пояснити» мені, католичці «латинянці» свої промови, вставляв грецькі слова. Був дуже освічений. Дуже поважаю його за один його вчинок. Якось, один зі старшин напився «до положення різ», за виразом о. Патрикія, «як зюзя» за виразом товаришів-гусарів. А ми були в передових позиціях, тож це була велика провина. І командир полку, князь Енгаличев (татарин і мусульман!) звелів тримати того невдалого старшину «під арестом», «увесь час, що яе йдеться до бою». Старшина нудився, замкнений окремо й під вартою. Тож покликав о. Патрикія «для душеспасительної бесіди». Це — було дозволено душпастиреві. Але… запропонував «душпастиреві» грати з ним у карти, в «рамс». О. Патрикій образився «не за себе, многогрішного, але — в розсужденії сану образа!» І заявив, що більш до того старшини (графа О’Рурка) не піде.
(обратно)
382
Галузь роду Василевого мала маєтки на Чернигівщині ще до першої світової війни.
(обратно)
383
Київ мав якийсь час «Магдебурзьке Право».
(обратно)
384
Гідності членів магістрату.
(обратно)
385
Того часу, багато родин — і не магнатських чи шляхотських, посилали своїх синів студіювати за кордон. Переважно до славних тоді університетів до Падуї (чи Падови, як писали тоді) та до Гайдельбергу.
(обратно)
386
Токмо — тільки; «даже» — вживалось за старі часи як українське слово; пока — ще; юже — яку, що її.
(обратно)
387
«Золота Коругва» — муніціпальна кіннота, яку мали міста, що мали «Магдебурзьке Право».
(обратно)
388
Афтос — гора Атос.
(обратно)
389
Рек — сказав; наповаєть — напуває.
(обратно)
390
Малжонка — дружина, старо-українське слово.
(обратно)
391
Должно — як слід; живота — життя; аз не обрів — я не знайшов; слова з церковно-слов’янської мови.
(обратно)
392
Я тільки хотів сказати (грецьке). Іродот, замість Геродот; Омір — замість Гомер.
(обратно)
393
Тщився — намагався, старався; сія стяжах — цього досяг (церк. слов.).
(обратно)
394
У себе вдома, на батьківщині. Мова отця Елпідіфора — взірець «освічених» українських людей того часу, які вважали, що «мову простонародну» треба «очистити», вишліхтувати, зробити з «простої» — «мовою освічених людей».
(обратно)
395
Міфтопойс — літописець, клясичний автор, поет.
(обратно)
396
«Не падає по книгах» — не любується у книгах, не має смаку до читання; во коршмах — по шинках.
(обратно)
397
Безперечно так.
(обратно)
398
Насамперед, передусім.
(обратно)
399
«Рах» — мир.
(обратно)
400
Історичний факт; неосвіченість православного священства тієї доби, дійсно, була велика й це, головним чином, було джерелом різних єресей і суперечок.
(обратно)
401
Какофимія — кепське слово, перекручене з грецької мови.
(обратно)
402
Крива шабля.
(обратно)
403
За ті часи стіни обтягали тканиною, шкірою або обкладали тонкими дошками-«фанєрами»; опис меблів і обстанови — історично вірний.
(обратно)
404
Мається на увазі Флорентійська унія (1439 р) — Прим. упор.
(обратно)
405
Европа, дійсно, ще й сьогодні не уявляє собі правильно ані поваги еспанської, ані звичаїв, ані… справжньої історії цього краю!
(обратно)
406
У гербі «Чернигівських», православних Борковських, Лебідь, дійсно, стоїть — на одній нозі! — на землі, як гуска на березі. /Найвідоміший представник цих Борковських здобув собі у легенді грізну славу упира./ Прим. упор.
(обратно)
407
Улюблена назва, яку давали католикам не-католики (в Англії, так само).
(обратно)
408
За ті часи виробляли тільки такий папір: дебелий й синій, чи навіть — блакитнавий.
(обратно)
409
«Ninguno non puede, dar lo que non ha.» Із хроніки Дон Хуан Мануеля, «Libro de los tr?s razones».
(обратно)
410
Монсальват — мета «лицарів Св. Ґраля» — «Гора Спасіння», де, як каже легенда, має бути схований «Келих Св. Граля», з якого Христос пив і давав пити Своїм учням на Тайній Вечері і до якого Йосиф Ариматейський зібрав Св. Кров Христову, що капала з його Ран на хресті. Цей кубок — чи келих потім зник. І де схований — ніхто не відає. Але шукати його й принести знов людям, щоб «нагадати їм Любов й Офіру Христову» — це мета лицарів св. Ґраля. Слово «Ґраль» пишеться в різних мовах з двома а: «Грааль» а не «Ґраль», бо «Ґраль» — це наймення Візиґотського короля. А слово «Грааль» — утворилось із провансальського слова: «Сангре реаль». — Вольфрам фон Ешенбах, який перший спопуляризував легенду про св. Ґраля, — як німець, — не міг справно вимовити чуже йому слово. Бігом століть інші поети багато разів переробляли цю легенду, часами міняючи її сенс. Напр, із «Келиха св. Грааля» переробили на «смарагд, на якому вирізано: «бажання Раю».
(обратно)
411
Слова з поеми Ешенбаха.
(обратно)
412
За середнєвіччя існували при манастирях ще так звані: «обляти»-офіровані. Вони складали чернечі шлюби, вели те саме життя, що й ченці, але, якщо це були лицарі, то у випадку війни могли йти до бою, особливо, як що це була війна проти мусульман.
(обратно)
413
За старі часи було звичаєм заручати дітей… навіть іще не народжених: які прийдуть на світ!
(обратно)
414
Помідори — як і чоколяда — були привезені Колюмбом з Америки й дуже швидко стали звичайною стравою в Еспанії. А що помідори там дуже добре акліматизувались і було їх багато, то їх додавали до кожної страви. Значення приказки: що нема до чого додавати помідорів! Тобто: нема чого їсти! Отже, слід задовольнитись лише «сирим помідором». Дослівно: «Нема іншого потішення, як тільки сирий помідор».
(обратно)
415
Енлюмінюра — заставка, малюнок-прикраса, зроблений різними барвами, а не тільки чорною й червоною.
(обратно)
416
Банделета — місце для напису у вигляді стьожки.
(обратно)
417
«Відслонилися Божі таємниці».
(обратно)
