вологому листі, яке встеляло землю.

— То навіщо все-таки тобі потрібна магія?

Бріда зраділа, що він урвав мовчанку, й повторила йому ту саму відповідь, яку вже давала.

Але він нею не задовольнився.

— Мабуть, ти хочеш навчитися магії тому, що вона таємнича й загадкова. Тому що дає відповіді на запитання, яких багатьом людям не щастить знайти протягом усього свого життя. Але насамперед тому, що вона допомагає повернутися в романтичне минуле.

Бріда не відповіла нічого. Вона не знала, що сказати. Їй хотілося, щоб він повернувся до своєї звичної мовчанки, бо вона боялася дати відповідь, яка Магові не сподобається.

Вони нарешті піднялися на гору, після того як перетнули весь ліс. Земля тут була скеляста, без рослинності; але тут було не так слизько і Бріда йшла за Магом без труднощів.

Він сів на самій вершині й попросив, щоб Бріда сіла також.

— До мене приходили й інші люди, — сказав Маг. — Вони теж просили, щоб я навчив їх магії. Але я вже навчив людей усього, чого мав їх навчити, я вже повернув людству те, що воно мені дало. Сьогодні я хочу залишатися сам-один, блукати серед гір, доглядати рослини й спілкуватися з Богом.

— Неправда, — відповіла йому дівчина.

— Що неправда? — здивовано запитав він.

— Можливо, ви справді хочете спілкуватися з Богом. Але неправда, що ви хочете залишатися сам-один.

Бріда пожалкувала за свої слова. Вона промовила їх, підкорившись раптовому пориву, а тепер уже було пізно виправляти свою помилку. Можливо, й справді існують люди, яким подобається жити в самоті. Можливо, жінки більше потребують чоловіків, аніж чоловіки жінок.

Проте Маг не здався їй розгніваним, коли знову заговорив.

— Я хочу поставити тобі одне запитання, — сказав він. — Ти повинна відповісти на нього правдиво й щиро. Якщо скажеш правду, я навчу тебе того, чого ти просиш. Якщо збрешеш, то ніколи не повертайся до цього лісу.

Бріда зітхнула з полегкістю. Вона не боялася запитань. І брехати їй не було потреби. Їй здавалося, будь-який Учитель, приймаючи учня, міг зажадати від нього чогось набагато складнішого.

Він сів перед нею. Очі йому блищали.

— Припустімо, я почав навчати тебе, чого сам навчився, — сказав він, не відриваючи погляду від її очей. — Почав показувати тобі паралельні світи, які нас оточують, янголів, мудрість природи, містерії Традиції Сонця і Традиції Місяця. Але одного дня ти підеш до міста, щоб купити там чогось поїсти, й зустрінеш чоловіка, якого тобі призначить доля.

«Я навряд чи його впізнаю», — подумала вона. Але вирішила мовчати. Схоже, запитання буде важчим, ніж вона думала.

— Він відчує те саме, що й ти, і підійде до тебе. Ви покохаєте одне одного. Ми продовжимо наші уроки, і я навчатиму тебе космічної мудрості вдень, а він навчатиме тебе мудрості кохання вночі. Але неминуче настане мить, коли ці дві науки увійдуть у суперечність. Тобі доведеться обирати між ними.

Маг замовк на кілька хвилин. Ще й не поставивши своє запитання, він уже боявся відповіді дівчини. Її сьогоднішній прихід означав кінець певного етапу в житті обох. Він знав про це, бо йому були відомі традиції та наміри Наставників. Він потребував її не менше, ніж вона його. Але вона мусить тепер сказати правду; така його неодмінна умова.

— А тепер відповідай мені з усією щирістю, — сказав він нарешті, набравшись духу. — Ти покинеш усе, чого доти навчилася, усі можливості й усі містерії, які набула й іще зможеш набути у світі магії, щоб залишитися з чоловіком, якого тобі визначила доля?

Бріда відвела від нього погляд. Навколо були гори, ліс, а далеко внизу маленьке село вже почало засвічувати свої перші вогні. З димарів валував дим, і не так уже далеко звідси родини сідали за стіл вечеряти. Вони чесно трудилися, боялися Бога й завжди були готові допомогти ближньому. Вони жили таким життям тому, що знали кохання. Їхнє життя було наповнене змістом, вони вміли пояснити все, що відбувається у світі, хоч ніколи не чули про такі містичні науки, як Традиція Сонця і Традиція Місяця.

— Я не бачу ніякої суперечності між своїм пошуком і своїм щастям, — сказала вона.

— Відповідай на моє запитання. — Очі Мага не відривалися від її очей. — Ти покинула б усе заради цього чоловіка?

У Бріди виникло невтримне бажання заплакати. То було навіть не запитання, то був вибір, найтяжчий вибір, який людям доводиться робити у своєму житті. Вона вже не раз про це думала. Був у її житті період, коли ніщо не здавалося їй таким важливим, як вона сама. Вона закохувалася й у неї закохувалися вже багато разів, вона завжди вірила, що її кохання триватиме вічно, проте щоразу воно закінчувалося дуже скоро. З усього, що вона доти знала, їй було найважче зрозуміти кохання. У той час вона була закохана в юнака, не набагато від неї старшого, він вивчав фізику й дивився на світ зовсім іншими очима, ніж вона. Вона надто часто вірила в кохання, надто часто була впевнена у своїх почуттях, але стільки разів їй доводилося спізнати розчарування, що вона вже ні в чому не була переконана. Але навіть за таких обставин кохання важило в її житті надто багато.

Вона уникала дивитись на Мага. Її погляд зосередився на селі та на його димарях, звідки валував білий дим. Саме через кохання люди намагалися пізнати світ від першопочатку часів.

— Я все покинула б, — сказала вона нарешті.

Чоловік, який сидить навпроти неї, ніколи не зрозуміє, що відбувається в людських серцях. Цей чоловік знає, що таке могутність, що таке магія, але він не знає людей. Чуб у нього посріблений сивиною, шкіра — обпалена сонцем, і він збудований як людина, що звикла підійматися на гори та спускатися з них. Він живе у світі чарів, його очі віддзеркалюють душу, наповнену відповідями, і, певно, він не раз переживав розчарування, коли йому доводилося мати справу з почуттями пересічних людей. Вона також розчарована в собі самій, але брехати не може.

— Подивись на мене, — сказав Маг.

Бріді було соромно. Проте вона подивилась на нього.

— Ти сказала правду. Я навчатиму тебе.

Споночіло, й зірки яскраво мерехтіли в безмісячному небі. За дві години Бріда розповіла про все своє життя цьому незнайомому їй чоловікові. Вона намагалася знайти в ньому факти, що пояснювали б її інтерес до магії, — такі, як видіння в дитинстві, передчуття, внутрішні поклики, — проте не знайшла нічого. Вона відчувала потяг до знань, і то було все. Саме тому вона вже ходила на курси астрології, ворожіння на картах, нумерології.

— Це лише мови, — сказав Маг. — І то не єдині. Магія промовляє багатьма мовами до людського серця.

— Що ж тоді таке магія? — запитала вона.

Навіть у темряві Бріда