Литвек - электронная библиотека >> Дмитро Михайлович Кешеля >> Современная проза >> Дай сили заплакати. Роман-видіння >> страница 30
загадкового незнайомця, якому Віоланна довірила відправити мене з тамтих світів додому: пишне золотисте волосся, витончені риси обличчя, голубі-голубі очі. У всій його постаті відчувалась аристократичність.

— Жодних проблем немає, коханий, — сказала радісно дівчина. — Пан, видно, обізнався і сприйняв мене за свою знайому.

— А можливо, і за свою юність, — усміхнувся добродушно хлопець.

— Мабуть, я справді помилився. Вибачте. У моєму віці це вже не дивина, — сказав якось знічено я. — Ще раз прийміть глибоке вибачення, — вклонився дівчині.

Молода пара вже не звертала на мене уваги. Вони поцілувалися і, взявшись за руки, весело побігли до автобуса, що наближався. Я дивився їм услід. І дивно, в душі не було ані крихти заздрощів, ревнощів чи розчарування. Мені зробилося спершу якось байдуже-порожньо, а потім серце поволі-поволі почали заповнювати великі хвилі незбагненно світлої і до сліз щемкої печалі.

Я пройшов кілька десятків метрів і зрозумів: далі йти несила. На щастя, поряд розкинувся невеличкий скверик, прикрашений альпійською гіркою. Я зайшов туди і знеможено присів на теплу від сонця гранітну брилу. Обхопив голову руками і ніяк не міг угамуватися: «Що сталося насправді? Випадковість, неймовірний збіг обставин? Дивовижна схожість дівчини з Віоланною? Якась містика? Чи… Але ж… Колись там, далеко-далеко, на моє запитання Віоланна сказала, що вона ще повернеться у це життя. Ми навіть можемо побачитись. Але це може бути і дуже гірка зустріч».

Від гнітючих думок мене відірвав дитячий голос. Неподалік, у скверику, гуляла молода жінка з дівчинкою років п’яти.

— Мамо, а той дядя, що сидить на камені, хто він такий? — питало дівча.

— Мабуть, добрий чарівник… — прозвучало у відповідь.

— А чому він такий сумний?

— Тому що всі чарівники завжди дуже сумні…

Інформація видавця

УДК 821.161.2-31

ББК 84.4УКР-44

К46


© Кешеля Д., 2017

© ВЦ «Академія», оригінал-макет, 2017

© Мінюк С., Романова Д., палітурка, 2017

ISBN 978-966-580-480-2 (серія)

ISBN 978-966-580-503-8


Кешеля Д.

К46 Дай сили заплакати : роман-видіння / Дмитро Кешеля. — К. : ВЦ «Академія», 2017. — 128 с. — (Серія «Ім’я»).

978-966-580-480-2 (серія)

978-966-580-503-8


Літературно-художнє видання

Серія «Ім’я». Заснована в 2016 році


КЕШЕЛЯ ДМИТРО

Дай сили заплакати

Роман-видіння


Редактор Г. Т. Сенькович

Коректор Т. А. Дічевська

Комп’ютерна верстка Є. М. Байдюка

Формат 84 х 108/32. Ум. друк. арк. 6,72. Зам. 16-651.

Видавничий центр «Академія»,

04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 38–44.

Тел./факс: (044) 483-19-24; 456-84-63.

E-mail: academia.book@gmail.com

Свідоцтво суб’єкта видавничої справи серія ДК № 555 від 03.08.2001 р.


Віддруковано на ПАТ «Білоцерківська книжкова фабрика»,

09117, м. Біла Церква, вул. Леся Курбаса, 4.

Свідоцтво серія ДК № 4063 від 11.05.2011 р.

Впроваджена система управління якістю згідно з міжнародним стандартом DIN EN ISO 9001:2000


Роман-видіння «Дай сили заплакати» засвідчує новий рівень художнього мислення Дмитра Кешелі. Свої життєбачення і колоритний почерк він зберіг, але на цей раз заглянув у сфери, куди не кожен наважиться спрямувати свій зір. Це роман філософськи зрілого митця, який уміє просто й прозоро вести мову про неосяжне. У ньому — досвід років й енергії таланту, які живлять бачення того, що людину хвилює і відлякує, про що вона думає і навіть собі не зізнається про суть передуманого.

В. Т.


Дай сили заплакати. Роман-видіння. Иллюстрация № 2