактний, рафінований, відірваний од сущого, неначеб стерильний герой з умовним ім’ям — символом стандартизованої міжзоряної спільності. І духовний світ, і мислення, і почуття такого персонажа-манекена були усезагальні, точніше глобально усереднені, ілюзорні, позбавлені неминущих цінностей. Повісті А. Дімарова, В. Положія, В. Шевчука знову й знову нагадують: поневажання, уніфікація народних начал, забуття корінних закономірностей суспільного розвитку, історичних уроків неминуче принесуть гіркі плоди. Справді-бо, як наголосив Б. Олійник, повертаємося чи то в минуле, чи то з інших планет до отчих порогів.
Фантастика навчає нас мислити по-новому, за вищими законами, досконалішими алгоритмами. Та чи завжди навчає вона почувати інакше, ніж учора, сприяє моральному прогресу, утверджує етику майбутнього? На жаль, важко пригадати твори останнього часу, в яких, скажімо, поетизувалася б праця. Зорельоти, казкові міста, навіть штучні планети з рукотворним кліматом з’являються неначе за помахом чарівної палички, молочні ріки в кисільних берегах подаються як даність, щось саме собою зрозуміле. Зате ще нерідко герої завчено хапаються за «бластери», аби з допомогою фантастичної смертоносної зброї розв’язати конфлікти, навести лад у чужих володіннях, утвердити гармонію, добро й милосердя на далеких планетах. Концептуальна невиваженість багатьох утопій особливо відчутна нині, коли широкий загал знайомиться з раніше замовчуваним важливим напрямом фантастики — антиутопіями. Твори Є. Замятіна, Хакслі, Оруелла не заколисують, а розбурхують душу, спонукають замислитися над вічними проблемами, колізіями, протиборствами добра і зла, правди і кривди, людяності і людиноненависництва, які спрадавна хвилювали людину і які неминуче поставатимуть перед нею не лише. в. близькій, а й далекій будучині. Реалістичний погляд на минуле й сучасне цілком закономірно вносить істотні корективи і в уявлення про третій вимір — прийдешнє. Відмирають рожеві ілюзії, зникають забаганки, відходить у небуття волюнтаристська маніпуляція священним зв’язком часів. Фантастика як специфічний інструмент пізнання реальних і гаданих, уявних світів, найчутливіший камертон, генератор новітніх ідей нині глибинно оновлюється, ламає усталені жанрові рамки, намагається заново, прискіпливіше, тверезіше, об’єктивніше, прочитати чи перечитай; і написані, і ще не написані історією сторінки великої книги буття, в якій сусідують, нерозривно переплівшись, минуле, сучасне й майбутнє. Свого часу Брехт наголосив: «Треба визнати за письменником право користуватися засобами, які йому потрібні, щоб оволодіти дійсністю». Саме під таким кутом зору й слід сприймати вміщені в збірнику твори. Думається, що вони, відбуваючи типологічну єдність і воднораз проблемно-тематичне, стильове багатоголосся сучасної української фантастики, запам’ятаються молодим читачам.
МИКОЛА СЛАВИНСЬКИЙ, заступник голови Комісії СПУ з пригодницької та науково-фантастичної літератури.
ДІМАРОВ Анатолій народився 1922 року в місті Миргороді Полтавської області. Закінчив Львівський педінститут. Працював головним редактором видавництва «Радянський письменник». Нині на творчій роботі. Автор книжок «Син капітана», «Постріли Уляни Кащук», «І будуть люди», «Біль і гнів», «Містечкові історії» та ін. Лауреат Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка.
ПОЛОЖІЙ Віктор народився 1949 року на Сумщині.. Закінчив Київський державний університет. Кандидат філологічних наук. Працював в Інституті літератури АН УРСР. Нині — головний редактор кіностудії імені Довженка. Автор книжок «Попіл на рани», «Човен у тумані», «Сонячний вітер» та ін. Лауреат премій імені Павла Усенка та імені Горького.
САВЧЕНКО Віктор народився 1938 року в місті Вознесенську Миколаївської області. Закінчив Дніпропетровський металургійний інститут. Кандидат хімічних наук. Нині — на творчій роботі. Автор книжок «Тривожний крик папуги», «Консульська вежа», «Ночівля в карбоні» та «Тільки мить».
ТАРНАВСЬКИЙ Валентин народився 1951 року в місті Сторожинці на Буковині. Закінчив Київський державний університет. Працював журналістом, нині — на видавничій роботі. Автор книжок «Міські мотиви», «Цвет папоротника», повісті «Нуль» та багатьох оповідань.
ТЕСЛЕНКО Олександр народився 1949 року в місті Донецьку. Закінчив Київський медінститут. Працював лікарем. Нині на творчій роботі. Автор книжок «Дозвольте народитися», «Корида», «Кут паралельності», «Кам’яне яйце» та ін.
ШЕВЧУК Валерій народився 1939 року в місті Житомирі. Закінчив Київський державний університет. Нині — на творчій роботі. Автор книжок «Серед тижня», «Набережна, 12», «Вечір святої осені», «Крик півня на світанку», «Дім на горі», «На полі смиренному», «Три листки за вікном» та ін. Лауреат Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка.
ЮНИЙ ДРУЖЕ!
Незмінний успіх у читача має пригодницька література, науково-художня фантастика. Природно, що книги цих жанрів виходять у молодіжному видавництві регулярно, у цікавому художньому оформленні, масовими тиражами. Починаючи з 1979 року, до них додався щорічний збірник «ППФ» (Пригоди, подорожі, фантастика), який пропонує. читачам твори вітчизняних та зарубіжних авторів. Вміщувані в ньому різнотемні повісті, оповідання, нариси об’єднані провідною тенденцією творчості сучасних письменників — осмисленням людини як частини природи й світу, її призначення у сьогоднішньому дні й майбутньому. Час, що минув після виходу першого збірника «ППФ», переконливо засвідчив, що «Молодівський» щорічник став не тільки і не стільки своєрідною відповіддю видавництва на посилений Інтерес читачів до пригодницької та фантастичної літератури. Його поява значною мірою активізувала громадську увагу до творів цього жанру, творчо згуртувала літераторів, особливо молодих, допомогла їхньому мистецькому становленню. Саме пройшовши школу щорічника, видали згодом свої перші книги фантасти О. Тесленко, В. Заєць, Ю. Константинов, Ю. Пригорницький. Їхні твори разом з виданням жанрової класики, що вийшли або виходять у «Молоді»,
Щоб собі збагнути:
Хто ми? Звідки виростаєм,
на чиєму грунті;
Щоб не вистрибом курайним
Залетіть в майбутнє.
Фантастика навчає нас мислити по-новому, за вищими законами, досконалішими алгоритмами. Та чи завжди навчає вона почувати інакше, ніж учора, сприяє моральному прогресу, утверджує етику майбутнього? На жаль, важко пригадати твори останнього часу, в яких, скажімо, поетизувалася б праця. Зорельоти, казкові міста, навіть штучні планети з рукотворним кліматом з’являються неначе за помахом чарівної палички, молочні ріки в кисільних берегах подаються як даність, щось саме собою зрозуміле. Зате ще нерідко герої завчено хапаються за «бластери», аби з допомогою фантастичної смертоносної зброї розв’язати конфлікти, навести лад у чужих володіннях, утвердити гармонію, добро й милосердя на далеких планетах. Концептуальна невиваженість багатьох утопій особливо відчутна нині, коли широкий загал знайомиться з раніше замовчуваним важливим напрямом фантастики — антиутопіями. Твори Є. Замятіна, Хакслі, Оруелла не заколисують, а розбурхують душу, спонукають замислитися над вічними проблемами, колізіями, протиборствами добра і зла, правди і кривди, людяності і людиноненависництва, які спрадавна хвилювали людину і які неминуче поставатимуть перед нею не лише. в. близькій, а й далекій будучині. Реалістичний погляд на минуле й сучасне цілком закономірно вносить істотні корективи і в уявлення про третій вимір — прийдешнє. Відмирають рожеві ілюзії, зникають забаганки, відходить у небуття волюнтаристська маніпуляція священним зв’язком часів. Фантастика як специфічний інструмент пізнання реальних і гаданих, уявних світів, найчутливіший камертон, генератор новітніх ідей нині глибинно оновлюється, ламає усталені жанрові рамки, намагається заново, прискіпливіше, тверезіше, об’єктивніше, прочитати чи перечитай; і написані, і ще не написані історією сторінки великої книги буття, в якій сусідують, нерозривно переплівшись, минуле, сучасне й майбутнє. Свого часу Брехт наголосив: «Треба визнати за письменником право користуватися засобами, які йому потрібні, щоб оволодіти дійсністю». Саме під таким кутом зору й слід сприймати вміщені в збірнику твори. Думається, що вони, відбуваючи типологічну єдність і воднораз проблемно-тематичне, стильове багатоголосся сучасної української фантастики, запам’ятаються молодим читачам.
