РОСТОВЦЕВ Михайло Іванович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Історик, археолог, перекладач. Фундатор соціально-економічного напряму в російському

антикознавстві.

З дворянської родини. Батько, Ростовцев І., – вчитель гімназії, попечитель учбового округу.

Народився 29 жовтня (10 листопада) 1870 р. в м. Житомирі Волинської губернії Російської імперії

(нині – адміністративний центр однойменної області України).

Помер 20 жовтня 1952 р. в м. Нью-Хейвені (Коннектикут, США). Похований на місцевому

цвинтарі.

Закінчив Житомирську класичну гімназію (1888), навчався на історико-філологічному факультеті

Київського університету св. Володимира (1888-1890), закінчив Петербурзький університет (1890-

1892), стажувався за кордоном (1895-1898).

Працював викладачем царськосільської Миколаївської гімназії (1892-1895), Петербурзького

університету (1898-1917), петербурзьких Вищих жіночих курсі (1898-1917), Мадісонського (1920-

1925), Єльського університету (1925-1939), керівником археологічних досліджень та куратором

досліджень у галузі античного мистецтва Єльського університету (1939-1944).

Дійсний член Петербурзької академії наук (1917).

Дійсний член-кореспондент Німецького археологічного інституту в Римі (1914).

Почесний доктор Гарвардського, Вісконсинського, Єльського, Кембриджського, Оксфордського,

Чикагського університетів.

Спеціалізувався з проблем історії, археології, мистецтвознавства, зокрема, досліджував історію

еллінізму і Римської імперії, а також стародавню історію півдня Росії (встановив складну

взаємодію грецької, іранської і місцевих культур).

Друкувався в журналах «Світ Божий», «Revue numismatique», «Журнал міністерства народної

освіти», «The New Russia», «Додаток до «Архіву з папірології та споріднених дисциплін»,

«Археолого-епіграфічні повідомлення», «Повідомленнях Німецького археологічного інституту (в

Римі)», «Нумізматичний огляд», «Філолог», «Збірник з археології та історії Французької школи в

Римі», «Вісник Європи», «Straggling Russia», «Російська думка», «The New Europe», «Новий

журнал».

Як вчений дебютував розвідкою «Адміністрація римських провінцій за часів Цицерона» (1887).

Потім настала черга наступних доробків: «Про найновіші розкопки в Помпеях» (1893), «Війни

Цезаря в Галії, Німеччини і Британії» (1894), «Etude sur les plombs antiques» (1897-1899), «Історія

державного відкупу в Римській імперії» (1899) «Римські свинцеві тессери» (1903), «Елліністично-

римський архітектурний пейзаж» (1908), «Античний декоративний живопис на півдні Росії»

(1914), «Дослідження з історії римського колонату» (1910), «Еллінство та іранство на півдні

Росії», «Народження римської імперії» (обидва – 1918), «Великий маєток в Єгипті III ст. до н. е.»

(1922), «Скіфія і Боспор» (1925), «The social and economic history of the Roman Empire» (1926),

«Mystic Italy» (1927), «A history of the ancient world» (1926-1927), «Dura-Europos and its art» (1938),

«The social and economic history of the hellenistic world» (1941).

Переклав (у співавторстві з Ф. Зелінським) «Нарис римської історії та джерелознавства» Б. Споді

(1899).

В СРСР значущість наукової спадщини Р. заперечувалася як прояв «кризи буржуазної науки».

Не сприйнявши більшовицької революції, емігрував спочатку до Великобританії (1918), Франції

(1919), а потім – США (1920).

Значна частина записників, листів, рукописів лекцій, наукових і публіцистичних робіт Р.

дореволюційного періоду зберігаються в Центральному державному архіві РФ і архіві Російської

академії наук.

Його особистої бібліотеки передана Науковій бібліотеці Ленінградського університету (РФ).

Наукова спадщина післяреволюційного періоду зберігається в особистому архівному фонді

бібліотеки Єльського університету (США).

У Ленінградському відділенні Інституту археології АН СРСР пройшла конференція, присвячена

пам’яті вченого (1989).

У Москві за редакцією Г. Бонгард-Левіна вийшла книга «Скіфський роман», присвячена життю і

творчості нашого земляка (1997).

Серед друзів та близьких знайомих Р. – Ф. Зелінський, С. Жебелєв, І. Бунін, О. Блока, Л. Бакст, М.

Сергієнко, Я. Смирнов, Б. Фармаковський, С. Уельс, В. Антонович, Е. Борман, П. Мілюков, Г. де

Санктіс, Г. Вернадський, М. Пру, Ф. Соколов, Є. Тарле, І. Пом’яловський, В. Ернштедт, П. Нікітін, Е. Бікер-Ман, Н. Кондаков, Д. Гіллам та ін.

***

ЕКОНОМІЧНА ЖИТТЄЗДАТНІСТЬ НАРОДУ

, з наукового кредо М. Ростовцева

Розмірковувати про те, яке значення має економічна історія людства для розуміння його доль,

надмірно; не треба наполягати і на тому, яким важливим показником економічного життя народу є

його фінансова адміністрація. Базу ж фінансової адміністрації складають агенти стягування,

спосіб стягування стоїть в тісному і безпосередньому зв’язку з економічною життєздатністю

народу, і якщо це відкуп, то немає нічого важливішого для з’ясування собі економічного стану

країни, як зрозуміти, яка форма відкупу панує в країні, в які відносини стає держава до вільних

підприємців, якою мірою воно регулює і направляє їх діяльність.

ПЛЕЧІ ГІГАНТА, з оцінки наукової діяльності М. Ростовцева Е. Фаркашем

Свого часу Альберт Ейнштейн, заперечуючи відкриті Ньютоном закони руху і до певної міри

перепрошуючи за такий перегляд, писав, що ми бачимо далі за наших попередників лише тому,

що стоїмо на плечах гігантів. У випадку з Ростовцевим ситуація протилежна: навіть стоячи на

його плечах, ми не спроможні бачити так далеко, як він.

Багато порушених ним проблем ще тільки належить дослідити, а ті, що вже вивчалися, – далекі від

цілковитої ясності. Його дослідження мистецтва звіриного стилю настільки плідні, що ми аж ніяк

не вичерпали можливостей запропонованого ним шляху. Ми дуже багато можемо навчитися в

цього вченого.

ЦЕНТРАЛЬНА ВЛАДА МАЄ БУТИ СИЛЬНОЮ, з дослідження М. Веса «The Russian

Background of the Young M.Rostovtzeff»

У своїй «Соціально-економічній історії Римської імперії» Михайло Ростовцев описує