РУДЕНКО Людмила Володимирівна

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Шахістка. Перша радянська чемпіонка світу і друга – у світі (1950-1953).

З дворянської родини. Батько, Руденко В., – дійсний статський радник.

Народилася 27 липня 1904 р. в м. Лубни Полтавської губернії Російської імперії (нині – районний

центр Полтавської області України).

Померла 26 лютого 1986 р. в м. Ленінграді СРСР (нині – м. Санкт-Петербург РФ).

Закінчила Одеський інститут народного господарства (1925).

Працювала інженером однієї з леніградських друкарень, одного з оборонних заводів.

Чемпіонка СРСР (1952).

Міжнародний гросмейстер (1976).

Міжнародний майстер серед чоловіків (1953).

Заслужений майстер спорту СРСР (1953).

Р. серйозно займалася також плаванням і навіть стала чемпіонкою України з цього виду спорту

(1925).

Будинок в м. Ленінграді, в якому мешкала Р., прикрашає меморіальна дошка з написом «В цьому

будинку з 1976 по 1986 рр. жила и працювала видатна шахістка перша радянська чемпіонка світу

Людмила Володимирівна Руденко».

В м. Санкт-Петербурзі (РФ) проводиться жіночий шаховий турнір пам’яти нашої землячки (1987).

«Укрпошта» з нагоди 100-літнього ювілею Р. випустила маркований конверт з її зображенням

(2004).

В г. Лубни (Україна) відбувся Всеукраїнський шаховий турнір, присвячений 105-й річниці з дня

народження Р. (2009).

Серед друзів та близьких знайомих Р. – С. Бондарін, М. Харджієв, О. Толуш, Л. Крістол, Ф.

Дмітрієва, Х. Вайнер, М. Ботвинник, А. Кушнір, Р. Антонова, Н. Колотій, П. Романовський, М.

Тайманов, Л. Шамаєв, Г. Левенфіш та ін.

***

ТВОРИТИ ДОБРО

, з життєвого кредо Л. Руденко

Добрих слів і добрих справ вона ніколи не шкодувала для своїх численних друзів і знайомих.

ПОСПІШАЙТЕ, афоризм Л. Руденко

Поспішай порадувати добрим словом першого зустрічного, адже може бути – більше не

вдасться побачитися.

НА ДЕСЕРТ – ШАХИ, з інформації «Руденко Людмила Володимирівна» на orenda.pl.ua

Значного успіху Руденко досягла в 1928 році, ставши чемпіонкою Москви. У першості столиці

вона виграла всі дванадцять партій.

Людмила Володимирівна сім разів ставала чемпіонкою Ленінграда, з хорошими результатами

виступала у сімнадцяти першостях СРСР.

Учасниця 1-го і 16 інших чемпіонатів країни; найкращі результати: 1952 – 1-е м.; 1936, 1945,

1947/48 і 1953 – 2-е м. Чемпіонка Москви (1928), Ленінграда (1932, 1936, 1947, 1957, 1958, 1962 і

1963), спортобшеств «Спартак» (1937) і «Зеніт» (1954), відкритих першостей Узбецької РСР (1955)

і УРСР (1956). Учасниця ряду міжнародних матчів, у тому числі радіоматча СРСР – Велика

Британія (1946), матчів СРСР – ЧССР (1954), Ленінград – Будапешт (1957).

...Двері квартири Людмили Руденко завжди були гостинно відчинені для шахісток, що

приїжджають у місто на Неві мало не з усього Радянського союзу. На «десерт» в цьому будинку

традиційно завжди були шахи. Грала вся сім’я – бабуся, син, невістка та онук. Всі були в курсі

самих останніх шахових новин. Сюди, мов до клубу, завжди дзвонили і заходили провідні

ленінградські шахісти.

ВІЙСЬКОВА ТАЄМНИЦЯ, з нарису Т. Леонтьєвої «Радянський характер»

На початку Великої Вітчизняної війни, у кінці липня 1941 року, один з великих ленінградських

оборонних заводів евакуювали в тил, за тисячі кілометрів від Ленінграда, на береги річки Білої. А

діти низки працівників залишилися в літньому таборі.

...Людмила Руденко дісталася військового коменданта на вокзалі. Пред’явивши документи і

звернення заводських організацій, попросила допомогти їй сісти на будь-який потяг.

Але комендант, який не спав декілька діб, подивився на неї невидючими очима і сказав:

– Громадянко, звільніть приміщення. Зараз йдуть виключно військові ешелони. Хіба не бачите, що

робиться?!

Вона розкрила перед ним свою валізу з листами і змусила слухати себе.

– Невже ви не розумієте? Напевно, у вас немає дітей? – сказала гаряче.

Комендант махнув рукою, і обличчя його зморщилося.

– Діти є, громадянко, але зробити нічого не можу. Звільніть приміщення.

...Говорячи це, він підвів її до виходу на платформу і, переступивши поріг, сказав довірливо:

– Ось йдуть ешелони кожну годину, а куди йдуть – військова таємниця.

...Вона рішуче піднялася на порожній гальмівний майданчик вагону. В ту ж хвилину пролунав

далекий гудок паровоза і потяг рушив. ...Пересідаючи з потягу на потяг, вона потрапила поблизу

Рибінська до вагону з кіньми.

За добу дісталася станції Ленінград-Сортувальна.

...Щодня треба було діставати продукти, молоко, годувати триста дітей, мити посуд, різати хліб.

Навіть у мирний час таке триразове харчування було б складним завданням, а в умовах війни усе

це надзвичайно ускладнювалося.

КУМИР ПОКОЛІНЬ, з статті «Вшанували шахову королеву» на ukrposhta.com

Ім’я шахової королеви Людмили Руденко теж відоме багатьом шанувальникам спорту. Щоправда,

далеко не всі знають, що перша радянська чемпіонка світу з шахів родом з України. За все її життя

лише в статті латвійського журналу «Шахс» згадувалось, що народилась Людмила Руденко 27

липня 1904 року на Полтавщині, в Лубнах, а дитинство її пройшло в містечку Варварівка

Миколаївської області.

Вперше за шахову дошку Людмила сіла в десятирічному віці. Навчати мистецтва цієї

захоплюючої гри почав її батько – викладач місцевої гімназії, великий любитель шахів. Ці

дивовижні чорно-білі фігури назавжди захопили дівчину.

Із десяти шахісток чемпіонка світу Віра Менчик, яка давала сеанс одночасної гри, похвалила лише

Руденко, зазначивши, що на неї чекає блискуче майбутнє. І не помилилася. 1928 року Людмила

Володимирівна стала чемпіонкою Москви, а в 1932, 1936 роках – чемпіонкою Ленінграда з шахів.

...Блискуча перемога на чемпіонаті світу з шахів серед жінок. Тоді Руденко обійшла 15 суперниць

з 12 країн. На довгі роки