дитя.
3.11.80
— Ведеться між людьми віддавна: Аби засвідчити неправду, — — Навчає батько свого сина — Ніколи не божись, дитино.
Затямив хлопець ті слова, Аж от, за день який чи два, Тютюн на торг повіз старий, І з ним синок його малий.
Товар на торзі батько й хвалить: — Купуйте зілля небувале! Бігме, хто купить, буде радий: Його ніхто не обікраде, Його і пси, нехай їм пусто, Бігме, ніколи не укусять; І старости не буде знати, Хто буде мій тютюн вживати.
Так батько хвалить, продає І збув товар усей, як є. Ще далеченько до обіду, А вже вони й додому ідуть.
От син у тата і питає, Чи й він отак божитись має, Бо ж батько присягався, бачте, А правди й не казав неначе.
— Була б це помилка моя, Якби неправду мовив я. Хто димом напомпує груди, Той спати, вір мені, не буде — Йому вже не поможе й піч — Бо буде кашляти всю ніч, А кашель злодієві знак, Що, значить, не заснув бідак; Курцеві він і зробить ласку, Бо піде куди-інде красти.
Як ходить по землі святій, Курець спирається на кий, І, зрозуміти кожен мусить, Собака злий його не вкусить.
Хто курить — замолоду вмре, — Це вже й до бабки йти не тре, — Отож, хто труїть димом груди, Той знати старости не буде.
Божився, значить, я за правду, Як і тобі колись був радив.
27.3.82
Мій кум літ десять їздив автом, І в «акцидент» таки потрапив. Коли отямивсь мій Антін, Аж у лікарні в ліжку він.
От кум і каже до сестриці: — Хотів би я чогось із'їсти. А та: — Не ваш це раціон: Ми вас годуєм через зонд.
Антін на стіну око щулить: З циліндра на стіні чи з кулі Йде шланг до нього аж під ковдру... — І буде це тривати довго? — Питає він у жалібниці. — Та, мабуть, — каже та — із місяць. — Тоді, — кум знову до сестри — На завтра об такій порі Повісьте тут іще два зонди. Сестра й дивується з Антона: — Навіщо вам тут ще два зонди? — Я завтра лікаря і вас Удвох запрошую на ланч.
28.3.82
(обратно)
3.11.80
ЗІЛЛЯ ВІД СТАРОСТИ
— Ведеться між людьми віддавна: Аби засвідчити неправду, — — Навчає батько свого сина — Ніколи не божись, дитино.
Затямив хлопець ті слова, Аж от, за день який чи два, Тютюн на торг повіз старий, І з ним синок його малий.
Товар на торзі батько й хвалить: — Купуйте зілля небувале! Бігме, хто купить, буде радий: Його ніхто не обікраде, Його і пси, нехай їм пусто, Бігме, ніколи не укусять; І старости не буде знати, Хто буде мій тютюн вживати.
Так батько хвалить, продає І збув товар усей, як є. Ще далеченько до обіду, А вже вони й додому ідуть.
От син у тата і питає, Чи й він отак божитись має, Бо ж батько присягався, бачте, А правди й не казав неначе.
— Була б це помилка моя, Якби неправду мовив я. Хто димом напомпує груди, Той спати, вір мені, не буде — Йому вже не поможе й піч — Бо буде кашляти всю ніч, А кашель злодієві знак, Що, значить, не заснув бідак; Курцеві він і зробить ласку, Бо піде куди-інде красти.
Як ходить по землі святій, Курець спирається на кий, І, зрозуміти кожен мусить, Собака злий його не вкусить.
Хто курить — замолоду вмре, — Це вже й до бабки йти не тре, — Отож, хто труїть димом груди, Той знати старости не буде.
Божився, значить, я за правду, Як і тобі колись був радив.
27.3.82
ЛАНЧ У ЛІКАРНІ
Мій кум літ десять їздив автом, І в «акцидент» таки потрапив. Коли отямивсь мій Антін, Аж у лікарні в ліжку він.
От кум і каже до сестриці: — Хотів би я чогось із'їсти. А та: — Не ваш це раціон: Ми вас годуєм через зонд.
Антін на стіну око щулить: З циліндра на стіні чи з кулі Йде шланг до нього аж під ковдру... — І буде це тривати довго? — Питає він у жалібниці. — Та, мабуть, — каже та — із місяць. — Тоді, — кум знову до сестри — На завтра об такій порі Повісьте тут іще два зонди. Сестра й дивується з Антона: — Навіщо вам тут ще два зонди? — Я завтра лікаря і вас Удвох запрошую на ланч.
28.3.82
1
Старбух — старший бухгальтер(обратно)