на цій основі

суспільної свідомості у бік ідеалістичних і релігійних цінностей».

Своє головне наукове завдання він бачив в тому, щоб, спираючись на синтез кантіанства

баденської школи і окремих положень філософії права Гегеля, обґрунтувати релігійно-

метафізичну природу політико-правової реальності.

Будучи прихильником правової держави, режиму законності й дотримання прав і свобод людини,

він, проте, констатував на рубежі ХIХ-ХХ ст. глибоку кризу традиційних демократичних

інститутів Заходу.

…Правова держава, демократія в цілому, будучи найбажанішою для Новгородцева організацією

влади, ніколи, на його думку, не буде в змозі задовольнити «вищих запитів людського духу»,

завжди обмежуватиме розвиток людської особи. Вирішення конфлікту особи і держави вчений

відносить за межі людської історії, в надприродний …світ, який, задаючи цілі і цінності земного

життя, вносить до останнього «абсолютний ідеал», котрий включає кінцевий сенс людського

існування і імперативи поведінки влади і підвладних.

ОБСТОЮВАВ ГІДНІСТЬ ЛЮДСЬКОГО ІСНУВАННЯ, з інтернет-сайту «Народної волі»

Залишаючись прихильником ідеї правової держави, Н. боровся з позитивістськими трактуваннями

права, обґрунтовував підлеглість держави праву, яка виводиться з ідеї належного, яка існує в

моральній свідомості людини. Відповідно до цієї ідеї відбувається становлення права, котре

пов’язує державну владу.

Зв’язаність держави правом, котра розуміється як втілення моральності, яка стоїть над державою,

– одне з найважливіших положень філософії права Новгородцева. Утверджуючи етичну свідомість

особи як джерело права, що зв’язує державу, він тим самим обмежував владу держави, надаючи

широку свободу індивідові.

Особливий інтерес представляє учення Н. про правову державу. Він підкреслює, що правова

держава зростає з первинних державних форм, що суспільний прогрес невблаганно й закономірно

приводить до появи правової держави. Особливе місце в системі прав, які гарантуються правовою

державою, повинно займати, на думку Н., право на гідне людське існування.

Визначаючи демократію як систему релятивізму, систему терпимості й байдужості до всяких догм

і поглядів, систему найширших допущень і на всі боки відкритих доріг, вчений застерігає від її

«фатальної небезпеки» – відсутності абсолютних духовних основ, що приводить до деспотизму

більшості і спустошення людської душі. Він вважає, що метою суспільного розвитку повинні бути

не пошук «всезціляючих» політичних форм, а «благодатна освіта душ», причому ідеали

демократії, народовладдя необхідно замінити на агіократію (влада святинь).

Суспільний ідеал бачився Н. у вигляді «принципу загального об’єднання на початках рівності і

свободи» або «вільного універсалізму», в якому утілюються «і рівність, і свобода, і свобода осіб, і

загальність їх об’єднання».

ВТІЛЕННЯ ІДЕЇ СПРАВЕДЛИВОСТІ І ДОБРА, з монографії Н. Жуковської «Політичні ідеали

стародавнього і нового світів»

За допомогою природного права Н. обґрунтовував невідчужуване право осіб, закликав «до

удосконалення реформ в ім’я етичних цілей».

На відміну від Л. Петражицького, він… обстоював думку про те, що право й моральність

співіснують в тісній єдності. Він пояснював це наступними обставинами:

а) право і моральність утворюють єдину сферу ідеального і належного, яка не може припускати

роздвоєння людського ідеалу;

б) право і моральність мають однакову кінцеву мету – втілення ідеї справедливості і добра;

в) дана мета може бути здійснена лише на підставі єдиного принципу особи.

Істотне місце в теоретичних розробках Н. займало філософське обґрунтування концепції правової

держави новітнього часу, в рамках якої можна виділити наступні основоположні ідеї:

а) визнання дуалізму права, тобто його поділ на право ґрунтовне (позитивне) і природне

(суб’єктивне);

б) вчення про етичну особу як вищу норму права і справжню основу побудови правової держави;

в) ідея єдності влади і необхідності розділення властей;

г) принцип законності «панування тих, що знають» і природне підпорядкування їм решти всіх

суб’єктів права;

д) мета такої держави – «не гармонія суспільної досконалості, а свобода нескінченного розвитку».

Саме у прагненні до «суспільної досконалості» Н. бачив головний недолік вчень про правову

державу, який він визначав як раціональний утопізм.

БАЧИВСЯ З СИНОМ НОВГОРОДЦЕВА, з листа С. Тимошенка В. Вернадському від 17 липня

1929 р.

Дорогий Володимиру Івановичу!

Пишу Вам з Праги. Вчора бачився з сином П. І. Новгородцева, розмовляв про його плани. Мені

здається, що він зможе влаштуватися в Америці, якщо тільки йому вдасться одержати візу. Я

умовився з ним, що після повернення до Америки говоритиму з адміністрацією «Westinghouse Cо»

і, думаю, що все буде залагоджено.

…Наші плани з’їхатися всім разом у Празі – не здійснилися. Тяганина Вашої влади все псує.

Батьку обіцяли дати паспорт і тягнули так довго, що термін давно сплив і ось ми, зібравшись в

Празі зі всіх кінців світу, знову роз’їжджаємося, не побачившись з батьком. Йому зараз 82 роки, і я

абсолютно не розумію, навіщо потрібно було його затримувати. Ясно, що ніякої небезпеки для

радянського ладу він не представляє.

У 1930 році, якщо все буде благополучно, збираюся бути на математичному з’їзді в Стокгольмі , якщо умови в Росії будуть сприятливішими для подорожей, то постараюся побувати в Петербурзі, Москві й Києві.

Щиро відданий вам С. Тимошенко.