РУДЕНКО Людмила Володимирівна
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Шахістка. Перша радянська чемпіонка світу і друга – у світі (1950-1953).
З дворянської родини. Батько, Руденко В., – дійсний статський радник.
Народилася 27 липня 1904 р. в м. Лубни Полтавської губернії Російської імперії (нині – районний
центр Полтавської області України).
Померла 26 лютого 1986 р. в м. Ленінграді СРСР (нині – м. Санкт-Петербург РФ).
Закінчила Одеський інститут народного господарства (1925).
Працювала інженером однієї з леніградських друкарень, одного з оборонних заводів.
Чемпіонка СРСР (1952).
Міжнародний гросмейстер (1976).
Міжнародний майстер серед чоловіків (1953).
Заслужений майстер спорту СРСР (1953).
Р. серйозно займалася також плаванням і навіть стала чемпіонкою України з цього виду спорту
(1925).
Будинок в м. Ленінграді, в якому мешкала Р., прикрашає меморіальна дошка з написом «В цьому
будинку з 1976 по 1986 рр. жила и працювала видатна шахістка перша радянська чемпіонка світу
Людмила Володимирівна Руденко».
В м. Санкт-Петербурзі (РФ) проводиться жіночий шаховий турнір пам’яти нашої землячки (1987).
«Укрпошта» з нагоди 100-літнього ювілею Р. випустила маркований конверт з її зображенням
(2004).
В г. Лубни (Україна) відбувся Всеукраїнський шаховий турнір, присвячений 105-й річниці з дня
народження Р. (2009).
Серед друзів та близьких знайомих Р. – С. Бондарін, М. Харджієв, О. Толуш, Л. Крістол, Ф.
Дмітрієва, Х. Вайнер, М. Ботвинник, А. Кушнір, Р. Антонова, Н. Колотій, П. Романовський, М.
Тайманов, Л. Шамаєв, Г. Левенфіш та ін.
***
ТВОРИТИ ДОБРО
, з життєвого кредо Л. Руденко
Добрих слів і добрих справ вона ніколи не шкодувала для своїх численних друзів і знайомих.
ПОСПІШАЙТЕ, афоризм Л. Руденко
Поспішай порадувати добрим словом першого зустрічного, адже може бути – більше не
вдасться побачитися.
НА ДЕСЕРТ – ШАХИ, з інформації «Руденко Людмила Володимирівна» на orenda.pl.ua
Значного успіху Руденко досягла в 1928 році, ставши чемпіонкою Москви. У першості столиці
вона виграла всі дванадцять партій.
Людмила Володимирівна сім разів ставала чемпіонкою Ленінграда, з хорошими результатами
виступала у сімнадцяти першостях СРСР.
Учасниця 1-го і 16 інших чемпіонатів країни; найкращі результати: 1952 – 1-е м.; 1936, 1945,
1947/48 і 1953 – 2-е м. Чемпіонка Москви (1928), Ленінграда (1932, 1936, 1947, 1957, 1958, 1962 і
1963), спортобшеств «Спартак» (1937) і «Зеніт» (1954), відкритих першостей Узбецької РСР (1955)
і УРСР (1956). Учасниця ряду міжнародних матчів, у тому числі радіоматча СРСР – Велика
Британія (1946), матчів СРСР – ЧССР (1954), Ленінград – Будапешт (1957).
...Двері квартири Людмили Руденко завжди були гостинно відчинені для шахісток, що
приїжджають у місто на Неві мало не з усього Радянського союзу. На «десерт» в цьому будинку
традиційно завжди були шахи. Грала вся сім’я – бабуся, син, невістка та онук. Всі були в курсі
самих останніх шахових новин. Сюди, мов до клубу, завжди дзвонили і заходили провідні
ленінградські шахісти.
ВІЙСЬКОВА ТАЄМНИЦЯ, з нарису Т. Леонтьєвої «Радянський характер»
На початку Великої Вітчизняної війни, у кінці липня 1941 року, один з великих ленінградських
оборонних заводів евакуювали в тил, за тисячі кілометрів від Ленінграда, на береги річки Білої. А
діти низки працівників залишилися в літньому таборі.
...Людмила Руденко дісталася військового коменданта на вокзалі. Пред’явивши документи і
звернення заводських організацій, попросила допомогти їй сісти на будь-який потяг.
Але комендант, який не спав декілька діб, подивився на неї невидючими очима і сказав:
– Громадянко, звільніть приміщення. Зараз йдуть виключно військові ешелони. Хіба не бачите, що
робиться?!
Вона розкрила перед ним свою валізу з листами і змусила слухати себе.
– Невже ви не розумієте? Напевно, у вас немає дітей? – сказала гаряче.
Комендант махнув рукою, і обличчя його зморщилося.
– Діти є, громадянко, але зробити нічого не можу. Звільніть приміщення.
...Говорячи це, він підвів її до виходу на платформу і, переступивши поріг, сказав довірливо:
– Ось йдуть ешелони кожну годину, а куди йдуть – військова таємниця.
...Вона рішуче піднялася на порожній гальмівний майданчик вагону. В ту ж хвилину пролунав
далекий гудок паровоза і потяг рушив. ...Пересідаючи з потягу на потяг, вона потрапила поблизу
Рибінська до вагону з кіньми.
За добу дісталася станції Ленінград-Сортувальна.
...Щодня треба було діставати продукти, молоко, годувати триста дітей, мити посуд, різати хліб.
Навіть у мирний час таке триразове харчування було б складним завданням, а в умовах війни усе
це надзвичайно ускладнювалося.
КУМИР ПОКОЛІНЬ, з статті «Вшанували шахову королеву» на ukrposhta.com
Ім’я шахової королеви Людмили Руденко теж відоме багатьом шанувальникам спорту. Щоправда,
далеко не всі знають, що перша радянська чемпіонка світу з шахів родом з України. За все її життя
лише в статті латвійського журналу «Шахс» згадувалось, що народилась Людмила Руденко 27
липня 1904 року на Полтавщині, в Лубнах, а дитинство її пройшло в містечку Варварівка
Миколаївської області.
Вперше за шахову дошку Людмила сіла в десятирічному віці. Навчати мистецтва цієї
захоплюючої гри почав її батько – викладач місцевої гімназії, великий любитель шахів. Ці
дивовижні чорно-білі фігури назавжди захопили дівчину.
Із десяти шахісток чемпіонка світу Віра Менчик, яка давала сеанс одночасної гри, похвалила лише
Руденко, зазначивши, що на неї чекає блискуче майбутнє. І не помилилася. 1928 року Людмила
Володимирівна стала чемпіонкою Москви, а в 1932, 1936 роках – чемпіонкою Ленінграда з шахів.
...Блискуча перемога на чемпіонаті світу з шахів серед жінок. Тоді Руденко обійшла 15 суперниць
з 12 країн. На довгі роки