за його послуги. Просто саме цей банк стоїть коло саме цього загсу. Ну, і банк цей мені зразу не сподобався. Там на квитанціях було слово «КИЄВСЬКОГО». Щодо відділу цього банку. Шпигунський якийсь банк. Нема у нас слова «києвського»…
Вид платежу: реєстрація шлюбу. І принести одну з квитанцій цієї кавалькади треба на самому початку женильного процесу.
— А то подають у нас тут заяви, ми їх записуємо на якийсь день, даємо квитанцію, а вони на радостях і не оплачують. Потім приходять у назначений день всі, з музикою, з гостями, з родичами з Закарпаття. Ми їм: а ви куда? Нема квитанції, нема весілля. Ми ж тих, хто квитанцію не заніс, простим олівцем в журнал собі записуємо…
Отакі вони. Суворі загсові тьоті. Коли ми принесли їм потрібну квитанцію і простий олівець у журналі змінила шарікова ручка, молода й гарна тьотя-дєвочка сказала:
— З цієї миті ви офіційно вважаєтеся нареченими.
Ого. Мені чомусь стало сумно. Наречена — це така гарна, з довгим кучерявим волоссям, лагідна і весь час сміється. А я якесь чувирло в кедах. Не схожа я на наречену.
— А ще, — казала тьотя-дєвочка, — запрошуємо вас відвідати курси підготовки до подружнього життя. Це добровільно й безкоштовно.
Ну так. Логічно. Бо якби курси підготовки до подружнього життя були примусовими і за нємєряне бабло, люди би двічі подумали, перш ніж женитися.
Далі тьотя-дєвочька почала нам озвучувати дзвінким голоском те, що ми вже встигли вивчити напам’ять, втупившись у їх стінгазету в коридорі. Поки сиділи в черзі.
— Значить, курс у нас складається з тринадцяти занять…
— Чортова дюжина! — зловісно вигукнула я і висадила тьотю-дєвочку.
— …чотири заняття про сутність подружнього життя. І про взаємовідносини у сім’ї.
— А. Тіпа, не тільки секс?
— Гм, — висадилася вже інша тьотя-дєвочка, а перша продовжувала:
— Чотири заняття з планування сім’ї… Два заняття про психологічні аспекти в житті сім’ї…
— Які-які аспекти?!
— Психологічні…
— Ми не псіхи, чесне слово! — перелякано переконую їі я. — Чи, може, треба це ваше обстеження пройти?! Бо неправдиві відомості про стан здоров'я є підставою для визнання шлюбу недійсним. Це я у вас тут читаю….
— Обстеження теж добровільне… — все тихіше говорить тьотя-дєвочка.
— А, — кажу я. — Добре. Шо там ше?
— Зустріч з батьками наречених. Одне заняття.
— Нашо вам тут моя мама? Ви шо. Ви її не знаєте. Це вона тільки з виду така добра і пляцки всім дає…
— Бейбі, — заткнув мене нарешті Рибочка.
— Ну, і додаткові зустрічі про значення духовності в житті подружжя… — на віддиху полегкості закінчує врочиста тьотя-дівчинка.
Мій тато завжди в таких випадках казав мені: «Іро, не грай мармеліка». Хоча да. В таких випадках він ше мене не бачив.
Виходимо з загсу. Полегкість неймовірна. Більше не треба вставати в сьомій ранку, щоби обігнати всіх дівчат у червоних светрах, ласих до заміжжя.
— Да, Сєрьога, крута ми всєх наєбалі… заяву, віш, подалі.
— Ага. І главнає, шо та баришня нє прасєкла, шо я нє тьолка…
Отепер от вже реальний КОНЄЦ
— Нє-нє-нє, почекайте! — вигукує Вася. — Я таки не поняла, чого «Планета Тьолок»?! Я терпляча. Я поясню. Тим більше, хто там дочитує титри після імен головних звйозд? Плагіат лишається непоміченим… — Це, тьолки, типу як «Планета Абізьян» чи родрігесівська «Планета Страху». — Або як «Планета Суші».
…Слухайте, ну я вже чесно думала, що Вася рубанула тут фінального тунця. Але ж ні. Медвідь не дасть: — О, а з «Планети суші» скачаємо бабло за місце в книзі! — А потім підемо до «Йокіторії» і скажемо, що можемо його переписати, якщо вони дадуть нам бабла більше, ніж «Планета Суші». — Вони дадуть, а ми знову до «Планети Суші» — ой, мол, дивіться, нас ваші конкуренти переманюють! Давайте більше бабла, лишимося на вашій стороні! — Ведмідь входив у раж. Гарячився. — І тоді ми знову в «Йокіторію»… Коротше, ви самі знаєте, як довго Влажні Рози з планети тьолок можуть будувати грандіозні плани з захоплення вселенського бабла. Цікаво, чи влаштуються вони коли-небудь на роботу? Чи стануть законослухняними громадянками? Чи візьмуться за розум, народять дітей і акуратно вестимуть трудові книжки? Хтозна… Бо ж з ким мені ще на пенсії обсирати депутатів, мужиків, якість соєвого соусу, нову модель «мустанга», стару модель Наомі Кемпбел і ціни на бензин, сидячи на порогах наших скромних хатинок у Новій Каледонії?..
Отепер от вже реальний КОНЄЦ
— Нє-нє-нє, почекайте! — вигукує Вася. — Я таки не поняла, чого «Планета Тьолок»?! Я терпляча. Я поясню. Тим більше, хто там дочитує титри після імен головних звйозд? Плагіат лишається непоміченим… — Це, тьолки, типу як «Планета Абізьян» чи родрігесівська «Планета Страху». — Або як «Планета Суші».
…Слухайте, ну я вже чесно думала, що Вася рубанула тут фінального тунця. Але ж ні. Медвідь не дасть: — О, а з «Планети суші» скачаємо бабло за місце в книзі! — А потім підемо до «Йокіторії» і скажемо, що можемо його переписати, якщо вони дадуть нам бабла більше, ніж «Планета Суші». — Вони дадуть, а ми знову до «Планети Суші» — ой, мол, дивіться, нас ваші конкуренти переманюють! Давайте більше бабла, лишимося на вашій стороні! — Ведмідь входив у раж. Гарячився. — І тоді ми знову в «Йокіторію»… Коротше, ви самі знаєте, як довго Влажні Рози з планети тьолок можуть будувати грандіозні плани з захоплення вселенського бабла. Цікаво, чи влаштуються вони коли-небудь на роботу? Чи стануть законослухняними громадянками? Чи візьмуться за розум, народять дітей і акуратно вестимуть трудові книжки? Хтозна… Бо ж з ким мені ще на пенсії обсирати депутатів, мужиків, якість соєвого соусу, нову модель «мустанга», стару модель Наомі Кемпбел і ціни на бензин, сидячи на порогах наших скромних хатинок у Новій Каледонії?..