*
Я закінчив історію аж перед дванадцятою, коли вже мало закриватися кафе, а потім розповів ще трохи, поки проводжав Глашу до будинку, де мешкав Бе-О-Ге.
— І що ти збираєшся тепер робити? — спитала, врешті, вона. Історію я вже якось розповів, і ми мали прощатися — було вже надто пізно, надто холодно і до того ж, не надто романтично.
Я знизав плечима.
— Це дорога, — сказав я.
— Дійдуть не всі, — закінчила вона, і ми усміхнулись одне одному. Тепло, приязно, прощально. Ми ніколи не будемо разом так, як я це колись уявляв. Але між нами залишиться ця розмова, цей вечір на чортовому колесі. І незмінність минулого додавала мені сил.
Київ, 23 березня, 2016 рік