фігури. Очі були великі блискучі з іскрами безуму. Вся її зовнішність була надзвичайно вишукана, незважаючи на простий одяг. Лише одна річ псувала її вигляд – широка чорна стрічка оздоблена діамантами на її шиї.

Кохання заволоділо студентом і він намагався завоювати прихильність чарівної незнайомки. Він хотів залишити номер їй, а самому шукати інший прилисток. Але вона так причарувала його, що він ні про що не міг думати, не міг ні на мить покинути її. Манери незнайомки були прості і вишукані. Вона жодним словом не обмовилася про гільйотину, нічого не сказала про горе, що її спіткало. Увага студента посіяла зерна довіри, а потім завоювала і її серце. Очевидно, що вона мала таку саму палку душу як і Вольфган. Скоро вони порозумілися.

Керуючись поривом, Вольфган розповів про свою пристрасть до неї, про таємничі видива, як вона заволоділа його серцем ще до зустрічі. Вона була надзвичайно вражена його сповіддю і визнала що відчула теж дивний потяг до нього. То був час дивакуватих теорій і не менш дивних дій. Старі вірування було відкинуто, на все дивились через призму раціоналізму. Серед іншого до забобонів віднесли і інститут шлюбу. Шлюб за контрактом став у моді. Вольфган був більше теоретик, але і він знаходився під впливом ліберальних доктрин.

– Що розділяє нас? – сказав він. – Наші серця б’ються як одне, з точку зору розуму та честі ми, одне ціле. Чи потрібні ржаві пута, що зв’язати високі душі?

Незнайомка слухала з захопленням, очевидно, що вони притримувалися одних і тих же поглядів.

– Ви не маєте ні дому, ні сім’ї, – продовжував Вольфган, – то будемо всім один для одного навіг. Якщо потрібно щось – ось моя рука. Клянусь, клянусь своєю душею.

– Навіки!? – урочисто перепитала незнайомка.

– Навіки!, – повторив студент.

Незнайомка протягнула руки, обняла його і сховала обличчя на його грудях.

– Тоді я ваша, – прошепотіла вона.

Наступного ранку, студент залишив сплячу наречену і подався шукати більш підходяще житло. Коли він повернувся, то знайшов незнайомку розметаною на кроваті із звішеною рукою. Він заговорив до неї, але відповіді не отримав. Він підійшов розбудити її, чтоб вивести з незручного положення. Він взяв її за руку, та була холодна, як лід, пульсу не було чути, обличчя біде і тьмяне. Коротше кажучи, вона була мертва.

Нажаханий він підняв розбудив весь будинок. Царило замішання, викликали поліцію. Прибувший офіцер поліції, відпрянув від тіла з безумним поглядом.

– Боже, – скрикнув він, – як ця жінка тут опинилася?

– Ви щось знаєте про неї? – гарячково спитав його Вольфган

– Я?!! – закричав офіцер, – її вчора було гільйотиновано.

Він ступив вперед, розв’язав чорний комірець навколо шиї і голова впала до долу.

Студент збожеволів

– Диявол! Диявол заволодів мною, – закричав він, – Я пропав на віки.

Його намагалися заспокоїти, але даремно. Його охопила божевільна думка, що злий дух оживив мертве тіло, що занапастити його душу.

Старий закінчив історію і похилив свою голову.

– Це дійсно трапилось? – перепитав надміру допитливий джентльмен

– Без сумніву, – відповів той, – Я дізнався цю історії з достеменних джерел, студент сам розповів її мені, коли я зустрів його в Парижі у божевільні.

___________________________________

Взято з сайту : «A Project Gutenberg of Australia eBook».