«Гроші», 1888 р.) — одна з найкращих п’єс Карпенка-Карого, яка не втратила своєї актуальності й сьогодні, залишаючись гордістю національної театральної культури. Спрямувавши твір проти заможних хазяїв, сповнених ненаситною жадобою до збагачення, автор розповів зокрема й про те, як розділилося селянство після скасування кріпосного права («земельні» та «безземельні»), а також показав, як саме тривав цей процес.

Іван Франко

На склоні віку. Розмова вночі перед новим роком

Іван Франко (1856–1916) — український письменник, поет, перекладач, критик, вчений, публіцист, найбільш яскравий діяч українського руху в Галичині кінця XIX — початку XX ст., чий вплив на громадські настрої забезпечувався силою його інтелекту та морального авторитету. Його значення для становлення сучасної української літератури часто порівнюють із значенням Т. Шевченка, а еволюція політичних поглядів І. Франка є характерною для розвитку домінуючих тенденцій в українському русі на західноукраїнських землях на зламі двох століть.

Так, у творі з промовистою назвою «На склоні віку. Розмова вночі перед Новим роком 1901», надрукованому в «Літературно-науковому віснику» № 12 за 1900 рік, констатуючи, що в XIX сторіччі відбулась політична емансипація не лише буржуазії чи пролетаріату, а всього людства, І. Франко вітає в явищі конституціоналізму звільнення від абсолютизму XVIII ст. Втім, автор п’єси зовсім не абсолютизує конституціоналізм, підкреслюючи, що юридична рівність лише створює умови для досягнення рівноправності, проте самі ці умови справджуються лише в процесі вільного існування свідомих своїх прав індивідів.

Степан Васильченко

Куди вітер віє

Степан Васильченко (1879–1932) — український письменник, драматург, педагог (справжнє прізвище — Панасенко). Увійшовши до літератури на початку 1910-х рр. із циклом оповідань на педагогічну та селянську тематику, С. Васильченко звертається згодом до драматургії, пишучи переважно одноактні п’єси, що за тематикою і художніми засобами органічно близькі до його прози. Автори цього періоду намагалися розвинути традиції української класичної драматургії, вирішуючи проблему відображення національного характеру в «революційних» умовах.

З часом така характерна ознака творчості С. Васильченка, як ліризм, змінюється на драматичну патетику пізніших творів — неспокійну, динамічну, перейняту відчуттям ворохобно-революційного перетворення світу. Тож не дивно, що сатиричне осмислення «національних» зрушень, зокрема у таких творах, як казка «Ось та Ась» і в одноактній комедії «Куди вітер віє» (1919) про політичних перевертнів, були заборонені за радянського часу. Загалом символіка вітру, що в українській радянській літературі означала «революційне» оновлення (згадаймо «вітру вітровіння» П. Тичини) набуває в п’єсі «Куди вітер віє» С. Васильченка не «пролетарського», а типово декадентського забарвлення. Його герої перебувають у стані душевного неспокою, гарячого бажання рішуче змінити своє життя, що перетинається з банальною обивательщиною в стилі таких пізніших культових творів, як «Мина Мазайло» М. Куліша і «Санаторійна зона» М. Хвильового.

Примітки

1

Чигирин — мiсто на Черкащинi. В XVII столiттi, починаючи вiд Богдана Хмельницького, мiсто було столицею, де перебували українськi гетьмани.

(обратно)

2

Хорунжий — чин старшини козацького вiйська.

(обратно)

3

Наливайко Северин — ватажок селянського повстання проти шляхетської Польщi в кiнцi XVI столiття.

(обратно)

4

Остряниця — Яцко-Якiв Острянин, керiвник селянського повстання в першiй половинi XVII столiття.

(обратно)

5

Братський — монастир у Києвi на Подолi, заснований у кiнцi XVI ст. при школi, потiм академiї.

(обратно)

6

Цезар — цiсар, iмператор.

(обратно)

7

Латинський вiршник — Шевченко, очевидно, мав на увазi римського поета Горацiя.

(обратно)

8

Цесарцi — австрiйцi.

(обратно)

9

Сава Чалий — один з гайдамацьких ватажкiв у першiй половинi XVIII столiття, що потiм — став зрадником i перейшов на бiк шляхти.

(обратно)

10

Свiрговський Iван — очолював козацький загiн у боротьбi з турками. Потрапив у полон до туркiв i там загинув.

(обратно)

11

Тимофiй — Тимiш, син Богдана Хмельницького, помер 1653 року в Молдавiї вiд рани, що її дiстав в бою зi шляхтою.

(обратно)

12

Гендлювати — торгувати, баришникувати.

(обратно)

13

Урда — макуха з насіння конопель або маку.

(обратно)

14

Паровиця — віз, запряжений парою волів.

(обратно)

15

Орчик — поперечна палиця для прив’язування посторонок до упряжки.

(обратно)

16

Король помер — хай живе король! (фр.)

(обратно)

17

(обратно)

18

(Переклад М. Лукаша). — Упоряд.

(обратно)

19

Предмет надзвичайного захоплення (пол.). — Упоряд.

(обратно)

20

В розпалі бою (нім.).

(обратно)

21

Вгору! (нім.)

(обратно)

22

Flegaljahre — отроцтво.

(обратно)

23

«Житія апостолів» (латин.)

(обратно)

24

«Житія святих» (нім.).

(обратно)

25

Прав людини (фр.).

(обратно)

26

(Переклад Миколи Лукаша.)

(обратно)

27

«Газета розваг» (фр.).

(обратно)

28

«Летючі листки» (нім.).

(обратно)

29

«Пшют» (нім.).

(обратно)

30

Хай спочиває з миром! (латин.).

(обратно)

31

Хай живе, росте, квітує! (латин.).

(обратно)