Магдалени.
Коли на тарілках нічого не залишилося, капітан утер губи ріжком скатертини й заговорив на такому барвистому жаргоні, що цим відразу покінчив з високим престижем річкових капітанів у царині мовної культури. Власне, він говорив, не звертаючись ні до кого, а лише намагався вилити лють, що розпирала йому груди. Вивергнувши з себе потік найбрутальнішої лайки, він сказав на закінчення, що не уявляє собі, як тепер вони виплутаються з халепи, у яку вскочили, вивісивши жовтий холерний прапор.
Флорентіно Аріса вислухав його, не змигнувши оком. Потім подививсь у вікно на круглий квадрант троянди вітрів, на чистий обрій, на грудневе небо, де не було жодної хмаринки, на одвічно судноплавні води і сказав:
— Рушаймо прямо, прямо, прямо — і знову до Ла-Доради.
Ферміна Даса здригнулася, бо впізнала давній голос, натхнений благодаттю Святого Духа, і поглянула на капітана: він і був її долею. Але капітан її не бачив, бо його затопила висока хвиля могутнього натхнення Флорентіно Аріси.
— Ви це сказали серйозно? — запитав він.
— Відколи я живу на світі, — відповів Флорентіно Аріса, — я не казав нічого несерйозного.
Капітан подивився на Ферміну Дасу і побачив на її віях перші блискітки зимової паморозі. Потім перевів погляд на Флорентіно Арісу, незворушного, незламного у своєму коханні, і злякався, надто пізно подумавши про те, що врятуватися від життя куди важче, ніж від смерті.
— І скільки ж ми, в біса, зможемо отак плавати сюди й туди? — запитав він.
Флорентіно Аріса тримав напоготові відповідь на це запитання вже п’ятдесят три роки, шість місяців та одинадцять днів і рівно стільки ж ночей.
— Усе життя, — сказав він.
Перекладено за виданням: Gabriel García Márquez. El amor en los tiempos del cólera. — Editorial Bruguera, S. A., Barcelona, 1985. © Gabriel García Márquez, 1985. © В. Шовкун, 1994, переклад.
Журнал "Всесвіт" №№ 9, 10, 11-12 1994 р.
Перекладено за виданням: Gabriel García Márquez. El amor en los tiempos del cólera. — Editorial Bruguera, S. A., Barcelona, 1985. © Gabriel García Márquez, 1985. © В. Шовкун, 1994, переклад.
Гарсія Маркес, Габріель (1928–2014) — колумбійський письменник, автор повістей «Полковникові ніхто не пише» (1958), «Недобра година» (1962), романів «Сто років самотності» (1967), «Осінь патріарха» (1975), «Хроніка вбивства, про яке всі знали заздалегідь» (1981), «Кохання під час холери» (1985), збірників оповідань. Лауреат Нобелівської премії 1982 р. Оце така коротенька й суха енциклопедична довідка. Та й навряд чи всесвітньовідомий автор «Ста років самотності» потребує додаткових рекомендацій. Нагадаймо хіба що: і «Полковникові ніхто не пише», і «Осінь патріарха», і «Хроніку вбивства…» свого часу опубліковано у «Всесвіті» (1972, № 3; 1978, № 1–3; 1981, № 11). Що ж до пропонованого нині читачам роману, то цілком досить сказати лиш одне: це роман Габріеля Гарсії Маркеса.
Шовкун Віктор Йосипович (нар. 1940 р.) — відомий український перекладач, член Спілки письменників України. Перекладає з французької, італійської, іспанської, португальської, англійської мов. У його великому творчому доробку — переклади творів Анатоля Франса, Оноре де Бальзака, Чезаре Павезе, Бласко Ібаньєса та багатьох інших зарубіжних письменників. 1990 року за переклад роману Гора Відала «Сотворіння світу» («Всесвіт», 1989, № 1–4) В. Шовкун став першим лауреатом літературної премії імені Миколи Лукаша.
Журнал "Всесвіт" №№ 9, 10, 11-12 1994 р.