лисеня.
Він посміхнувся самими очима:
— І ти кажеш, світ не змінився?..
Тиша. Їх накрив непроникний прозорий ковпак — закрив од світу, тріскоту гілочок у вогні, здивованих голосів Мітеців і кумкання далеких жаб.
— Гуси, — шепоче вона.
— Що?
— Гуси…
Він озирається.
З озера повертався додому табунець білих, як літні хмари, сусідських гусей.