Марчелло Арджіллі

ДЕСЯТЬ МІСТ

ОПОВІДАННЯ

Для середнього та старшого шкільного віку

КИЇВ «ВЕСЕЛКА» 1980

Переклад з італійської

ВАДИМА ХАЗІНА ТА ЛЮДМИЛИ ШАРІНОВОЇ

Малюнки

РАДНИ САХАЛТУЄВА

Перекладено за виданням:

Marcello Argilli

La dieci città

Milano, 1970

Місто омріяне, знаю,

Кожен в житті обирає,

Щоб вирувало, цвіло,

Щоб і до серця було.

Серцю ж не кожен догодить,

В нім що посій, те й уродить.

Мовби серця — ті великі міста.

Безліч у світі їх вироста.

Хочеш до них у дорогу?

Досить фантазії трохи.

ВІРШОГРАД

Страйк у місті поетів

Усі працівники Віршоградської друкарні разом покинули роботу й колоною вирушили до муніципалітету, несучи нашвидкуруч написані плакати:

Там, де проходила колона демонстрантів, зачинялися установи й крамниці, а їхні працівники приєднувалися до друкарів.

Невдовзі страйкувало вже все місто Віршоград.

Великий натовп вирував під муніципалітетом, представники страйкарів вимагали зустрічі з мером. Глибоко обурені, вони говорили про кривду, завдану робітникам друкарні (подумати тільки — саме тим, хто друкує поетичні книжки, словники рим, підручники з віршування!), пригрозили страшенною карою, якщо негайно не буде відновлено справедливість. Тоді вже, мовляв, нехай влада нарікає на себе.

Неабияк перелякавшись, мер одразу ж скликав міську раду.

І нарешті зібрався на силі сказати про те, чим погрожували демонстранти:

Радники зблідли, дехто знепритомнів. Загроза справді жахлива. Хиталися підвалини міста: споконвіку у Віршограді розмовляли тільки віршами, навіть коли замовляли чашечку кави або просили сто грамів ліверної ковбаси.

Відтепер принада цього міста, де кожен був поетом, міста витонченої віршованої мови, ліричних почуттів і поетичних фантазій — відтепер ця принада зникне назавжди і всюди зазвучить брутальна проза!

Але якої ж кривди завдали людям, що вони зважилися на такий відчайдушний крок? Мер і радники провели бурхливе поетичне засідання, на якому всебічно розглянули питання і одностайно ухвалили рішення. Мер висунувся з вікна оголосити це рішення народові:

Натовп тріумфував: таки перемогли, добилися справедливості. І справді, — на цьому погодилися всі радники, — адже йшлося про смертельну образу, могло статися кровопролиття. Подумати тільки, у міській друкарні вивісили таке оголошення:

«Повідомляється, що з травня цього року заробітну плату буде підвищено на 20%».

Яка образа! Їх не мають за людей!

Вони могли витерпіти все, тільки не таке: звернутися до них прозою! Ні, краще страйк і боротьба до кінця! Вони боротимуться з ворогом його ж власною зброєю, навіть такою самою мовою: «Ви говорите з нами прозою? Яке хамство! Ми відповімо на нього поетичним страйком!»

На щастя, мер та радники (найвишуканіші поети міста) відразу перейшли на бік страйкуючих, і робітники почали працювати лише тоді, коли біля входу в друкарню з'явилося нове, прикрашене квітковими візерунками оголошення:

Поетичну законність відновлено, і громадяни Віршограда, як завжди витончені й люб'язні, продовжували розмовляти віршами.

А трохи згодом трапився цікавий випадок, цього разу з дівчинкою на ім'я Катеріна.

Катеріна переплутує слова

Уже змалечку, здається, ще від перших вимовлених слів, з Катеріною почали коїтися якісь дива. Матуся, схилившись над її колискою, казала:

А Катеріна лепече:

А вона каже: