БОРОТЬБА ТРИВАЄ Пригодницькі повісті

^©  http://kompas.co.ua — україномовна пригодницька література

Переклад з польської, чеської, іспанської

Художнє оформлення Агафонова В. И.

Єжи Данієль ТИЖДЕНЬ ДЛЯ АГЕНТА Повість

З польської переклав Борис Демків

Перекладено за виданням: Daniel Jerzi. Tydzien dla szpiega. — Warszawa, Wydawnictwo Ministerstwa Obrony Narodowej, 1970

Того дня метеорологічні прогнози справдились: як і передбачалося, йшов дощ, і вже з самого ранку Гамбург потопав у воді, що цілими потоками лилася з навислих бурих хмар. Чоловік у сірому плащі енергійним жестом насунув на очі капелюх і, поминаючи пасажирів, що виходили з вагонів, попрямував до виходу. З прикрістю подумав, що за хвилину покине станцію метро, вийде на Стефан-плац і знову опиниться під потоками зливи. Він не зносив такої погоди, його більше приваблювали золоті піски пляжів, ласкаве проміння сонця, ліниві вечори у невеличких кав'ярнях, де можна було годинами сидіти за склянкою вина, ні про що не думаючи. Роздратовано знизав плечима, згадавши про перервану відпустку, яку проводив переважно в Сіцілії, але тієї ж миті похопився і наддав ходи. Текст телеграми був недвозначний — наполягав на негайному його поверненні.

Перші холодні краплі торкнулися обличчя, вітер пронизав тіло до самих кісток — і він здригнувся. З надією знайти вільне таксі озирнувся навколо, але на площі нікого не було. Подумки кленучи негоду, таксистів, яких ніколи немає, коли вони потрібні, втягнувши голову в комір плаща, він рушив у напрямку Даммторштрасе, дорогою, згадуваною у десятках путівників. Подумалось: якби був туристом, він, напевно, зупинився б біля модерної споруди міської опери, поцікавився б розмаїтими театральними афішами, бодай крізь великі вікна оглянув би фойє та блискучі зали. Та пишноти великого міста його не приваблювали. Знав одне: мине оцей будинок і мусить повернути в маленьку, затишну Велькерштрасе, де стоїть триповерховий котедж під номером 12. Пішов ще швидше, майже побіг. Вже не думав про принади італійських пляжів та про розваги у Гамбурзі, вже не дошкуляли йому ні дощ, ні вітер. Намагався уявити собі шефа і наступну розмову з ним. Цікаво, яке доручення дасть йому? На думку про зустріч з Горстом Мюллером мимоволі здригнувся, той не був схильний жартувати. Він знав шефа не один рік, отож був певний, що — цей терміновий виклик не випадковий. «Що ж, — втішав сам себе, — хоч виклик, який перериває відпустку, не належить до приємних несподіванок, зате дозволяє розраховувати на додаткову винагороду — на кілька сотень або навіть на кілька тисяч марок, що, зрештою, врівноважать зіпсований настрій…»

Зупинився перед дубовими дверима, на яких поблискувало безліч металевих табличок з назвами різних бюро, представництв, торгових спілок і маклерських фірм, йому не було потреби шукати й читати вивіски, бо ж добре знав умовність назв усіх цих організацій. Тож, коли подзвонив до спілки «Імпорт — Експорт — Європа», був цілком певен, що не помиляється. Увійшов до порожнього вестибюля і не встиг навіть ступити кілька кроків до сходів, що вели на поверх, як з гучномовця диктофона почув голос:

— Пане Гальске, ви спізнилися на дев'ять хвилин. Шеф чекає, нетерпеливиться, двічі вже запитував про вас. Зайдіть до кабінету на першому поверсі… — Диктофон замовк, очевидно, черговий не збирався довго затримувати гостя.

У кабінеті жевріла лише одна лампа. Шеф сидів, низько схилившись над столом. «Він нагадує носорога, — з неприязню подумав гість про Мюллера. — Масивний його тулуб аж розпирає крісло». Але то були лише приховані думки. Гальске скинув мокрий плащ і сів у показане господарем крісло.

— Гальске, ви добре знаєте, що я терпіти не можу непунктуальність. — Голос його був низький, хрипкий, неприховано грубий. Мюллер раптом підвів голову, і очі його, звернені на підлеглого, спалахнули холодним вогнем. — Ми обоє пройшли добру стару школу, отож таку поведінку можна кваліфікувати тільки як неприпустиму. Прошу це запам'ятати!

Гальске виструнчився, як на параді.

— Слухаю. Якби не дощ… — намагався пояснити своє запізнення.

— Облиште, про це ще поговоримо. — Голос Мюллера здавався вже спокійним, навіть лагідним. В одну мить він змінив тему розмови і після вибуху гніву заговорив спокійно, по-діловому, з підкресленою ввічливістю. Мюллер пишався, що школа абверу даремно не витрачала на нього ні грошей, ні часу.

— Гальске, ви, між іншим, добре розумієтеся на деревах і подібних до них дрібничках. А це інколи може знадобитися в житті, навіть якщо й уриває заслужений відпочинок біля моря. — Шеф вважав свої слова дотепними. — Добре було б, якби ви негайно згадали все, що стосується лісу, і насамперед його природних багатств. Від завтрашнього дня ви — інженер-лісівник, і то не будь-який, а представник великої імпортної фірми Федеративної Республіки. Так, Гальске, на вас чекає вже все: зарезервований номер у готелі, документи, інформаційні матеріали фірми, портфель з кількома бланками, який ви візьмете при виході у Глауке… Ви поїдете за кордон у відрядження.

На обличчі Гальске було написано цілковите розчарування. Він передбачав, що довгий вступ до розмови не обіцяє нічого приємного, і не помилився.

— Поїдете, шановний колего, цілком офіційно і без жодного обтяжливого багажу на цілий тиждень у Польщу. Адже ви непогано знаєте ті місця, правда ж? — Мюллер знову розсміявся. — Поляки самі вас запросили, завдання щонайпростіше і без жодного ризику.

На якусь хвилину шеф замовк. Потім дістав із шафи пляшку коньяку і дві чарки. Обережно, щоб не розлити ні краплини, налив гостеві й собі:

— Будьмо!

Гальске випив до дна і мало не закашлявся. «Присмачує мені ту кляту дорогу, свинтюх!» В цю мить він ненавидів і Мюллера, і коньяк, і свою роботу. Навіть про себе подумав з огидою: яким він був дурнем у тому сорок першому, коли погодився працювати в абвері. Те, що сталося потім, що діється сьогодні, було просто відгомоном того часу. Боявся, але по ньому цього не було видно. Та тепер це вже не мало ніякого значення. Він слухав.

— Ваше офіційне завдання — вкласти угоду з польським об'єднанням «Ліс» про закупівлю фірмою, яку ви репрезентуєте, грибів, ягід, всіляких трав та ще дідько знає чого… Вам допомагатиме керівник імпортного відділу фірми, ви будете відрекомендовані як експерт. Програму розроблено так, що ви матимете