ОМЕЛЯНСЬКИЙ Василь Леонідович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Мікробіолог. В мікробіології існує науковий термін «анаероби Омеляновського».

З дворянської родини.

Народився 26 лютого (10 березня) 1867 р. в м. Полтаві Полтавської губернії Російської імперії

(нині – адміністративний центр однойменної області України).

Помер 21 квітня 1928 р. в м. Гагра Абхазької АРСР СРСР (нині – самопроголошена Абхазька

Республіка в складі РФ).

Закінчив Петербурзький університет (1890).

Працював науковим співробітником (1893-1912), завідуючим відділом загальної мікробіології

Інституту експериментальної медицини (1912-1928).

Дійсний академік академії наук СРСР (1923).

Спеціалізувався з проблем анаеробного розкладання целюлози; ролі мікроорганізмів в кругообігу

азоту і вуглецю в природі.

Першим у світі виділив культури анаеробних і спороносних бактерій, котрі зброджують

клітковину з утворенням органічних кислот і водню; першим вказав на можливість застосування

мікроорганізмів як хімічних індикаторів; довів існування бактерій, які утворюють метан з

етилового спирту; встановив, що кількість засвоєного азотофіксованого мікроорганізмами азоту

пропорційна засвоєнню органічної речовини.

Друкувався в журналі «Архів біологічних наук».

Як вчений дебютував низкою публікацій про анаеробне розкладання целюлози (1895-1900).

Потім настала черга наступних доробків: «Основи мікробіології» (1909), «Практичне керівництво

з мікробіології» (1922), «Скріплення атмосферного азоту грунтовими мікробами» (1923),

«Мікроорганізми як хімічні реактиви» (1924).

Перу О. також належать грунтовні нариси про І. Мечникова, Л. Пастера, С. Виноградського.

Уже після смерті вийшли двотомні «Вибрані праці» нашого земляка (1953).

Ім’я нашого земляка носить одна з вулиць м. Житомир.

Серед друзів та близьких знайомих О. – І. Павлов, С. Виноградський, О. Владіміров, В. Ушаков, Н.

Дмитревська, Д. Заболотний, М. Чигорін, В. Савич, Г. Баклеансон, П. Садовський, С. Салазкін, П.

Ашмарін, О. Альохін, Б. Грегорі, І. Макрінов, Д. Пшепюрка, К. Глухов, С. Розенталь та ін.

***

ВОРОГИ-ДРУЗІ

, з наукового кредо В. Омелянського

Мікроорганізми невидимо вдираються в наше життя, то як люті вороги, то як вірні друзі.

У РОЛІ ІНДИКАТОРІВ, з статті В. Богданова «Омелянський Василь Леонідович»

Застосувавши елективні живильні середовища, які містять як єдине джерело вуглецю

фільтрувальний папір, Омелянський вперше виділив культуру бактерій, що зброджують целюлозу,

і вивчив їх морфологію та фізіологію. Розробляючи проблему нітрифікації, встановив

пригноблюючий вплив різних органічних речовин на нітрифікуючі бактерії.

Поєднання морфологічного і фізіологічного методів дослідження дозволило йому всебічно

висвітлити роль мікроорганізмів в круговороті азоту і вуглецю.

Відомі також роботи вченого з різних питань загальної мікробіології: утворення бактеріями

метану, розкладання ними пектинових речовин, роботи з біології безбарвних сіркобактерій.

Омелянський першим вказав на можливість використання бактерій в ролі чутливих індикаторів

різних хімічних речовин.

ВІД ПОСАДИ ДИРЕКТОРА ВІДМОВИВСЯ, з офіційного листа О. Владімірова М. Семашкові

від 11 червня 1927 р.

№2394.

Народному комісарові охорони здоров’я М. О. Семашкові

На моєму клопотанні про звільнення мене від обов’язків директора Державного Інституту

Експериментальної Медицини, Вами накладена резолюція 6-го травня ц.р., в якій разом з іншими

розпорядженнями Ви запропонували Раді інституту намітити кандидата на названу посаду.

Виконання цього завдання Радою дещо затягнулося, оскільки Рада, перш за все, звернулася до

академіка В. Л. Омелянського, який перебуває зараз в Парижі, з пропозицією погодитися на

подання його кандидатури на посаду директора, причому за пропозицією академіка І. П. Павлова

для полегшення адміністративної роботи запропонувати вибрати йому в помічники ... Лева

Миколайовича Федорова.

Після отримання від В. Л. Омелянського переконливо мотивованої письмової відмови Рада

інституту 9-го червня в майже повному складі знов приступила до виборів кандидата. Результат

голосування подаю у вигляді копії журналу засідання на Ваш розсуд...

З глибокою пошаною і щирою відданістю

О. Владіміров.

ТВОРЧА СВОБОДА – ДОРОЖЧА, з стенограми засідання Ради Державного Інституту

Експериментальної Медицини від 9 червня 1927 р.

3. О. О. Владіміров повідомляє про листи, які надійшли на його ім’я від В. Л. Омелянського у

відповідь на звернення до нього Ради з пропозицією не ухилятися від висунення його кандидатури

на посаду директора інституту, яка запропонована І. П. Павловим і одностайно підтримується

Радою.

У своїх листах В. Л. Омелянський висловлює подяку Раді за надану йому утішну довіру, проте

рішуче ухиляється від ухвалення його кандидатури на посаду директора, мотивуючи свою відмову

віком і станом здоров’я, котрі не дозволяють в достатній мірі використовувати свої сили, які на

даний час повністю йдуть на виконання покладених на нього наукових завдань; до того ж, В. Л.

Омелянський вважає себе невідповідним для широкої адміністративної роботи навіть в комбінації

з молодшим і енергійнішим помічником.

На закінчення В. Л. Омелянський висловлює бажання залишитися і надалі слугою і посильним

захисником інтересів інституту.

Д. К. Заболотний підтверджує категоричність відмови В. Л. Омелянського на підставі одержаного

від останнього листа.

Ухвалили:

Взяти до уваги.

ЦВІЛЬ ПРОТИ СОЛЯНОЇ КИСЛОТИ, з розвідки М. Рабиновича і М. Мельник «Хвостаті

ферменти»

В історії боротьби США і Японії за панування на Тихому океані і в Південно-східній Азії в роки

другої