Библик Микола був колись в Америці і, вернувшись, поклав кращу хату. Але Марися була йому вже друга жона. Дітей своїх не мала, зате дуже знала до курок, гусок і ворожити.
Анна зустріла її на подвір’ї, якраз тоді, коли сипала збіжжя куркам.
— Славайсу, Марисю! — привіталася.
Марися оглянула її уважно. її темні очі дивилися гостро з-під чіпця.
— Слава навіки. Ци не за Ґмитра пришли-сте розвідати? — Анні пробігли мурашки спиною. Ворожка знала все наперед. Певно знає і про парубка…
— Таже за нього. Пішов тай ся не вертат, альо другі вже прийшли домів… Марися приложила руку до чола й дивилася на сонце:
— А Ґмитро ся не верне. За дві неділі вістку матимете, що ляг та й не прийде вже д вам, хотьби-сте го кликали кілько.
Анна тільки сплеснула в долоні та й як не заголосить, як не заплаче! А Марися далі в сонце ся дивит і каже:
— Десь го в дорозі вбили, аж там, де не виджу ни гір, ни ліса, тілько само поле.
За дві неділі вернувся з війни Копачів Федьо. Аж з України пішки йшов. Він вістку приніс, що перед переправою через Збруч не одного галичанина мертвим залишили над берегом річки. Там і Дмитро зостався.
Де немає ні гір, ні ліса, тільки широке поле.
(обратно)
Примітки
1
Ци = чи. (Див. пояснення говіркових слів наприкінці книжки).(обратно)