душу...

Карпо Карпович. Звичайно, робітників англійських жаль. Робота до душі, навчання, відпочинок – тут ми далеко попереду. Іще б нашу контору розігнати...

Базлай. А причім тут наш скромний осередок прогресу?

Карпо Карпович. Бо трутні ми, їмо державні гроші, а користі з нас, як із цапа кефіру!

Нептуневич. Але ж наш гуманізм, шановний, виключає потогінну систему.

Карпо Карпович. Де той піт, самі гульки, понаплодили міфічних контор, мовляв, держава багата, все витримає...

Нептуневич. І таке говорить проста радянська людина!

Карпо Карпович. А вона не проста, бо – радянська!

Пауза.

Мері. Товариші! Джентльмени! Облиште виробничі суперечки хоча б заради цього святкового експромту!

Всі. Будьмо! На здоровье! Со свиданьицем! Гамарджос! Віват! Прозіт! Банзай! Ура!

Вустя. Божествено! Повторити!

Мері. Браво! На біс!

Базлай. І все ж, будемо відверті – продуктивність праці у них поки вища. Не гаймо ж часу! Ще по одній – і на обідню перерву!

Дзвенять келихи, усі співають «Пісню технокрадів».

Сконструювати з бугая

Ми в силі навіть мамонта,

Технічна революція

Для нас як рідна мама та.

З солідними дипломами –

Звання щедріші за знання –

Зібралися в конторі ми

Прогресу дать впровадження.

Димить вулканом комбінат...

Як вирішить проблему ту?

Зростити радим пальмосад

Для психомікроклімату.

Залихоманило завод...

Для нас смішні проблеми ті!

В цехах крутити вальсгавот

Ми радим для ритмічності.

Контора дасть усім одвіт,

Як втілити новації,

Ще де одвіт, а вже обід

В модерній ресторації.

Вечерю тягне той обід,

Овації, амбіції....

І науковий свій одвіт,

Бува, даєм міліції.

На хвилі НТР чудес

Прикриє нас наука вся,

Дорогу сам проб’є прогрес,

За прогресивку биймося!

Ми – при науці, в цьому суть,

Тримаємось на кратері,

Допоки нас не відішлють

Туди... до альмаматері.

Завіса