МИКОЛА СЛАВИНСЬКИЙ, заступник голови Комісії СПУ з пригодницької та науково-фантастичної літератури.
Про авторів
ДІМАРОВ Анатолій народився 1922 року в місті Миргороді Полтавської області. Закінчив Львівський педінститут. Працював головним редактором видавництва «Радянський письменник». Нині на творчій роботі. Автор книжок «Син капітана», «Постріли Уляни Кащук», «І будуть люди», «Біль і гнів», «Містечкові історії» та ін. Лауреат Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка.
ПОЛОЖІЙ Віктор народився 1949 року на Сумщині.. Закінчив Київський державний університет. Кандидат філологічних наук. Працював в Інституті літератури АН УРСР. Нині — головний редактор кіностудії імені Довженка. Автор книжок «Попіл на рани», «Човен у тумані», «Сонячний вітер» та ін. Лауреат премій імені Павла Усенка та імені Горького.
САВЧЕНКО Віктор народився 1938 року в місті Вознесенську Миколаївської області. Закінчив Дніпропетровський металургійний інститут. Кандидат хімічних наук. Нині — на творчій роботі. Автор книжок «Тривожний крик папуги», «Консульська вежа», «Ночівля в карбоні» та «Тільки мить».
ТАРНАВСЬКИЙ Валентин народився 1951 року в місті Сторожинці на Буковині. Закінчив Київський державний університет. Працював журналістом, нині — на видавничій роботі. Автор книжок «Міські мотиви», «Цвет папоротника», повісті «Нуль» та багатьох оповідань.
ТЕСЛЕНКО Олександр народився 1949 року в місті Донецьку. Закінчив Київський медінститут. Працював лікарем. Нині на творчій роботі. Автор книжок «Дозвольте народитися», «Корида», «Кут паралельності», «Кам’яне яйце» та ін.
ШЕВЧУК Валерій народився 1939 року в місті Житомирі. Закінчив Київський державний університет. Нині — на творчій роботі. Автор книжок «Серед тижня», «Набережна, 12», «Вечір святої осені», «Крик півня на світанку», «Дім на горі», «На полі смиренному», «Три листки за вікном» та ін. Лауреат Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка.
ЮНИЙ ДРУЖЕ!
Незмінний успіх у читача має пригодницька література, науково-художня фантастика. Природно, що книги цих жанрів виходять у молодіжному видавництві регулярно, у цікавому художньому оформленні, масовими тиражами. Починаючи з 1979 року, до них додався щорічний збірник «ППФ» (Пригоди, подорожі, фантастика), який пропонує. читачам твори вітчизняних та зарубіжних авторів. Вміщувані в ньому різнотемні повісті, оповідання, нариси об’єднані провідною тенденцією творчості сучасних письменників — осмисленням людини як частини природи й світу, її призначення у сьогоднішньому дні й майбутньому. Час, що минув після виходу першого збірника «ППФ», переконливо засвідчив, що «Молодівський» щорічник став не тільки і не стільки своєрідною відповіддю видавництва на посилений Інтерес читачів до пригодницької та фантастичної літератури. Його поява значною мірою активізувала громадську увагу до творів цього жанру, творчо згуртувала літераторів, особливо молодих, допомогла їхньому мистецькому становленню. Саме пройшовши школу щорічника, видали згодом свої перші книги фантасти О. Тесленко, В. Заєць, Ю. Константинов, Ю. Пригорницький. Їхні твори разом з виданням жанрової класики, що вийшли або виходять у «Молоді»,