ФЕДЕРІКО

ГАРСІА

ЛОРКА

Ім’я видатного іспанського поета і драматурга Федері-ко Гарсіа Лорки (1898 — 1936) добре відоме в усьому світі. Трагічна загибель Лорки від рук франкістсь-ких убивць перетворила його ім’я на символ антифашистської боротьби іспанського народу. З року в рік зростає популярність поезії й театру Гарсіа Лорки серед радянської громадськості.

У цій книжці читачі знайдуть основну частину естетичної спадщини Федеріко Гарсіа Лорки. Поетична ес-еїстика Лорки присвячена широкому колу проблем іспанського та світового мистецтва; вона пройнята глибоко демократичним пафосом і відбиває прагнення поета зробити шедеври світової культури, зокрема класичний іспанський театр, приступними якнайширшій аудиторії. Усе життя Лор-ка боровся за творчість в дусі найкращих традицій народного мистецтва Іспанії, На Україні естетична спадщина Федеріко Гарсіа Лорки видається вперше. Переклад здійснено за виданнями:

Ребегісо Оагсіа Ьогса. ОЬгаз сотріеіаз Мабгісі, 1972; Ьог-са рог Ьогса. Ьа НаЬапа, 1971.

ПАМ’ЯТГКИ

ЕСТЕТИЧНОЇ

ДУМКИ

Багатотомна серія «Пам’ятки естетичної думки» знайомить читача з найвидат-нішими творами з питань естетики, що їх написали діячі вітчизняної і зарубіжної науки, культури, мистецтва. Серія охоплює твори мислителів античного світу, доби Відродження та Просвітительства, російських і українських революціонерів-демократів, класиків марк-сизму-ленінізму.

Щороку видавництво «Мистецтво» випускає книги цієї серії. Наступними виданнями будуть:

Поль Лафарг. Думки про мистецтво.

Віссаріон Бєлінський. Думки про мистецтво.

ФРЕДЕРІКО

ГАРСІА

ЛОРКА

ПАМ’ЯТКИ ЕСТЕТИЧНОЇ ДУМКИ

ПАМ'ЯТКИ

ЕСТЕТИЧНОЇ

ДУМКИ

ФЕДЕРІКО ГАРСІА

АОРКА

ДУМКИ

ПРО

МИСТЕЦТВО

«МИСТЕЦТВО» • КИЇВ • 1975

Упорядкування, переклад з іспанської, передмова та примітки Михайла МОСКАЛЕНКА

Рецензенти:

Доктор філософських наук КУДІН В. О. Кандидат філологічних наук ХАРИТОНОВ В. С.

© ВИДАВНИЦТВО «МИСТЕЦТВО», 1975. ПЕРЕКЛАД, ВСТУПНА СТАТТЯ, ПРИМІТКИ

теоретична СПАДЩИНА ФЕДЕРІКО ГАРСІА ЛОРКИ

Менше двадцяти років тривала творча діяльність геніального іспанського поета і драматурга Федеріко Гарсіа Лорки: перші свої поезії він написав узимку 1916/17 року, а був розстріляний фалангістами 19 серпня 1936-го... Термін трагічно короткий; якщо ж узяти до уваги всю значущість відомої нам поетової спадщини, стане зрозуміло, що це були роки бурхливої, вкрай напруженої праці, безперервного розвитку і зростання.

Як поет Гарсіа Лорка здобув світову славу передусім такими своїми книжками, як «Циганський романсеро» (1928), «Канте хондо» (1931), «Плач за Ігнасіо Санчесом Мехіасом» (1935), а також виданими вже посмертно збірками «Тамаритян-ський диван» (1936) та «Поет у Нью-Йорку» (1940). Не менш відомий він і як драматург, автор кільканадцяти п’єс, найпопу-лярніші з-поміж яких — патріотична віршована драма «Маріана Пінеда» (1925), трагікомічний фарс «Чарівна Чоботарка» (1930), трагедії «Криваве весілля» (1933), «Йєрма» (1934), «Дім Бер-нарди Альби» (1936). Чимдалі більшу до себе увагу привертають і інші сторони багатогранної діяльності митця: Лорка-тео-ретик, Лорка-есеїст, Лорка-художник, Лорка-режисер, Лорка — дослідник і популяризатор музичного фольклору Іспанії.

Слава Гарсіа Лорки зростає з кожним роком. Вірші поета перекладаються десятками мов, незмінний успіх у глядачів мають його драми, щороку з’являються нові і нові літературно-критичні дослідження його спадщини. Творчість Гарсіа Лорки нині посіла місце серед найвищих досягнень іспанської культури, ім’я поета навіки стало поруч з іменами Сервантеса, Лопе де Вега, Кальдерона, Гонгори, Кеведо — вершинами іспанського мистецького генія у світовій культурі. І, природно, доробок Лорки, як і всяке видатне явище національної культури, став надбанням справді інтернаціональним, надбанням мільйонів читачів у всьому світі.

Життя розвіяло міф про Лорку, створений деким із його сучасників,— міф про наївного поета, добре обізнаного з рідним фольклором, але далекого від насущних проблем доби, глухого до нових віянь. Міф цей складався не сам по собі. До його створення спричинився цілий ряд факторів — від наївного нерозуміння поетової спадщини, незнання її в повному обсязі до свідомо тенденційного добору фактів і навіть їх перекручень. У цілому ж цей міф був вигідний офіційній франкістсько-тоталітарній Іспанії. Розвіянню цього міфа сприяла публікація цілого ряду матеріалів (лекцій, бесід, виступів, листів Лорки), що їх поет не призначав або не встиг підготувати для друку, а також перевидання деяких статей і заміток, опублікованих ним свого часу в провінційній періодиці і розпорошених по архівах. Стала можливою цілісна оцінка есеїстики Федеріко Гарсіа Лорки, цікавої як в аспекті вивчення і розуміння його власної творчості, так і з погляду сформульованих у ній естетичних принципів поета.

Доробок Федеріко Гарсіа Лорки належав і належить прогресивній світовій культурі — саме тому потребує грунтовного осмислення теоретична спадщина поета; його театр і поезія, поряд з есеїстикою, залишаються важливим джерелом пізнання естетики Лорки—-видатного теоретика літератури і театру. Творчість Гарсіа Лорка належить до того мистецтва, яке глибоко досліджує реальну дійсність в усіх її найскладніших, різноманітних проявах; мистецтво його скероване не лише на художнє пізнання дійсності, але й передбачає активну діяльність з метою її перетворення. Теоретична спадщина Лорки відповідно розроблює основи саме такого мистецтва. На користь цього, зокрема, свідчить ставлення Лорки до мистецтва театру, висловлене драматургом у «Бесіді про театр»: «Театр — це школа плачу і сміху, це трибуна, з якої людям вільно виступати проти фальшивої чи застарілої моралі, на живих прикладах пояснювати вічні закони людського сердця і людського почуття.

Народ, що не підтримує свого театру, або вмер, або вмирає. З іншого боку, театр, який крізь сміх і сльози не вловлює соціального пульсу, пульсу історії, не відбиває трагедії народу, не забарвлений природними його кольорами та національним духом, не має права називатися театром».

Бурхливий розвиток Лорки як митця відзначався широтою охоплення і глибиною засвоєння всіх визначних явищ культури іспанського народу, створених у минулому й творених на очах поета. До кола