Литвек - электронная библиотека >> Дженні Ерпенбек >> Современная проза >> Прокляття дому

Ерпенбек Дженні Прокляття дому

Прокляття дому. Иллюстрация № 1 Дженні Ерпенбек (нар. у 1967 році в Берліні) 

Дженні Ерпенбек можна назвати династійною письменницею, адже в її родині чимало майстрів слова: письменницею, відзначеною всіма можливими літературними регаліями НДР, була бабуся Дженні, Гедда Ціннер; дідусь, Фріц Ерпенбек, був автором численних детективних романів; батько Джон Ерпенбек - знаний фізик, філософ і письменник, мати Доріс Кіліас - арабістка й перекладачка з арабської. Сама Дженні вивчала театральну режисуру, декілька років працювала режисером-постановником в оперному театрі міста Ґрац (Австрія). 

Почавши з 90-х років минулого століття, взялася за письменництво. На цей час є авторкою восьми книжок, її твори перекладено понад двадцятьма мовами, вона - володарка багатьох престижних літературних премій, зокрема в 2015 році, після написання несподівано такого актуального роману про біженців (Gehen, ging, gegangen), отримала одразу дві премії: британську Незалежну літературну премію (Independent Foreign Fiction Prize) та нідерландську Європейську літературну премію. 


...вона зачиняє двері і до кімнати з пташкою, тоді зачиняє двері до ванної, в якій уже немає більше підлоги, спускається сходами, друга, п’ятнадцята і передостання сходинки риплять під її кроками, зачиняє чорні віконниці схованою в стіні корбою, задкує далі, виходить за двері світлиці, клямка видає металеве зітхання, зачиняє двері до кухні, ставить на місце відро, віник, ганчірки, шуфлю на сміття, підкурювач, віничок для павутиння і зачиняє двері в комірчину, які, в цьому вона була в дитинстві переконана, насправді ведуть до раю, тоді виходить надвір і наостанок зачиняє двері будинку, хоча й не знає, як це можливо, адже все, що вона зачиняє, міститься так глибоко всередині, а та частина світу, в який вона відступає, лежить так далеко назовні.

Прокляття дому. Иллюстрация № 2 Прокляття дому. Иллюстрация № 3 Прокляття дому. Иллюстрация № 4 Прокляття дому. Иллюстрация № 5 Прокляття дому. Иллюстрация № 6
присвячується Доріс Каплан

Доки світ стоїть і день на одному місці,

багато хто може стояти:

один одного заступає[1].

Марія у «Войцеку» Георґа Бюхнера
...о ви, ліси моєї юності,
Чи обіцяєте мені, коли
Повернуся, повернення спокою?
Фрідріх Гьольдерлін
У збудований дім приходить смерть.

Арабське прислів'я

Пролог

Близько двадцяти чотирьох тисяч років тому лід тягнувся аж до громаддя скель, від яких тепер залишився лишень невисокий пагорб понад домом. Неймовірний тиск льоду поламав і потрощив промерзлі стовбури дубів, сосен і вільх, розкришив цілі фрагменти скель, змусив левів, гепардів та шаблезубих котів перебратися подалі на південь. За громаддя скель лід не пішов. Після льодоходу поступово залягала все лункіша тиша, і лід узявся робити свою роботу — спати. Тисячі років поспіль він розтягав або повертав своє велетенське крижане тіло всього на лічені сантиметри, і поки це відбувалося, валуни скель під ним поступово обшліфовувалися. У тепліші роки, десятиліття, століття поверхня льодової брили злегка танула, й вода просочувалася під важке здоровенне тіло в тих місцях, у яких пісок легко вимивався з-під криги. Просування льоду вперед зупинило узвишшя, а зсередини лід підточувала вода. Так почався його відступ, стікання льоду додолу. У холодні роки лід просто був, він лежав собі, важкий, тільки й усього. Туди, де в теплішу пору він виривав під собою рівчаки в ґрунті, у холодні роки він затрамбовувався, десятиліття й століття, з усіх сил, щоб позаповнювати всі шпарини.


Коли близько вісімнадцяти тисяч років тому язики льодовика почали танути і все теплішою ставала земна твердь, усі її південні відростки, лід залишав у глибині рівчаків тільки лиш поодинокі нагадування про себе, острівці криги, осиротілий лід, мертвий лід — скажуть про нього пізніше.


Відрізаний від тіла, до якого він колись належав, і затиснений у рівчаки, такий лід танув значно пізніше, близько тринадцяти тисяч років перед початком християнського літочислення він знову перетворився на воду, просочився у землю, випарувався в повітря і знову випав дощами, почав циркулювати у вигляді води між небом і землею. Де він уже не міг проникнути глибше, бо ґрунт був ущерть наповнений, там він збирався над блакитною глиною і прибував, він нависав над темним ґрунтом. Його знову можна було побачити в щілині — тепер то було прозоре озеро. В озеро подекуди осипався зусібіч пісок, вискребений зі скелі водою, коли та ще була льодом. Пісок залягав на дно озера. Так у деяких місцях утворювалися підводні гори, а в інших вода сягала глибини колишньої ущелини. Якийсь час озеро підставляло небові свою гладеньку поверхню посеред Бранденбурзького узвишшя, лежало нескаламучене поміж дубами, соснами й вільхами, що знову тут росли. Значно пізніше, коли вже з'явилися люди, вони навіть дали озерові ім'я: Бранденбурзьке море. А тоді якогось дня і воно минулося, адже, як кожне озеро, воно було тимчасовим явищем, як кожна порожня форма, ця щілина також була тут для того, щоб її повністю засипало. У Сахарі теж колись була вода. І щойно в новітній час там розпочалося те, що наука називає дезертифікацією, звичайними словами — перетворення на пустелю.

Садівник

Звідки він узявся — про те в селі не знає ніхто. Можливо, він був тут завжди. Весною він допомагає селянам щеплювати фруктові дерева, окулює на Івана дички живими вічками або в період наступного сокоруху — застиглими вічками, наживлює гілки дерев, які підновлює, черешком або прищеплює їх іншим деревам, залежно від товщини, розчиняє необхідну суміш із живиці, воску й терпентину, обмотує рану папером або волокном. Кожен у селі знає, що найкраще сформовані крони у тих дерев, які він заново щепив. Улітку селяни кличуть його на покіс і ставити скирти. Коли ділянки темної землі на березі озера беруться осушувати, до нього звертаються за порадою. Він добре вміє виплітати з зеленого ялинового хмизу косички, знає,
ЛитВек: бестселлеры месяца
Бестселлер - Андрей Уланов - Космобиолухи (Авторская редакция 2020 года, с иллюстрациями) - читать в Литвек width=Бестселлер - Лори Готтлиб - Вы хотите поговорить об этом? - читать в Литвек width=Бестселлер - Джордж Сэмюэль Клейсон - Самый богатый человек в Вавилоне - читать в Литвек width=Бестселлер - Бессел ван дер Колк - Тело помнит все - читать в Литвек width=Бестселлер - Илья Соломенный (Ilya Solomenny) - Ученик - читать в Литвек width=Бестселлер - Надежда Николаевна Мамаева - Попасть в отбор, украсть проклятье - читать в Литвек width=Бестселлер - Иринья Коняева - Академия (не)красавиц - читать в Литвек width=Бестселлер - Дебби Харри - Сердце из стекла. Откровения солистки Blondie - читать в Литвек width=