Литвек - электронная библиотека >> Едґар Аллан По >> Классический детектив >> Убийство на вулиці Морґ >> страница 11
на вітер.

Коли моряк зазирнув досередини, велетенський звір саме вхопив мадам Л’Еспаней за волосся (розпущене, бо вона перед тим чесалась) і черкав її бритвою по лиці, передражнюючи рухи цирульника. Дочка лежала простягнена долі: вона зомліла. Крики і борсання старої пані (під цей саме час звір і вирвав їй з голови волосся) мали той вплив, що змінили може й мирні наміри орангутанга на ворожі. Певним помахом м’язистої руки він за малим не одтяв їй голову геть від тіла. Видовище крови розпалило його гнів у скажений шал. Скригочучи зубами, блискаючи полум’ям із очей, він кинувсь на тіло панни і занурив свої страшні пазурі їй у горло, заціпивши їх аж доти поки та задушилась. Його блудний і дикий погляд упав у цю мить на спинку ліжка, де як раз видніло заклякле від жаху обличчя його господаря. Лютість звіра — він, безперечно, мав іще в мислі грізний батіг — зразу повернулась на ляк. Свідомий того, що заслужив на кару, він, здавалося, прагнув приховати свої криваві діла і заметавсь по кімнаті в муках нервового хвилювання, перекидаючи і розбиваючи мимохідь усі меблі та стягнувши постіль із ліжка. Врешті він ухопив перше труп дочки і загнав його в комин, де його потім знайдено; тоді згарбав тіло старої пані, зразу викинувши його сторч головою у вікно.

Коли мавпа наблизилась до вікна із своєю калічною ношею, моряк, переляканий до нестями, одхилився до громозводу і, радше сприснувши, аніж злізши униз, погнав додому — злякавшися наслідків різанини і враз позбувшися в переляці всіх турбот за долю орангутанга. Слова, чуті людьми на сходах, були французові поклики жаху й боясти, змішані із зловорожим мурмотінням звірини.

Небагато я маю до цього додати. Орангутанг мусів десь утекти з кімнати громозводом, як раз перед тим, що виламано двері. Він мусив замкнути вікно, пролізши крізь нього. Згодом його упіймав сам власник, діставши за нього великі гроші від Jardin des Plantes.* Лебона негайно звільнено, після нашої розповіди про справу (з деякими коментаріями Дюпена) у бюрі префекта поліції. Цей урядовець, хоча й прихильний до мого друга, не міг цілком затаїти своє прикре чуття при такім повороті справи і мусив був раз чи двоє пуститися на сарказми з приводу того, що, мовляв, кожній людині слід думати про свої власні справи.

— Хай говорить, ― сказав Дюпен, не вважаючи за потрібне йому відповідати. — Хай балакає; це йому полегшить сумління. Я задоволений тим, що завдав йому поразки в його власній фортеці. Одначе те, що він похибив у виявленні цієї тайни, в жодній мірі не є якесь диво, як він це думає, — бо ж, справді, наш друг префект є дещо занадто спритний, щоб бути глибоким. Його мудрість не має під собою підвалини. Це сама голова і ні кусника тіла, як на образах богині Лаверни,* або, в кращому разі, сама голова та плечі, як риба тріска. Але це, поза всім, таки ловке створіння. Він найбільше мені подобається за хитроумний майстерний хід, що ним він здобув собі славу вимисливости. Я розумію його спосіб «de nier ce qui est, et d’expliquer ce qui n’est pas».*


__________________________




Примітки


Новелу Едґара Аллана По “The Murders in the Rue Morgue” («Убивства на вулиці Морґ») уперше було надруковано 20 квітня 1841 року у філадельфійському журналі “Graham's Magazine”. Ця новела вважається першим за часом твором у жанрі детективу. «Убивства на вулиці Морґ» є першою частиною трилогії про Оґюста Дюпена. Крім неї трилогію складають новели «Таємниця Марі Роже» та «Викрадений лист». Тут новелу представлено в українському перекладі Бориса Ткаченка за виданням «Едґар По. Вибрані твори», Харків, ДВУ, 1928. Там же надруковано зокрема і «Викраденого листа» в перекладі того ж Бориса Ткаченка (крім перекладів котрого в збірці є і переклади Майка Йогансена). «Таємниці Марі Роже» в цій збірці немає. В даній публікації 2017 року збережено правопис видання 1928 року, котрий дещо відрізняється від сучасного.



par excellence — аналізою переважно. Пер. Тут: «єдиною у своєму роді, зразковим втіленням». Пор. «Викрадений лист».


recherche — вишуканий, далеко зважений, глибоко обмислений. Пер.


отожнює — ототожнює


bizarrerie — причуда, примха. Пер.


... в ролі Ксеркса в однойменній трагедії Кребільйона... — Проспер Жоліо Кребійон (Crйbillon, 1674-1762) — французький драматург, автор трагедій на античні сюжети. Його трагедія «Ксеркс», поставлена в 1714 році, провалилась. 


et id genus omne — і для всього цього роду. Пер.


«Perdidit antiquum litera prima sonum» — «Перша літера втратила своє первісне звучання.» Пер.


“Gazette de Tribunaux” — «Судова газета».


Сен-Рок — Сен-Рош.


... знайдено чотири наполеони — Наполеон (тут) — золота монета на 20 франків. Пер.


metal d’Alger — Альжерський метал. Пер.


... слова «sacré» та «diable». — “Sacré diable” — французька лайка, буквально: «святий диявол». Пер.


«mon Dieu» — «Боже»! Пер.


... як мосьє Журден каже подати своє «robe-de-chambre pour mieux entendre de la musique» — «Халат — щоб краще слухати музику» (з Мольєрового «Міщанин у дворянстві»). Пер.


loge de concierge — Приміщення консьєржа, швейцара. Пер.


... мав деякі причуди і Je les ménagais (цей вислів не має собі відповідника в нашій мові). — «Ставився до них бережно, уважливо, з пошаною». Пер.


outré — перебільшений, надмірний. Пер.


grotesquerie — дивацтва, химерности, причудливости. Пер.


Прочитайте тепер... цей уступ із Кюв’є. ― Жорж Кюв’є (George Cuvier, 1769-1823) — французький зоолог, спеціаліст із порівняльної анатомії, палеонтології та систематизації тварин.


... із Східньо-Індійських островів. — Островів Ост-Індії.


Невшатель (Neufchâtel-en-Bray) — місто на півночі Франції.


... встановити його тожність — встановити тотожність, тожсамість; ідентифікувати.


Jardin des Plantes — Ботанічно-зоологічний сад у Парижі. Пер.


Лаверна (лат. Laverna) — римська богиня прибутку, покровителька злодіїв.


«de nier ce qui est, et d’expliquer ce qui n’est pas» — «Одкидати те, що є, і пояснювати те, чого немає» (Руссо. «Нова Елоїза»). Пер.