- 1
- 2
БІЛІМОВИЧ Олександр Дмитрович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російсько-американський.
Економіст.
З лікарської родини. Батько, Білімович Д., – військовий медик.
Народився 1 січня 1876 р. в м. Житомирі Волинської губернії Російської імперії (нині –
адміністративний центр однойменної області України).
Помер 21 грудня 1963 р. в м. Бьорклі (штат Каліфорнія, США). Похований на місцевому цвинтарі.
Закінчив одну з київських гімназій, київський університет св. Володимира (1900).
Працював викладачем київського університету ім. св. Володимира (1900-1918), керівником
Управління землеробства і землевпорядкування Добровільної Армії А. Денікіна (1919-1920),
викладачем Люблінського (1921-1944), Мюнхенського (1945-1947) університетів, керівником
семінару в Інституті слов’янознавства Каліфорнійського університету (1948-1949).
Член-кореспондент Югославської академії наук.
Як публіцист дебютував статтями в журналі «Киянин».
Друкувався в виданнях «Російська матиця», «Киянин».
Спеціалізувався, насамперед, з проблем розвитку землеробства в межах Російської імперії
Перу нашого земляка належать наступні доробки: «Землевпорядні завдання й землевпорядне
законодавство Росії» (1907), «Розподіл Південної Росії за областями» (1919), «Власність і земля»
(1919), «Революція, більшовики й господарство Росії» (1919), «Марксизм» (1936), «Вступ в
економіку» (1937), «Кооперація в Росії» (1953), «Кооперація в Росії до, під час і після
більшовизму» (1955), «Християнська етика» (1959), «Економічний лад звільненої Росії» (1960).
Усього ним опубліковано понад 150 наукових праць.
Спільної мови з більшовиками після подій 1917 р. не знайшов і тому емігрував: спочатку до Чехії
(1920), потім – Югославії (1921), Німеччини (1945) і, нарешті, США (1948).
Особистий архів Б. зберігається у фондах Гуверівського інституту війни, революції й миру (м.
Стенфорд, Каліфорнія, США).
Серед друзів та близьких знайомих Б. – В. Шульгін, Д. Піхно, А. Денікін, П. Струве, О.
Кривошеїн, В. Челіщев, М. Савич та ін.
***
РЕВОЛЮЦІЯ І ПРАВА,
з економічного кредо О. Білімовича
У вогні революції згоріли всі приватні права.
ЧЕРГОВИЙ ПЕРЕДІЛ НЕ ПОТРІБЕН, з книги О. Білімовича «Власність і земля»
Певна частина землі навіть у висококультурних країнах повинна ще довго залишатися в руках
великих і середніх землевласників. Вони за нормальних умов дають дуже цінний суспільний клас,
на якому, між іншим, спочиває здорове місцеве самодержавство.
Лише за дуже грубого і простого стану суспільства переділ власності бути благом для тих, заради
кого намагалися таким шляхом поліпшити неправильний її розподіл; але сільське господарство
настільки індивідуальне, що при найменшому русі його по шляху інтенсифікації товариське
володіння землею руйнується.
ЗЕМЛЮ – ЗА ГРОШІ, з аграрного проекту О. Білімовича, складеного 1919 р.
Після найбільшої смути, пережитої в роки революції, значна частина великого землеволодіння
повинна бути швидко передана в руки дрібних і середніх хазяїв-селян. Так диктує необхідність
широкої земельної реформи із застосуванням примусового відчуження землі. Перехід її повинен
відбутися на підставі точного закону, який визначає, у кого скільки землі відрізається й кому
скільки з неї дається. Земля повинна перейти не у вигляді подарунка, а за правильно встановлену
плату.
НАРОДУ ПОТРІБНЕ НОРМАЛЬНЕ ЖИТТЯ, з книги О. Білімовича «Економічний лад
звільненої Росії»
Суспільство все більше буде ставати в опозицію до існуючого порядку і його носія партійного
апарату. Від влади поступово буде відходити все найчуйніше, особливо молодь. У всьому
державному апараті буде підсилюватися розкладання при прогресуючому моральному падінні
правлячого прошарку, який втратив віру у свою справу й догми, на яких побудована влада. Все
частіше самі члени цього прошарку будуть виносити на всенародну наругу зловживання й злочину
свого ж панівного класу, котрі що перестали бути таємницею.
Зрештою, у режиму… не буде зовсім людей, перейнятих ентузіазмом і щиро йому відданих, навіть
просто талановитих людей, які бажають віддати йому свій талант і готових боротися за нього.
…Настав час перестати нав’язувати нещасному російському народові, які б то не було месіанські
завдання.
Російський народ і так приніс уже більше жертв, ніж який-небудь інший народ в історії людства.
Він має право жити не для світових завдань, а для самого себе. Знову жити по-людському.
Спокійно влаштовувати своє народне господарство й мирно користуватися продуктами своєї
праці.
…Хто дав будь-кому право нав’язувати російському народові без його згоди нові месіанські
жертви? Його треба вберегти від жертв, а не навалювати на нього нові тягарі через придумані для
нього світові місії. Подальша моя робота побудована на тому припущенні, що майбутнє
господарське життя Росії буде вільне від жертв, котрі необхідні будь-яким месіанськими
завданням. Народу потрібне нормальне життя без надривів і непотрібних жертв.
…Він навряд чи поставиться з великою довірою до тих, хто стане запевняти його, що радянський
соціалізм несправжній і його треба тільки замінити дійсним соціалізмом. Вимоги або побажання
такої заміни, іноді навіть з посиланням на ленінський НЕП..., будуть, імовірно, частіше
висловлюватися опозицією, але при існуючій радянській владі. Після ж зміни цієї влади, коли
маски будуть зняті, пропозиції такої заміни навряд чи зустрінуть співчуття в маси населення.
У ВОГНІ РЕВОЛЮЦІЇ ЗГОРІЛИ ВСІ ПРИВАТНІ ПРАВА, з книги О. Білімовича
«Економічний лад звільненої Росії»
Дані ясно показують, як мало загального має сучасна радянська промисловість з російською
дореволюційною промисловістю. А тому, між іншим, відпадає й питання не тільки про яке-небудь
повернення через півстоліття вже давно
- 1
- 2