добрих-добрих янголів. Ми сиділи й мовчали.

Ми чекали, коли розпочнеться нове життя.

І воно почалося зі сходом сонця. Освітилася вся прозорість ріки, червнева зелень дерев, трава та чисті стіни Міста, яке прокидалося свого першого дня.

— Ось і місто, — сказав мені Пес.

— Я в ньому залишуся?

— Так.

Я мовчала, а Кіт промовив:

— У цьому місті є двоє закоханих.

— Через кілька хвилин їхнє кохання дасть нове життя.

— Це буде малятко…

— Дівчинка…

— І назвуть її…

— Ти знатимеш, як її назвуть.

Я все зрозуміла.

І тільки спитала:

— Я тепер — добрий янгол-охоронець?

— Так, — мовив, зникаючи, Пес.

— Бережи себе, — сказав Кіт і щез.

— Бережи її, — сказав мені З.Ч.

Вовк пішов останнім. Він пообіцяв навідатися до мене.

І додав: «Коли-небудь». Це коли-небудь може трапитися й через тисячу років.

Новий світ. Нове місто. Й нова доля Крихітки…

І чоловік на ім’я Раккххх…

І перша тварюка, розбуджена в темному підвалі…

Що ж. Я стояла, ступивши своїми важкими черевиками на вершину пагорба.

Що? Сичить? Рикає голодне зло? Вам не слід лякати мене. Ліпше не робіть цього. Бо я тепер — добрий янгол-охоронець. Вам не віриться? А хочете, я доведу?

І я накупила нових куль. Коли вони потрапляють у тіло, то розривають його навпіл.