ДУХОВ Микола Леонідович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: радянсько-російський.

Конструктор бронетехніки, ядерної і термоядерної зброї.

З лікарської родини. Батько, Духов Л., – фельдшер.

Народився 13 (26) жовтня 1904 р. в с. Веприку Гадяцького повіту Полтавської губернії Російської

імперії (нині – Гадяцький район Полтавської області України).

Помер 5 травня 1964 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ). Похований на Новодівочому

цвинтарі.

Закінчив Гадяцьку класичну чоловічу гімназію (1914-1920), робітничий факультет Харківського

геодезичного і землевпорядкувального інституту (1926-1928), механічний факультет

Ленінградського політехнічного інституту (1928-1932).

Працював завідуючим хатою-читальнею (1921-1925), різноробочим Чупахівського цукрового

заводу (1925-1926), інженером конструкторського бюро ленінградського Кіровського заводу

(1932-1941), заступником головного конструктора з виробництва танків Кіровського заводу в

Челябінську (1941-1943), на Уралі (1943-1947), заступником головного конструктора першої

радянської атомної бомби (1948-1954), головним конструктором Всесоюзного науково-дослідного

інституту автоматики (1954-1964).

Член-кореспондент Академії наук СРСР (1959).

Шестиразовий лауреат Державної премії СРСР (1943; 1946; 1949; 1951; 1953; 1954).

Лауреат Ленінської премії (1960).

Тричі Герой Соціалістичної Праці (1945; 1949; 1954).

Брав участь у створенні трактора «Універсал», першого радянського легкового автомобіля

«Ленінград-I», важких підйомного крану і танку КВ. Під безпосереднім керівництвом Д.

розроблявся трактор ЧТЗ з кабіною закритого типу.

За його участю розроблені моделі тяжких танків і самохідних артилерійських установок КВ-1С,

КВ-85, ІС-1, ІС-2, ІС-3, СУ-152, ИСУ-152. Під час війни налагодив потоково-конвеєрне

виробництво танків КВ, очолив розробку їх модифікацій і самохідних артилерійських установок, здійснив корінну модифікацію середніх танків Т-34.

Будучи залученим до радянського атомного проекту, керував розробками конструкції як першого

вітчизняного плутонієвого заряду, так і конструкції атомної бомби. Активний учасник

випробувань атомної бомби на Семипалатинському полігоні і першої водневої бомби РДС-6С.

У м. Челябінськ (РФ) на будинку, де жив наш земляк, встановлено меморіальну дошку.

Бюсти вченого прикрашають село Веприк, галерею Південноуральського державного університету

(2003), територію Всеросійського науково-дослідного інституту автоматики (2004),

На честь вченого названо одну з вулиць м. Полтава.

Ім’я Д. носить Всеросійський науково-дослідний інститут автоматики.

В Росії заснована ювілейна медаль «100 років з дня народження М. Л. Духова», а також поштова

марка.

Серед друзів та близьких знайомих Д. – С. Корольов, Ж. Котін, В. Жеденов, І. Трашутін, М.

Шамшурін, В. Челомей, І. Курчатов, П. Рибалко, А. Мікоян, Д. Лелюшенко, І. Зальцман, Л. Сичов

та ін.

***

ЗВУЧИТЬ ЗДОРОВО

, з творчого кредо

М. Духова

Конструктор – це звучить здорово!

НАЙМОГУТНІША В СВІТІ ТАНКОВА ГАРМАТА, з оцінки М. Духовим сконструйованої ним

зброї

Наші важкі танки і самохідні гармати перевершують ворожу техніку і завдають ворогові ударів, які їх знищують. Кіровські танки мають сильніший панцерозахист і наймогутнішу в світі гармату.

Їх роль особливо велика при здійсненні операцій на оточення.

НЕВРАЗЛИВІ «КВ», зі спогадів О. Давиденко

Зазначу, що добре показали себе в боях наші важкі танки КВ. Гітлерівці, ймовірно, не мали засобів

пробити їх броню, і це наводило на них жах. КВ для них залишалися невразливими. Ось приклад:

30 червня повернулися з бою два танки КВ, у яких не було жодної пробоїни, проте на одному з

них ми налічили 102 вм’ятини.

...Дуже шкода, що їх у нас так мало.

НАШУ НЕПЕРЕВЕРШЕНІСТЬ – ПЕРЕВЕРШИЛИ, з розмови А. Гітлера з командирами

німецьких танків

На той момент, коли ми ввели певні типи танків, у росіян вже були задумані КВ-1 і КВ-2. ...І ці

типи вже були здані у виробництво.

Іншими словами, сама війна через рік чи два показала, що деякі наші типи, в яких ми могли

вважати неперевершеними, протягом перших двох років виявилися застарілими.

ВАРТО БУЛО ЛИШЕ СЛОВО СКАЗАТИ, зі спогадів І. Колотушкіна

Я багато випробував машин за своє життя, але такого колективу ніколи не бачив. Іншим

розробникам тлумачиш, тлумачиш про помічені недоліки в машині, а вони з піною біля рота

захищають свій винахід, прагнучи довести безгрішність конструкції.

Духову і його помічникам варто було лише слово сказати, і вони негайно ж прагнули з’ясувати, чи

не конструкція винна.

ВІЙСЬКОВИМИ ТЕМПАМИ, з книги «Літопис Челябінського тракторного заводу»

Миколу Леонідовича за силою конструкторського таланту можна було порівняти з такими

видними конструкторами країни як Кравцов, Полікарпов, Яковлєв. Коли він розглядав креслення, то, здавалося, ніби бачить його наскрізь. Жодна помилка не вислизала з-під його злегка

примруженого, спокійного ока.

Духов не тільки висував нові оригінальні технічні ідеї, а й добивався втілення їх в життя справді

військовими темпами.

СОРОМИВСЯ СВОГО ВЕЛИКОГО КАБІНЕТУ, зі спогадів О. Бєлоносова

Коли на території інституту збудували новий лабораторний корпус і М. Л. Духов переїхав до

нового кабінету, то в першу ж нараду ...він розпочав з роз’яснення, за суттю, з виправдання, чому

у нього такий великий кабінет і що він потрібний не для нього, а для зручності всіх присутніх, а

також для авторитету фірми при прийомі багатьох представників інших організацій.

Цей кабінет у директора інституту функціонує і нині, і немає в ньому найменших надмірностей.

ДБАВ ПРО СЕРІЙНЕ ОСВОЄННЯ, з оцінки діяльності М. Духова І. Зальцманом

Сенс своєї діяльності він бачив не в проектах, навіть найблискучіших,